Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/73/20
від 11.11.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/73/20 пров. № А/857/9629/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 460/73/20 (рішення ухвалено в м. Рівне, головуючий суддя Друзенко Н.В., повний текст рішення складено 27.02.2020) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, стягнення матеріальних та моральних збитків, встановив: ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання протиправними дії щодо повернення коштів Фонду в сумі 4873,60 грн. та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - 2436,80 грн.; про скасування рішення від 18.12.2019 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 7310,40 грн.; про стягнення матеріальних та моральних збитків в сумі 100000 грн. В обгрунтування позову зазначає, що оскільки є особою з інвалідністю, то відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати ЄСВ за себе та може бути застрахованою особою на добровільних засадах, подав звіт по ЄСВ з 01.11.2018. Позивач просив позов задовольнити в повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована 31.10.2018, а тимчасова непрацездатність розпочалася 07.11.2018, то фактично відпрацьованим часом перед настанням страхового випадку є період з 31.10.2018 по 06.11.2018, а не як вказує позивач з 01.11.2018 по 07.11.2018. Також зазначив, що покликання позивача на лист Міністерства соціальної політики України від 02.03.2018 №3101/0/52-18/211 є безпідставним, оскільки ФОП ОСОБА_1 не укладався договір про добровільну участь у системі соціального страхування, а консультація надана Міністерством прямо пов`язана із укладенням такого договору. Під час проведення перевірки та підготовки заперечень ФОП ОСОБА_1 не надано договору про добровільну участь у системі соціального страхування. Таким чином, суд вважав, що відповідачем правомірно прийнято рішення від 18.12.2019 №210 про повернення коштів Фонду та застосування до позивача фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ним було зроблено розрахунок одноденного доходу за 6 днів, а саме з 01.11.2018 по 07.11.2018, де дохід за один день становить 1796,19 грн . Вважає, що відповідач протиправно провів розрахунок з 31.08.2018 по 07.11.2018 (за 7 календарних дні). Також, апелянт зазначає, що розпочав свою господарську діяльність з 31.10.2018, а тому і є застрахованою особою на добровільних засадах з 31.10.2018. Апелянт звертає увагу на роз`яснення надане податковим органом згідно листа від 10.10.2019, в якому вказано, що оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, то згідно Закону №2464 звільняється від сплати ЄСВ та може бути застрахованою особою на добровільних засадах. Відтак, сплативши ЄСВ за листопад 2018 року ОСОБА_1 є застрахованою особою з 01.11.2018 на добровільних засадах та подав звіт щодо нарахування та сплати ЄСВ відповідно до наказу Мінфіну від 14.04.2018 №435. У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що 29.11.2019 на підставі наказу №194-од від 21.10.2019 та направлення №37 від 28.11.2019 уповноваженою особою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області проведено виїзну перевірку дотримання страхувальником, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 31.10.2018 по 27.08.2019. За результатами перевірки складено акт від 29.11.2019 №30 (а.с.25-34). Перевіркою встановлено, що в період з 31.10.2018 по 27.08.2019 Фондом на підставі заяв-розрахунків поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 профінансовано допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду в загальному розмірі 107065,12 грн., в тому числі по листку непрацездатності серія АДН № 944252 та по листку непрацездатності серія АДН № 923047. Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку використання коштів Фонду, а саме витрати по тимчасовій непрацездатності проведені з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого допущено переплату по одному листку непрацездатності серія АДН № 944252 на суму 4873,60 грн. та недоплату по одному листку непрацездатності серія АДН № 923047 в сумі 173,16 грн. (а.с.30, аркуш акта 6). 18.12.2019 на підставі акта №30 від 29.11.2019 заступником начальника Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області прийнято Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування №210, за яким позивачем до Фонду соціального страхування України підлягають поверненню витрати по тимчасовій непрацездатності проведені з порушенням порядку використання коштів Фонду в розмірі 4873,60 грн. та застосовано до позивача штраф за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в розмірі 2436,80 грн. (50% від суми лише переплачених коштів). Загальна сума, яка підлягає перерахуванню до бюджету Фонду становить - 7310,40 грн. (а.с.3). На акт перевірки позивачем надано заперечення, за результатах розгляду якого висновки акта перевірки залишені без змін (а.с.35, 57-58). Так, повноваження Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є: -реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; - надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; - профілактика нещасних випадків; - здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; - здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду; - аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску. Частиною 1 ст. 10 Закону №1105-XIV визначено, що Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду, накладати та стягувати фінансові санкції, вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №1105-XIV роботодавець як страхувальник має право на: 1) безоплатне отримання в органах Фонду інформації про порядок використання коштів Фонду; 2) отримання інформації про результати проведення перевірки використання коштів Фонду; 3) судовий захист своїх прав. Частиною 3 ст. 15 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець зобов`язаний: -надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; - вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; - під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється Фондом. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. Згідно з ч. ч. 6, 7, 8 ст. 15 Закону №1105-XIV у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом. Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають директор виконавчої дирекції Фонду та його заступники, керівники робочих органів Фонду та їх заступники. Таким чином, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності уповноважений здійснювати контроль за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду, зокрема, перевіряти правильність використання коштів Фонду та достовірність поданих роботодавцем даних та, у разі виявлення під час такої перевірки порушення використання коштів Фонду, накладати та стягувати з роботодавця фінансові санкції. Крім того, процедура проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, порядок прийняття рішень за результатами перевірок та оскарження рішень за результатами перевірок врегульовано Інструкцією про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22.12.2010 №29 (Інструкція). Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Інструкції за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника відповідно до статей 21, 22, 28, 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки. Частиною першою статті 22 Закону №1105-XIV визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (ч.2 ст. 22 Закону №1105-XIV). Частиною другою статті 33 Закону №1105-XIV визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, подальшими змінами (далі - Порядок № 1266). Даний Порядок визначає механізм обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у разі настання страхового випадку (ч. 2 ст. 22 Закону №1105-XIV). Згідно пункту 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (доход) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу), на яку нарахований єдиний внесок на кількість календарних днів провадження підприємницької діяльності. Визначення розрахункового періоду встановлено пунктом 25 Порядку №1266, яким передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи. Відповідно до пункту 27 Порядку №1266, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 31.10.2018 та взятий на облік як платник ЄСВ і є застрахованою особою з 01.11.2018. Тимчасова непрацездатність настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому на думку позивача розрахунковий період повинен бути з 01.11.2018 по 07.11.2018. З 31.10.2018 по 27.08.2019 Фондом на підставі заяв-розрахунків поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 профінансовано допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду в загальному розмірі 107065,12 грн. При цьому, допущено переплату по одному листку непрацездатності та недоплату по одному листку непрацездатності в сумі 4873,60 грн та 173,16 грн. відповідно. Відповідно до листа непрацездатності серії АДН №944252 ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 07.11.2018 по 26.11.2018. ОСОБА_1 перебував з 31.10.2018 на загальній системі оподаткування обліку та звітності. З 01.11.2018 по 27.08.2019 перебував на спрощеній системі оподаткування. Від сплати ЄСВ звільнений як особа з інвалідністю, проте є застрахованою особою на добровільних засадах. Фактично відпрацьованим часом перед настанням страхового випадку є період з 31.10.2018 по 06.11.2018, а не як вважає позивач з 01.11.2018 по 07.11.2018. Колегія суддів вважає, що покликання на лист Мінсоцполітики є помилковим , оскільки позивач на на час виникнення страхового випадку не укладав договір про добровільну участь у системі соціального страхування, а лише з 01.11.2018 по 31.07.2019. На думку відповідача у відповідності до п. 27 Порядку №1266 розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку. В даному випадку страховий випадок настав 07.11.2018, а підприємницькою діяльністю займається з 31.10.2018, то розрахунковим періодом є 31.10.2018 по т06.11.2018, а позивач встановив власний період з 01.11.2018 по 07.11.2018, чим неправомірно збільшився розмір середньої заробітної плати для отримання матеріального забезпечення за рахунок Фонду. При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що оскільки до початку страхового випадку ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність менше ніж календарний місяць, то розрахунковим періодом для нього є фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку за період з 31.10.2018 по 06.11.2018. Апеляційний суд зазначає, що оскільки з витягу ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_1 взятий на облік 31.10.2018, а добровільне страхування після страхового випадку, то строк з 31.10.2018 по 06.11.2018 є фактично відпрацьованим часом. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято рішення від 18.12.2019 №210 про повернення коштів Фонду та застосування до позивача фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Щодо стягнення матеріальних та моральних збитків, то суд першої інстанції вірно звернув увагу на загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, які були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Відтак колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів спричинення страждання чи приниження внаслідок прийняття спірного рішення, яке судом визнано правомірним, та яку саме шкоду воно йому заподіяло та чим керувався при визначенні матеріальних та моральних збитків в сумі 100000 грн. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 460/73/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич