Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 490/1968/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 490/1968/20 Головуючий в 1 інстанції: Черенкова Н.П. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 червня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020р. ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до УПП у Дніпропетровській області ДПП, в якому просила скасувати постанову серії ЕАК №2267988 від 19.03.2020р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.2 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425грн., а провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваною постановою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона керуючи транспортним засобом, рухалась у крайній лівій смузі для руху на дорозі, що має дві і більше смуг для руху в одному напрямку, чим порушила п.11.4 ПДР. Позивачка наполягає на тому, що була змушена перелаштуватись у крайню ліву смугу з метою об`їзду пошкодженого дорожнього покриття, яке було на правій смузі, тому вважає, що згідно ст.18 КУпАП не вчиняла адміністративним правопорушенням. Також позивачка зауважила, що інспектор незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, не дав можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП. Посилаючись на вказане просила позов задовольнити. Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 червня 2020р. адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕАК №2267988 від 19.03.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в сумі 425грн., справу про адміністративне правопорушення закрито. Не погоджуючись із даним судовим рішенням Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував, та не довів ознак правопорушення п.11.4 ПДД та підстав, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова не містить даних про будь-яку фіксацію правопорушення. Крім того, поліцейським розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу без надання права водію скористатися правовою допомогою. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.03.2020р. поліцейським УПП в Дніпропетровській області винесено постанову серії ЕАК №2267988 у справі про адміністративне правопорушення, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425грн. за вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. З даної постанови вбачається, що 19.03.2020р. о 11:23год. на 159км, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Santa Fe, д.н. НОМЕР_1 , на дорозі, що має дві і більше смуг для руху в одному напрямку, рухалася у крайній лівій смузі для руху, чим порушила п.11.4 ПДР - на дорозі з двостороннім рухом щонайменше 2 смуги в одному напрямку, заборонено, виїжджати на призначений для зустрічного руху в бік дороги. Перевіряючи правомірність зазначеної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує її незаконність, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами ст.246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний. За приписами ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у позовній заяві визнано порушення ПДР України, а саме керування транспортним засобом у крайній лівій смузі дороги, що має дві і більше смуг для руху в одному напрямку. Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Таким чином, судова колегія вважає, що порушення позивачкою вимог п.11.5 ПДР України, за що передбачена ч.2 ст.122 КУпАП України є доведеними та не підлягає доказуванню. При цьому, судова колегія вважає необґрунтованими доводи позивачки про зазначення поліцейським порушення нею п.11.4 ПДР України, оскільки, з урахуванням вірного кваліфікування виявленого правопорушення, посилання поліцейського на п.11.4, а не п.11.5 ПДР слід вважати опискою. Також, судова колегія не бере до уваги доводи позивачки з посиланням на положення ст.18 КУпАП про те, що вона змушена була здійснила виїзд на крайню ліву смугу руху здійснюючи об`їзд перешкоди, виходячи з наступного. Так, у відповідності до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Отже, у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Приписами п.1.10 ПДР визначено, що перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Положеннями ч.1,2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, покладений на суб`єктів владних повноважень - відповідачів указаною нормою процесуального закону тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Проте, позивачкою не надано суду жодного доказу в підтвердження викладених в позовній заяві обставин. Натомість, позивачкою підтверджено вчинення нею адміністративного правопорушення, водночас не доведено наявність обставин, які змусили її порушити п.11.5 ПДР в стані крайньої необхідності. Пунктом 11 ч.1 ст.23 ЗУ "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 11.5 ПДР передбачено те, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Частиною 2 ст.122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 7.11.2015р. за №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015р., №1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Положеннями ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У такому випадку, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) на місці вчинення правопорушення виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП. Отже, у спірних правовідносинах поліцейський правомірно, в межах повноважень виніс оскаржувану у даній справі постанову на місці вчинення правопорушення. При цьому, судова колегія приймає до уваги доводи позивачки про порушення її права на отримання правничої допомоги, оскільки матеріали справи не містять та позивачкою не надано доказів того, що нею заявляла клопотання щодо необхідності у правовій допомозі адвоката, та що в такому доступу їй було відмовлено. Отже, апеляційний суд вважає, що оскаржувана у даній справі постанова про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає ст.19 Конституції України. У своєму позові позивачка посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015р. №5-рп/2015 "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", зазначив, що що справу про адміністративне правопорушення, в порушення вимог ст.276 КУпАП, розглянуто відповідачем не за місцем його вчинення, а за місцем зупинки транспортного засобу. Апеляційний суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015р. №5-рп/2015, приймалось до внесення змін у ст.258 КУпАП. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Відстрочена ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 червня 2020р. сплата судового збору за подачу позовної заяви, розмір якого становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (420,2грн.) підлягає стягненню з позивача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.272, 286, 311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 червня 2020р. скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В.Яковлєв