Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1262/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1262/19 пров. № А/857/4296/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, прийняте суддею Комшелюк Т.О. у місті Рівному у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування наказу, визнання дій неправомірними,- встановив: ФОП ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (надалі ГУ ДФС у Рівненській області) про скасування наказу від 20 травня 2019 року № 1414 про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ; визнання неправомірними дій ГУ ДФС у Рівненській області щодо фактичного проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу № 1414 від 20 травня 2019 року. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року задоволено позов. Задовольняючи позов, суд провів аналіз норм законодавства, яке регулює спірні відносини та прийшов до висновку про те, що ГУ ДФС у Рівненській області порушено порядок проведення перевірки, оскільки відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків після усунення причин, через які своєчасно не розпочато перевірку, видається наказ про внесення відповідних змін до попереднього наказу на проведення перевірки, або видається новий наказ про її проведення. Новий наказ видається лише у випадку скасування попереднього наказу, як такого, що не реалізований. Однак, податковим органом не дотримано порядку, визначеного Методичними рекомендаціями та видано новий наказ про проведення перевірки, не скасувавши попередній. Суд також звернув увагу на те, що позивач звернувся до податкового органу із заявою про проведення перевірки у виїзній формі, однак, таке прохання було проігноровано. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно надано тлумачення п.п.1.2.7 п.1.2. Методичних рекомендацій. Звертає увагу на те, що позивачем не зазначено причин недопуску контролюючого органу до проведення перевірки. Відмова платника податків від допуску до перевірки на інших підставах, ніж передбачені абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України не дозволяється. Крім того, нормами податкового законодавства передбачено право, а не обов`язок контролюючого органу проводити перевірку у виїзній формі. Вважає, що з наказом про проведення перевірки, про дату її початку та місце проведення ФОП ОСОБА_1 ознайомлено у встановлений законом спосіб до її початку. Оскільки, позивачем безпідставно недопущено контролюючий орган до проведення перевірки, то останнім правомірно винесено новий наказ про проведення перевірки, оскільки попередній вичерпав свою дію. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову. ФОП ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, аргументація якого співпадає із мотивацією судового рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а судове рішення без змін. Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з планом-графіком податкових перевірок на 2019 рік, в травні 2019 року було заплановано планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 . Згідно наказу від 24.04.2019 року № 1236, ГУ ДФС у Рівненській області було визначено проведення такої документальної планової виїзної перевірки позивача, тривалістю 10 робочих днів з 10.05.2019 року. Однак, 13.05.2019 року позивачем не було допущено працівників відповідача до перевірки, мотивуючи такий не допуск зверненням із відповідним позовом до суду щодо оскарження такого наказу. Вказані обставини підтверджуються актом № 191/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 13.05.2019 року. В подальшому, 20.05.2019 року, ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято новий наказ № 1414 про проведення планової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, тривалістю 10 робочих днів з 31.05.2019 року. Вказаний наказ був отриманий позивачем 24.05.2019 року. 27.05.2019 року позивач звернувся із заявою до ГУ ДФС у Рівненській області, в якій висловив прохання здійснити проведення відповідної перевірки за місцем здійснення його господарської діяльності, мотивуючи таке звернення правом наданим платникам податку п. 79.5 ст. 79 ПК України. Однак, таке прохання було залишено відповідачем поза увагою. Судом також встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про скасування наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 24.04.2019 року за № 1236 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 19.12.2019 року. Порядок проведення документальних планових перевірок врегульований статтею 77 Податкового кодексу України (надалі ПК України). Відповідно до п. 77.1. ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Згідно з п. 77.4. ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Нормами Податкового кодексу України не визначений порядок дій контролюючого органу, у тому випадку, коли провести документальну планову перевірку, що передбачена у плані-графіку, не виявилося можливим, зокрема, у випадку не допуску посадових осіб до перевірки та оскарженням відповідного наказу. Однак, наказом Державної фіскальної служби України № 22 від 31.07.2014 року затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків. За положеннями з п. 1.4.6. таких Методичних рекомендацій, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу ДФС до проведення перевірки або відмови від її проведення такими посадовими особами за місцем проведення перевірки невідкладно складається акт у двох примірниках, що засвідчує факт відмови. Відповідно до пункту 1.2.7. Методичних рекомендацій після усунення причин, передбачених підпунктами 1.4.5-1.4.6 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій, через які своєчасно не розпочато перевірку, видається наказ про внесення відповідних змін до попереднього наказу на проведення перевірки, або видається новий наказ про її проведення (з дотриманням порядку, встановленого пунктом 1.2 розділу І Методичних рекомендацій), копія якого вручається платнику податків у встановленому Кодексом порядку. Враховуючи зміст вищенаведених положень та обставини, що унеможливили проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган в праві видати новий наказ про проведення нової перевірки з одних і тих же підстав (даному разі виконання плану-графіку) лише у випадку скасування попереднього наказу на проведення перевірки, як такого, що нереалізований. Однак, вбачається із матеріалів справи, попередній наказ про проведення перевірки від 24.04.2019 року № 1236 скасований не був, а відповідач всупереч вимогам Методичних рекомендацій видав новий наказ від 20 травня 2019 року № 1414, а не вніс зміни до попереднього, що призвело до порушення порядку проведення перевірки. Враховуючи наведене вище, покликання апелянта на неправильне тлумачення судом першої інстанції п.п.1.2.7 п.1.2. Методичних рекомендацій не заслуговує на увагу. З приводу покликання скаржника на те, що нормами податкового законодавства передбачено право, а не обов`язок контролюючого органу проводити перевірку у виїзній формі, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 79.5. ст. 79 ПК України за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка. Так, справді зазначеною нормою встановлено саме право контролюючого органу, а не обов`язок проведення перевірки у виїзний спосіб. Однак, враховуючи те, що позивач є приватним підприємцем із значним обсягом річного обороту та великим обсягом документів, процес копіювання яких є довготривалим та затратним, на думку суду, доцільно проводити таку перевірку саме у виїзній формі. Таким чином, доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області не спростовують правильність висновків, якими мотивовано рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним. Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29). Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 460/1262/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич