Постанова 4857 № 380/18640/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18640/23 пров. № А/857/12772/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (суддя Карп`як О.О., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №380/18640/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просила: 1) визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700038/2 від 17.07.2023. Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити. Представник позивача подав суду першої інстанції заяву, у якій просив стягнути з відповідача суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700038/2 від 17.07.2023 року, прийняте Львівською митницею Державної митної служби України. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1073,60 грн сплаченого судового збору. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що не відповідає дійсності та обставинам справи той факт, що позивачем було надано для митного оформлення рахунок фактуру і банківський платіжний документ, натомість декларантом подано скрін з телефону про здійснення транзакції. Вказує, що одержувачем вантажу є ОСОБА_2 , який являється перевізником товару. Однак, жодних документів із вказаним перевізником до митного оформлення не було подано. Безпідставним є покликання суду на те, що у рішенні про коригування митної вартості товару, митний орган повинен був навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційних умов. Зазначає, що відповідно до поданої митної декларації, умови поставки декларантом не визначені, що в свою чергу унеможливлює здійснення митним органом коригування на обсяг партії, коригування на умови поставки, ні комерційні рівні, оскільки транспортний засіб придбаний позивачем на аукціоні. У зв`язку з вищевикладеним митним органом було прийняте рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/700038/2 у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вважає його законним та обґрунтованим. Також рішенням суду першої інстанції безпідставно присуджено стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн., оскільки підготовка адвоката до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 02.05.2024 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що ґрунтується на повному, об`єктивному дослідженні доказів та оцінці. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши без змін оскаржене рішення суду. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. 06.07.2023 позивачем в порядку електронного декларування подано до Львівської митниці митну декларацію №23UA209180034679U7, у якій задекларувано товар: «Легковий автомобіль, що був у використанні, призначений для перевезення пасажирів марки PEUGEOT модель 3008, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: немає даних, тим двигуна: дизель, об`єм двигуна: 1560 см3, потужність - 84kw, повна маса 2030 кг, рік випуску: 2014, мод. рік 2014, дата введення в експлуатацію 24.02.2014. Автомобіль після ДТП і має наявні пошкодження заднього бамперу та з правим рулем також має ушкоджену коробку передач та стартер. В кабінеті з аукціону вказані всі пошкодження» (а.с.15). На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №932087 від 12.05.2023; декларацію про походження товару №932087 від 12.05.2023; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №23UA20918032576U5.001 від 27.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 05.06.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 12.05.2023; калькуляція транспортних витрат «довідка транспортних витрат» від 27.06.2023; договір про надання послуг митного брокера б/н від 05.06.2023; інші некласифіковані документи №27.06.2023-44 від 27.06.2023; інші некласифіковані документи «довіреність НСК 45772» від 31.03.2023; інші некласифіковані документи «кабінет» від 27.06.2023; інші некласифіковані документи «перепустка» від 27.06.2023; інші некласифіковані документи «фото» від 27.06.2023; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України №GA 358226 від 28.05.2021; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № GA 358226 від 27.09.2012. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею відповідно до ч.2.ст.53 МК України виставлена вимога про надання додаткових документів, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення. На вимогу декларантом не надано жодних додаткових документів. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 17.07.2023 № UA209000/2023/700038/2, а також сформував картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.41-43). Згідно з графою 33 цього рішення заявлена митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) та 2б) статті VI ГАТТ, а саме: рахунок-фактура не містить атрибутів підприємства-продавця (підпису керівника); декларантом заявлені митні витрати у розмірі 900 фунтів стерлінгів, проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів. Відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановлення розмір витрат, понесених на транспортування товару. Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої ціни договору митної вартості товару, при цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару. Також суд визнав оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів такими, що не відповідають критеріям обґрунтованості та вмотивованості у контексті норм ч.2 ст.55 МК України. Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування. Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України). Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України). Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст. 52 МК України). Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4ст.58 МК України). Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5ст.58 МК України). Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч. 4ст. 53 МК України). Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Крім цього, відповідно до ч.5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч. ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Колегія суддів звертає увагу, що в частині четвертій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналогічний перелік причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), наведено у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р.. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Крім цього, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Згідно ч. ч. 1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частинами 1, 2 ст. 64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу марки Peugeot модель 3008, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску-2014, дата введення в експлуатацію 24.02.2014 та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на рівні 6500 EUR.. Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що до митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №932087 від 12.05.2023; декларацію про походження товару №932087 від 12.05.2023; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №23UA20918032576U5.001 від 27.06.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 05.06.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 12.05.2023; калькуляція транспортних витрат «довідка транспортних витрат» від 27.06.2023; договір про надання послуг митного брокера б/н від 05.06.2023; інші некласифіковані документи №27.06.2023-44 від 27.06.2023; інші некласифіковані документи «довіреність НСК 45772» від 31.03.2023; інші некласифіковані документи «кабінет» від 27.06.2023; інші некласифіковані документи «перепустка» від 27.06.2023; інші некласифіковані документи «фото» від 27.06.2023; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України №GA 358226 від 28.05.2021; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № GA 358226 від 27.09.2012. Судом досліджено вказані документи та не виявлено у них розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару. Встановлено, що митний орган ні під час проведення процедури консультацій, ні під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив, яка саме інформація щодо складових митної вартості була відсутня в документах наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Отже, відповідачем всупереч частини 3 статті 53 Митного кодексу України не було повідомлено декларанта, які саме числові значення складових митної вартості ввезеного товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, не підтверджені. У митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку із тим, що у поданих документах було виявлено невідповідності, а саме: рахунок-фактура не містить атрибутів підприємства продавця (підпису керівника); декларантом заявлено транспортні витрати 900 фунтів стерлінгів, проте не надано жодних транспортно-перевізних документів. У зв`язку з чим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митниці декларантом не було додатково подано витребуваних документів, що підтверджують заявлену митну вартість. Тому джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA204020/2023/23919 від 14.06.2023. Коригування не здійснювалось. Колегія суддів звертає увагу на те, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Колегією суддів встановлено, що уповноважено особа декларанта надала митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону. Необґрунтовані є покликання апелянта, що МД не могла бути оформлена за основним методом - ціною договору, бо сума, яка зазначена в рахунку-фактурі, не була підтверджена, оскільки згідно п.3 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), які не було долучено при здійсненні митного оформлення. Так, митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700038/2 від 17.07.2023 виявлено невідповідності щодо відсутності у рахунку-фактурі атрибутів підприємства-продавця, підпису керівника. Зокрема, не зазначено про неподання декларантом документа, який підтверджує митну вартість товарів, не зазначено, що поданий рахунок-фактура є лише документом для перерахунку коштів, митним органом не висловлено будь-яких інших зауважень щодо форми та змісту документа. Відповідно до МД №23UA209180037410U4 у п.4 (Подані документи, сертифікати і дозволи) зазначено, що декларантом подано документ з наступними реквізитами: №932087, дата документа: 12.05.2023. Вказаному декларанту присвоєно код 0380. У другому рядку зазначено документ з реквізитами: №932087, дата документа: 12.05.2023. Вказаний документ класифікований за кодом 0862. Відповідно до Класифікатора документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 №1011 (далі-Класифікатор документів) під кодом 0380 зазначено Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice). Під кодом 0862 зазначено Декларація про походження товару (Declaration of origin). Згідно відомостей з картки відмови №UA209180/2023/001035 у першому та другому рядку зазначені документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) та Декларація про походження товару (Declaration of origin); реквізити обох документів: номер документа №932087; дата документа:12.05.2023. Отже, документи, що підтверджують митну вартість були додані до МД разом з іншими документами. З приводу доводів скаржника, що позивачем не надано транспортних документів на підтвердження понесених витрат на транспортування товару, суд зауважує наступне. Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Положення Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 № 599 містять конкретизацію п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та визначає, що до документів, що підтверджують витрати на транспортування можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до митного оформлення позивач надала «Довідку про транспортні витрати», яку митний орган класифікував як «Калькуляція транспортних витрат» згідно Класифікатора документів» (код 3006 згідно Класифікатора документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011). Таким чином, позивач надала до митного оформлення потрібні документи, на підтвердження витрат на транспортування товару згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України. Таким чином, доводи скаржника, що документи містять розбіжності, такі колегією суддів відхиляються, так як на підставі ч.7 ст.54 МК України тягар доказування недостовірності та неповноти відомостей покладено саме на митний орган: «у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично». Суд зауважує, що право митниці на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України. Також слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 368 МК України, у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог вказаного Кодексу. За умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Як уже зазначалося, сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, лише, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів вважає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування органом доходів і зборів коригування митної вартості є передчасним. При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни ввезеного товару на митну територію України подані декларантом документи не містили. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. При вирішення питання розподілу судових витрат шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що спір у вказаній справі не належить до категорії справ значної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, наявність численної судової практики у подібних спорах, а тому на підставі наданих позивачем доказів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, визначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 8000 грн, що не спростовано доводами апеляційної скарги. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року в адміністративній справі №380/18640/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль