Постанова Донецький апеляційний суд № 219/5649/20

Єдиний унікальний номер 219/5649/20 Номер провадження 33/804/563/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 року м. Бахмут Донецька область Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря судового засідання Ямчук О.М., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Ніколаєнка В.І. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2020 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: Постановою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. Згідно до постанови суду, 05.06.2020 року о 16 годині 20 хвилин ОСОБА_1 в м.Бахмут, по вул. Бахмутська, 91, керував автомобілем ВАЗ 21061, д/н НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, зіниці очей не реагують на світло), від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законному порядку ухилився шляхом відмови у присутності свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери), чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. На вказану постанову суду захисник Ніколаєнко В.І. який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання в якому просить поновити пропущений строк для подачі апеляційної скарги на постанову судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2020 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування зазначеного клопотання апелянт вказує, що ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу не знав, працівники поліції його не повідомляли і прочитати та підписати протокол у присутності свідків не пропонували. Вказує, що ОСОБА_1 з початку липня і до кінця вересня 2020 року находився за межами м.Бахмут і про виклик його суду першої інстанції для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення йому було невідомо. 30.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку у м.Бахмут за наданням кредиту і дізнався, що на його картковий рахунок Державною виконавчою службою накладено арешт на підставі постанови суду по справі про адміністративне правопорушення. 01.10.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом укладено договір про надання йому правової допомоги у справі про адміністративне правопорушення, цього дня адвокат звернувся до суду для ознайомлення з матеріалами справи та 02.10.2020 року ознайомився з ними і отримав копію постанови. Просить поновити строк подання апеляційної скарги на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2020 року по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до суду першої інстанції свідки у справі про адміністративне правопорушення не викликалися і судом не заслуховувалися були оцінені лише письмові пояснення свідків. Також до суду не викликалися працівники сектору реагування патрульної поліції (СРПП) які складали протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним та недопустимим доказом, складений з порушеннями КУпАП та інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вважає, що судом першої інстанції були порушенні вимоги КУпАП при дослідженні та оцінці доказів. Просить винести постанову, якою закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Ніколаєнка В.І., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови, прихожу до висновку, що необхідно поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін за таких підстав. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10-днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Із наданих матеріалів вбачається, що справа розглянута без участі ОСОБА_1 та як вказує апелянт ОСОБА_1 30.09.2020 року дізнався, що на його картковий рахунок Державною виконавчою службою накладено арешт на підставі постанови суду по справі про адміністративне правопорушення та 01.10.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ніколаєнком В.І. укладено договір про надання правової допомоги у справі про адміністративне правопорушення, цього дня адвокат звернувся до суду для ознайомлення з матеріалами справи та 02.10.2020 року ознайомившись з ними і отримавши копію постанови після чого подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, тому вважаю за необхідне поновити строк апеляційного оскарження. ОСОБА_1 може вільно пересуватися та реалізовувати своє право - бути присутнім під час судового засідання. Суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 зловживав своїм правом бути присутнім на судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи наявні відповідні відомості, що ОСОБА_1 на адресу яка наявна у матеріалах справи та яка співпадає з адресою вказаній у апеляційній скарзі судом першої інстанції неодноразово були надіслані повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, також ОСОБА_1 повідомлявся через оголошення на офіційному сайті суду. ( а.с. 11,12,15-18,20-29) Дана позиція повністю узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури розгляду. У рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №061759 від 05.06.2020 року, згідно якого 05.06.2020 року о 16 годині 20 хвилин ОСОБА_1 в м.Бахмут, по вул. Бахмутська, 91, керував автомобілем ВАЗ 21061, д/н НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, зіниці очей не реагують на світло), від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законному порядку ухилився шляхом відмови у присутності двох свідків, з фіксацією відеозйомкою, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У протоколі зазначені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , громадянину ОСОБА_1 роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України , ст.268 КУпАП і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Артемівському міськрайонному суді Донецької області. Зазначено, що ОСОБА_1 відмовився підписувати протокол та надавати пояснення. (а.с. 1). Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно яких 05.06.2020 року в їх присутності водій автомобілю ВАЗ 21061, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 05.06.1966, м.Бахмут, вул. Павлова,55. Працівниками поліції запропонували пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, у чому громадянин ОСОБА_1 в їх присутності відмовився. Також ОСОБА_1 відмовився від підписувати та надавати пояснення у протоколі. Наявним у матеріалах справи диском з відеозаписами на яких зафіксована зупинка автомобіля ВАЗ 21061, д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , а також зафіксовано факт відмови водія від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законному порядку у присутності двох свідків. На підставі викладеного доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, про невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам є безпідставні. Крім того доводи апеляційної скарги про порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не підтверджуються наявними матеріалами справи. Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», право на визначення ознак сп`яніння водіїв надано поліцейському, якщо у нього є підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. Відповідно до п. 4 вказаної вище інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п. 12 вказаної вище інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Протокол було складено повноважною особою у відповідності з вимогами ст. ст.254- 256 КУпАП у присутності свідків на та водія. Відсутність бланку направлення до медичного огляду в даному випадку не може бути прийнято до уваги з огляду на те, що ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності саме за відмову від проходження медичного огляду. Крім того апеляційна інстанція звертає увагу, що ОСОБА_1 при складані протоколу мав можливість зазначити свої зауваження у протоколі, але не зазначив про порушення про які йдеться в апеляційній скарзі захисника. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції мав викликати свідків та працівника поліції яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, для надання додаткових пояснень, апеляційний суд звертає увагу, що виклик свідків по справі є правом, а не обов`язком суду, клопотань про допит свідків або працівника поліції до суду не надходили. Відповідно до ст. 129 Конституції України, до яких відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Апеляційний суд зазначає, що письмові пояснення свідки та факт відмови ОСОБА_1 у присутності цих свідків який зафіксований на відеозаписі узгоджується між собою, а тому у суду не виникає сумнівів щодо їх правдивості, крім того в апеляційній скарзі не вказані ймовірні причини обмови правопорушника з боку свідків у своїх письмових поясненнях З матеріалів справи вбачається, що суддя дослідив усі наявні по справі докази та усім доказам у сукупності дана належна оцінка у постанові судді. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення накладене суддею на ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП та відповідає меті адміністративного стягнення і загальним засадам його накладення у відповідності до положень ст. 23 КУпАП. На підставі викладеного, апеляційна скарга захисника Ніколаєнка В.І. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Ніколаєнку В.І. строк на апеляційне оскарження постанови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2020 року. Апеляційну скаргу захисника Ніколаєнка В.І. залишити без задоволення. Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2020 року, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя