Постанова Закарпатський апеляційний суд № 298/1779/19

Справа № 298/1779/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 листопада 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі : судді-доповідачки Готри Т.Ю., суддів Бисаги Т.Ю., Мацунича М.В. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 6 липня 2020 року, ухвалене суддею Лютянською М.С., в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позов мотивувала тим, що з 14.01.2014 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 29.03.2019 розірвано. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти весь час проживають разом із нею, перебувають на її утриманні, вона займається їх вихованням. Відповідач в утриманні та вихованні дітей участі не бере, з часу розлучення бачив дітей лише кілька разів. Посилаючись на наведене, а також те, що відповідач є здоровою, працездатною особою молодого віку, будь-які захворювання у нього відсутні, має хороший майновий стан, у його власності є автомобіль, працює в Українсько-польській фірмі ПП «Європейський стандарт Україна», часто їздить за кордон, просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 4 000,00 грн щомісячно на кожну дитину, з урахуванням індексації, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дітьми повноліття. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 06.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн щомісяця на кожну дитину, з урахуванням індексації, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ними повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200,00 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він має можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Стверджує, що він не може сплачувати аліменти у визначеному рішенням Великоберезнянського районного суду від 06.07.2020 розмірі, оскільки з 2019 року не працює, жодних постійних джерел доходу, крім як від нерегулярних тимчасових підробітків не має, на його утриманні перебуває донька від іншого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої він згідно з рішенням Любешівсього районного суду Волинської області від 11.04.2018 сплачує аліменти у розмірі 1 000,00 щомісячно. Також зазначає, що по можливості надавав матеріальну допомогу дітям у добровільному порядку. У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивачки адвокатеса Бухтоярова О.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 06.07.2020, яке вважає законним та обґрунтованим, без змін. Зазначає, що доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 не надав, після розлучення у його володінні залишилось нерухоме майно, твердження апелянта про те, що він надавав допомогу дітям є голослівними та не відповідають дійсності. Крім того, апелянт є молодою, здоровою, працездатною людиною, працює за кордоном, має хороший майновий стан. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09.09.2020 відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Копію вказаної ухвали суду ОСОБА_1 отримала 16.09.2020, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, 25.09.2020 представниця позивачки адвокатеса Бухтоярова О.В. подала до поштового відділення відзив на апеляційну скаргу. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи без його участі. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, дана справа є незначної складності і відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому така розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними в справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.01.2014, який рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 29.03.2019 розірвано (а.с. 17-18). Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно (а.с. 14-15). Діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зареєстровані та проживають разом із матір`ю позивачкою по справі ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Солянської сільської ради № 391 від 06.08.2019 (а.с. 5). Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року «держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини». Згідно з статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя. Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частинами 1, 2 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць : -дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; -дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Статтями 183 та 184 СК України передбачено види визначення розміру аліментів, а саме: у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі та підстави стягнення аліментів одним із таких способів. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував положення Конвенції про права дитини, вимоги ст.ст. 180-182, 184 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», а також, що законом передбачено обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, що відповідач є молодою, здоровою, працездатною особою, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн щомісяця на кожну дитину, з урахуванням індексації, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ними повноліття. Доводи відповідача про те, що його мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 потребує стороннього догляду і що їй, окрім нього, більше немає кому надати матеріальну допомогу, не заслуговують на увагу за їх недоведеністю. Посилання апелянта на сплату ним аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, на підтвердження чого ОСОБА_2 надав копію рішення Любешівського районного суду Волинської області від 11.04.2018, яким вирішено стягувати з нього на користь ОСОБА_9 вказаний розмір аліментів, не надавши при цьому жодних доказів того, що ним ці аліменти сплачуються, також не заслуговують на увагу. Окрім цього, згідно з наданої апелянтом довідки, виданої Любешівською районною філією обласного центру зайнятості № 1157 від 05.08.2020, ОСОБА_2 не зареєстрований як безробітний. Надані ж апелянтом відомості про застраховану особу, наявні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, стосуються 2013, 2017, 2018, 2019 років, і не спростовують доводи апелянта про його неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційні скарги без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, і доводи апеляційних скарг висновків місцевого суду не спростовують. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 06 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року. Суддя-доповідачка Судді