Постанова 4855 № 640/7798/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7798/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Кучми А.Ю. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київський області, в якому просили: - визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_8 , що викладені у листах №№ 23423/0-607/0/17-19 та 23428/0-608/0/17-19 від 25.01.2019 та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_8 від 20.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; - визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_3 , що викладені у листах №№ 23422/0-598/0/17-19 та 23427/0-599/0/17-19 від 25.01.2019 та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_3 від 20.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; - визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_4 , що викладені у листах № 63/0-755/0/17-19 від 31.01.2019 та № 23418/0-481/0/17-19 від 25.01.2019, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_4 від 26.12.2018 та 22.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; - визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_5 , що викладені у листах № 64/0- 745/0/17-19 від 31.01.2019 та № 23417/0-482/0/17-19 від 25.01.2019, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_5 від 26.12.2018 та 22.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; - визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_1 , що викладені у листах №№23697/0-670/0/17-19 та 23698/0-668/0/17-19 від 28.01.2019, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; - визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_2 , що викладені у листах №№23696/0-667/0/17-19 та 23695/0-669/0/17-19 від 28.01.2019, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_2 , від 23.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; - визнати протиправними відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га та 2,00 га відповідно, які розташовані на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_6 , що викладені у листах №№ 60/0-757/0/17-19 та 59/0-656/0/17-19 від 31.01.2019, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_6 від 26.12.2018 та затвердити рішення, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; - визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району ОСОБА_7 , що викладена у листі № 61/0-758/0/17-19 від 31.01.2019, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_7 від 27.12.2018 та затвердити рішення, що передбачено статтею 118 Земельного кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, у задоволенні позову відмовити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотаннями про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району. До клопотань у відповідності до вимог ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України були додані графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Листами від 25.01.2019 №23417/0-482/0/17-19 та №23418/0-481/0/17-19, від 28.01.2049 №23695/0-669/0/17-19 та №23698/0-668/0/17-19, від 31.01.2019 № 61/0-758/0/17-19, 60,/0-757/0/17-19 та 59/0-756/0/17-19 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомлено позивачів про те, що відповідно наданої Київській області, бажані до відведення земельні ділянки розташовані на земельному масиві, передбаченому для відведення з нього земельних ділянок громадянам-військовослужбовцям, які беруть (брали) участь в антитерористичній операції. На підставі викладеного, позивачам рекомендовано визначитись з іншим місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки та звернутись з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, враховуючи вимоги ст.ст. 118, 121 та 122 Земельного кодексу України. Також, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, яка розташована на землях запасу сільськогосподарського призначення Сувидської сільської ради Вишгородського району. До клопотань у відповідності до вимог ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України були додані графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Листами від 25.01.2019 №23423/0-607/0/17-19, №23428/0-608/0/17-19, №23422/0-598/0/17-19 та №23427/0-599/0/17-19 , від 28.01.2019 №23697/0-670/0/17-19, №23696/0-667/0/17-19 та від 31.01.2019 №63/0-755/0/17-19, №64/0-754/0/17-19 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило позивачів, що відповідно до наданої інформації відділом у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області бажана до відведення земельна ділянка розташована на угіддях боліт. Враховуючи зазначене, у Головного управління відсутні підстави для надання дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області. Незгода позивачів із діями відповідача щодо надання відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва зумовила їх звернення до суду з даним позовом. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з положеннями частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз норм права свідчить, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 року по справі №347/964/17 та від 22.04.2019 року по справі №263/16221/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. При цьому, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (надалі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за № 1391/29521. Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 року №600 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи. Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 820/688/17 (провадження № 11-1044апп18) та у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 року по справі №140/1992/18 та від 29.08.2019 року по справі №420/5288/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. В межах даного адміністративного спору позивачі звернулися до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, натомість такий протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Колегія суддів звертає увагу, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити. За наведених обставин, твердження апелянта про те, що Головне управління володіє дискреційними повноваженнями при визначенні форми документу за результатом розгляду відповідного клопотання, є необґрунтованими. В той же час, як свідчать матеріали справи, відмови відповідача, викладені у листах, мотивовані посиланням на розташування бажаних для відведення земельних ділянок в земельному масиві, який зарезервовано для потреб учасників АТО. Відповідно до пунктів 1, 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015 "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київська міська державні адміністрації повинні забезпечити, серед іншого, розгляд у першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок. Тобто, Розпорядженням Кабінету Міністрів України не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою не учасникам АТО, з числа земельних ділянок, які включені до переліку зарезервованих земельних ділянок учасникам бойових дій. Йдеться лише про розгляд у першочерговому порядку звернення учасників АТО. Водночас, частиною третьою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, однак Земельний кодекс України має вищу юридичну силу, який в свою чергу не передбачає підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку із не резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року по справі № 826/17201/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Крім того судом першої інстанції вірно враховано, що згідно з довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, щодо земельного масиву, на якому розташовані бажані до відведення земельні ділянки №782/168-19 від 11.04.2019, відділ у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області повідомив, що згідно статистичної звітності та даних Державного земельного кадастру, зазначена у викопіюванні земельна ділянка, розташована на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області та перебуває частково в державній власності, частково в приватній, склад угідь відповідно до Проекту формування і встановлення меж Сувидівської сільської ради Вишгородського району Київської області перебувають частково у державній власності і складаються з пасовищ і садів. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів підтримує висновок окружного суду про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва. При цьому, доводи апелянта про наявність дискреції у спірних правовідносинах колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису. Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Проте, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути клопотання позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності клопотання та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення клопотання. Підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути клопотання, або ж ні; прийняти рішення про задоволення клопотання, або ж рішення про відмову у його задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із клопотання, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення. Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. Як вже було зазначено вище, частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним. Проте, у даному випадку відповідач не розглянув клопотання позивача у встановленому порядку, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії. Апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували зазначені висновки суду першої інстанції. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: