Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3826/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3826/20 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської (далі УСЗН), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невидачі копій рішень за результатами розгляду заяв від 02 травня 2019 року та від 30 листопада 2019 року про призначення допомоги на догляд за інвалідом І А групи ОСОБА_2 ; зобов`язати відповідача видати рішення за заявами від 02 травня 2019 року та від 30 листопада 2019 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не призначенні та невиплаті їй, як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І А групи внаслідок психічного розладу 1939 р.н., на догляд за нею щомісячної грошової допомоги за листопад 2019 року в розмірі 1936,00 грн., передбаченої "Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу", яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року №1192; зобов`язати відповідача призначити та виплатити їй зазначену грошову допомогу за листопад 2019 року в розмірі 1936,00 грн., яка проживає разом з особою з інвалідністю І А групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 на догляд за нею. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року адміністративний позов було задоволено частково. Суд зобов`язав відповідача призначити та виплатити позивачці щомісячну грошову допомогу за листопад 2019 року, яка проживає разом з особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 на догляд за нею. В решті позову було відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі Департамент) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в позові. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка є непрацюючим пенсіонером, ветераном праці, яка здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 1939 р.н., інвалідом І А групи внаслідок психічного розладу, ветераном праці. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК №796069 від 07 квітня 2016 року ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та нагляду. Інвалідність встановлена безстроково. 02 травня 2019 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про отримання щомісячної грошової допомоги, передбаченої Порядком №1192, на догляд за своєю матір`ю. Рішенням від 07 червня 2019 року відповідачем було призначено допомогу на догляд за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу з 01 травня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 1853,00 грн.. 18 листопада 2019 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги на догляд за особою з інвалідністю І групи гр. ОСОБА_2 , яка була зареєстрована в УСЗН за №3847/7. Також позивачкою було подано заяву про збір документів до заяви від 18 листопада 2019 р. №3847/7, в якій вона просила покласти на УСЗН обов`язок по збору необхідних документів для призначення зазначеної допомоги, в тому числі висновку ЛКК з комунальної установи «Міський психіатричний диспансер». Заявою від 18 листопада 2019 року, позивачка відмовилась від розгляду заяви від 18 листопада 2019 року №3847/7. 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 знов звернулася до відповідача з заявою про призначення допомоги, на підставі якої УСЗН 20 листопада 2019 року (вих.№15-15-2/6903) було надіслано запит до КУ „Міський психіатричний диспансер щодо отримання висновку ЛКК на особу з інвалідністю, гр. ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду. 28 листопада 2019 року позивачка подала до управління заяву, в якій просила заяву про збір документів працівниками УСЗН Приморського району, додану до заяви №3847 від 18 листопада 2019 року, долучити до заяви від 19 листопада 2019 року та зобов`язати працівників УСЗН Приморського району м.Одеси зібрати всі необхідні документи (в т.ч. висновок ЛКК) для призначення їй зазначеної допомоги на догляд за матір`ю позивачки. 02 грудня 2019 року управлінням було отримань відповідь КУ «Міській психіатричний диспансер» від 28 листопада 2019 року №01-01-10/1507, в якій було зазначено, що згідно з наказом МОЗ від 31 липня 2013 року №667 висновок ЛКК щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю1 групи в наслідок психічного розладу видається особі, яка мешкає разом із особою, яка потребує стороннього догляду, за наявності заяви даної особи. Листом управління від 02 грудня 2019 року №03-Р-4095/13 позивачці було запропоновано звернутись до КУ „Міський психіатричний диспансер, каб. №5. 13 грудня 2019 року вих. № 15-15-2/7670 ОСОБА_1 було попереджено про необхідність надання висновку ЛКК з урахуванням зазначеного вище листа КУ „Міський психіатричний диспансер. Оскільки зазначений висновок ЛКК не було надано у встановлений законодавством термін, рішенням від 28 грудня 2019 року відповідачем в призначенні грошової допомоги на догляд згідно із заявою від 19 листопада 2019 року було відмовлено. 30 листопада 2019 року позивачкою було подану заяву про призначення допомоги на догляд за її мамою з письмовим проханням в ній про збір необхідних документів працівниками УСЗН, в тому числі висновку ЛКК. Оскільки, зазначений висновок ЛКК не було надано у встановленій законодавством термін, рішенням від 03 січня 2020 року, в призначеній грошової допомоги на догляд, згідно із заявою від 30 листопада 2019 року було відмовлено. 02 січня 2020 року, електронною поштою, Управлінням було отримано заяву позивачки від 31 грудня 2019 року про призначення грошової допомоги на догляд разом із заявою про збір документів (висновок ЛКК). 08 січня 2020 року вих. №15-14/04 позивачці були надані письмові роз`яснення щодо надання висновку ЛКК та необхідності засвідчення надісланої заяви особистим підписом, оскільки заяву було надано без використання кваліфікованого електронного підпису. 10 січня 2020 року вх. №15-14/128 управлінням було отримано листа від КУ „Міський психіатричний диспансер", яким було надіслано висновок ЛКК № 217 від 30 грудня 2019 року щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І А групи ОСОБА_2 , термін дії висновку до 30 червня 2020 року. Рішенням про призначення допомоги від 30 січня 2020 року позивачці було призначено грошову допомогу з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року в розмірі 2027,00 грн.. Вважаючи, що відповідачем протиправно не призначено допомогу по догляду саме з листопада 2019 року, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою було вчинено всі необхідні дії для отримання соціальної допомоги, але у зв`язку з тим, що держава в особі відповідача та КУ «Міській психіатричний диспансер» не виконали вчасно в межах своїх повноважень дії необхідні для отримання позивачкою гарантованих соціальних виплат, ОСОБА_1 не було отримано вказаної допомоги. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Положеннями статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 затверджено Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею (далі Порядок). Пунктами 1-4 Порядку передбачено, що щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею (далі - допомога на догляд) надається відповідно до статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" у грошовій формі. Призначення і виплата допомоги на догляд провадиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (далі - орган соціального захисту населення). Розмір допомоги на догляд розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім`ї та середньомісячним сукупним доходом сім`ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць. Допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за нею. Відповідно до п.7 Порядку для призначення грошової допомоги на догляд особою, яка звертається за її призначенням, подаються такі документи відповідним органам соціального захисту населення: заява; документ, що посвідчує особу; декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу; довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної унаслідок розпаювання землі; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка видана особі з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, за якою здійснюється догляд. Інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Крім того, відповідно до п.2.1 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінсоцполітики від 19 вересня 2006 року №345 приймання заяви та документів для надання усіх видів соціальної допомоги здійснюється спеціалістом з прийому Управління / уповноваженою особою ОТГ безпосередньо від заявника, його опікуна (піклувальника), іншого законного представника або іншої особи за відповідним дорученням, завіреним у встановленому порядку, в тому числі лікарем закладу охорони здоров`я, де перебуває заявник, у випадках, передбачених чинним законодавством. За наявності заяви особи в електронній / паперовій формі (у випадках, передбачених законодавством), яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин (догляд за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 18 років тощо) не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів на отримання соціальної допомоги покладається на Управління та ОТГ. З матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2019 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги на догляд за особою інвалідністю І групи гр. ОСОБА_2 , яка була зареєстрована в УСЗН за №3847/7. Також позивачкою було подано заяву про збір документів до заяви від 18 листопада 2019 р. №3847/7, в якій вона просила покласти на УСЗН обов`язок по збору необхідних документів для призначення зазначеної допомоги, в тому числі висновку ЛКК з комунальної установи «Міський психіатричний диспансер». Заявою від 18 листопада 2019 року (а.с.79) ОСОБА_1 дійсно просила не розглядати заяву від 18 листопада 2019 року №3847/7 в частині покладення обов`язку по збору документів на відповідача. Разом з тим, 19 листопада 2019 року позивачка подала до управління заяву про призначення грошової допомоги на догляд, однак вже з проханням здійснити збір документів за неї. Крім того, 28 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до управління заяву, в якій просила заяву про збір документів працівниками УСЗН, додану до заяви №3847 від 18 листопада 2019 року, долучити до заяви від 19 листопада 2019 року та зобов`язати працівників УСЗН Приморського району м.Одеси зібрати всі необхідні документи (в.т.ч. висновок) для призначення їй зазначеної допомоги на догляд за матір`ю. Відповідно до наданої позивачкою заяви про збір документів, УСЗН 20 листопада 2019 року (вих.№15-15-2/6903) було надіслано запит до КУ „Міський психіатричний диспансер" щодо отримання висновку ЛКК на особу з інвалідністю (матір позивачки), яка потребує постійного стороннього догляду. 02 грудня 2019 року управлінням було отримань відповідь КУ «Міській психіатричний диспансер від 28 листопада 2019 року № 01-01-10/1507, в якій було зазначено, що згідно з наказом МОЗ від 31 липня 2013 року №667 висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю 1 групи в наслідок психічного розладу видається особі, яка мешкає разом із особою, яка потребує стороннього догляду, за наявності заяви даної особи. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що абз.2 п.2.1 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги містить пряму норму, яка передбачає, що збір всіх документів без винятку на отримання соціальної допомоги (за наявності відповідної заяви) покладається на Управління, що свідчить про наявність законодавчої неузгодженості та суперечності щодо порядку збору документів для призначення відповідної допомоги, що, водночас на думку колегії суддів не може впливати на реалізацію відповідними особами своїх прав. Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів вважає необхідним враховувати правову позицію ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. З урахуванням наведених обставин та з огляду на численні звернення позивачки до відповідача з метою отримання спірної допомоги з неодноразовим зазначенням про покладення обов`язку щодо збору документів на відповідача (можливість чого прямо передбачено законодавством), колегія суддів зазначає про відсутність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, що доводили б поза розумним сумнівом факт не виконання позивачкою належним чином вимог для отримання спірної допомоги. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем та апелянтом не надано доказів вчасного, тобто протягом місяця з дня звернення з первинною заявою (18 листопада 2019 року), повідомлення позивачки щодо необхідності особистого його звернення з заявою для отримання висновку ЛКК, що, на думку колегії суддів, вчинило перешкоди для реалізації ОСОБА_1 своїх прав. У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності». З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції з приводу того, що позивачкою було вчинено всі необхідні дії для отримання соціальної допомоги, але у зв`язку з тим, що держава в особі відповідача не виконала вчасно в межах своїх повноважень дії необхідні для отримання позивачем гарантованих соціальних виплат, позивачем не було отримано вказаної допомоги, є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи. Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги (в частині досліджуваних) про зобов`язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.