Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21768/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21768/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Чудак О.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.Г. при секретарі Хмарській К.І. за участю: позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Філоненко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Київського міського центру зайнятості (далі по тексту - відповідач) в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ від 10.05.2019, виданого Дарницькою філією Київського міського центру зайнятості №НТ190510, яким припинено реєстрацію позивача як безробітної з 10.05.2019; - визнати протиправним та скасувати наказ від 11.05.2019, виданого Дарницькою філією Київського міського центру зайнятості №НТ190511 (06) щодо повернення позивачем незаконно отриманих коштів як безробітною у сумі 50276,39 грн (за період з 24.10.2018 по 09.05.2019); - зобов`язати відповідача поновити статус позивача як безробітної та призначити (поновити) виплату допомоги по безробіттю - з 10.05.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 17.10.2018 позивач під час отримання статусу безробітної була зайнятою особою з 03.09.2018, про що не повідомила відповідача, що стало підставою для прийняття наказу від 10.05.2019 №НТ190510 про припинення реєстрації позивача в статусі безробітної. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про порушення відповідачем встановленої чинним законодавством процедури провадження розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, зокрема, відповідачем не встановлено дня початку зайнятості позивача. Відповідач надав відповідь на відзив до апеляційної скарги, в обґрунтування якої зазначив, що факт отримання чи неотримання позивачем коштів, в якості винагороди не змінює його обов`язку повідомити центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону №5067-VI та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (далі - Порядок №198) та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю. Наказом Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості від 18.10.2018 №НТ181018 позивачу надано статус безробітної з 17.10.2018 відповідно до статті 43 Закону №5067-VI та наказом від 24.10.2018 №НТ181024 призначено допомогу по безробіттю з 24.10.2018 по 18.10.2019 відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 22 Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III). При здійсненні обміну даними про особу між Пенсійним Фондом України та Державною службою зайнятості України, 07.03.2019 Дарницькою районною філією Київського міського центру зайнятості встановлено отримання позивачем допомоги по безробіттю в період перебування у трудових відносинах з Національною академією державного управління при Президентові України з 03.09.2018. В акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону №1533-III, складеного Київським міським центром зайнятості від 24.04.2019 №1049, зафіксовано, що в результаті звірки встановлено перебування позивача у цивільно-правових відносинах з Національною академією державного управління при Президентові України в порядку та на умовах, визначених цивільно-правовою угодою від 03.09.2018 №1/115, відповідно пункту 8.1 якої «Ця Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного її виконання в межах бюджетного року у відповідності до програми лекцій» та пункту 1.5 «Терміни та строки виконання освітніх послуг регламентується програмою освітнього процесу в межах бюджетного року». 10.05.2019 наказом Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості №НТ190510 з 10.05.2019 позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із припиненням реєстрації безробітної відповідно до абзацу 18 підпункту 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792. 11.05.2019 наказом Дарницької районною філією Київського міського центру зайнятості №06 ухвалено рішення щодо повернення незаконно отриманих коштів безробітною ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 34 Закону №1533-III та акту від 24.04.2019 №1049. Позивач вжив заходів щодо оскарження винесених відповідачем наказів в порядку адміністративного оскарження шляхом подання скарги від 08.10.2019, у відповідь на яку відповідач в листі від 22.10.2019 №22/1179 зазначив про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування вищезгаданих наказів. Вважаючи накази відповідача про припинення реєстрації позивача як безробітної та про повернення позивачем незаконно отриманих коштів як безробітною, остання звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що в акті звірки від 24.04.2019 №1049 підставою її проведення вказано рішення комісії з розслідування страхових випадків Київського міського центру зайнятості від 26.03.2019, а не рішення керівника центру зайнятості. Тобто, всупереч вимогам чинного законодавства в межах спірних правовідносин відповідний наказ керівником Київського міського центру зайнятості не приймався, перевірка щодо позивача проведена на підставі рішення комісії з розслідування страхових випадків Київського міського центру зайнятості від 26.03.2019, оформленого протоколом №13. Наведені обставини свідчать про те, що має місце порушення відповідачем встановленої чинним законодавством процедури проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Відповідно до положень ст. 7 Закону № 1533-ІІІ, одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю. Приписами ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI, безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. (надалі по тексту також - Закон № 5067-VI) Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI, передбачено, що зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 45 цього Закону. Згідно з ч. 3 цієї ж статті, відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067-VI, зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. У свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі зайнятості особи. Приписами ч. 1 ст.4 Закону № 5067-VI, визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. Відповідно до п. п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи: працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); забезпечення роботою самостійно. Згідно з нормами п. 1 ст. 31 Закону № 1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного. Відповідно до п. 1 розд. V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі: 1) закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати); 2) припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості). Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Згідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до п. 7 Порядку № 60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Відповідно до приписів п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону №5067-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників. Так, згідно з п.2 Порядку № 60/62, розслідування, згідно з цим Порядком, здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. За змістом положень п. п. 3, 4, 5 Порядку № 60/62, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) зокрема у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості. Варто звернути увагу на п. п. 10 п. 9 розд. ІІІ, п. 4 розд. IV, п. 4 розд. V Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.12.2016 № 1543, згідно яких, Центри зайнятості у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру, організовують та контролюють їх виконання Отже, підставою для проведення перевірки є рішення щодо її проведення, прийняте керівником центру зайнятості у формі наказу. Крім того, у разі встановлення у ході проведення звірки або перевірки факту недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, за її результатом оформлюється акт, який повинен бути наданий особі для ознайомлення, що засвідчується її власним підписом, а за умови відмови особи підписати акт розслідування, про це робиться відмітка спеціалістом центру зайнятості. Таким чином, акт розслідування, яким встановлено факт подання особою недостовірних даних, є підставою для прийняття керівником центру зайнятості відповідного рішення про повернення коштів у формі наказу. Апелянт підкреслює, що підставою для прийнятті оскаржуваних наказів стало подання позивачем недостовірних даних, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітної. Так, в акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону №1533-III, складеного Київським міським центром зайнятості від 24.04.2019 №1049, зафіксовано, що в результаті звірки встановлено перебування позивача у цивільно-правових відносинах з Національною академією державного управління при Президентові України в порядку та на умовах, визначених цивільно-правовою угодою від 03.09.2018 №1/115. До акту апелянт надав наступні копії документів: цивільно-правову угоду №1/115 від 03.09.2018, що підтверджує виконання оплачуваної роботи, акт приймання-передачі наданих освітніх послуг №1 від 27.12.2018 за цивільно-правовою угодою від 03.09.2018 №1/115, витяг з приймально-здавального акту з жовтень 2018 року. На думку апелянта, в порушення норм ч. 3 ст. 36 Закону 1533-ІІІ під час перебування на обліку в центрі зайнятості, позивач як безробітний перебувала у цивільно-правових відносинах з Національною академією, а тому з моменту укладення договору належала до зайнятого населення у розумінні ст. 4 Закону №5067-VI. Апелянт зауважує, що з 17.10.2018 під час отримання статусу безробітної позивача була зайнятою особою з 03.09.2018. Крім того, апелянт стверджує, що саме факт перебування у трудових відносинах визначає особу зайнятою, а не подання відомостей про працевлаштування під час перебування на обліку. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано відповідь на її звернення до страхувальника - Національної академії державного управління (НАДУ) при Президентові України та Головного управління Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ) в м. Києві з проханням надати роз`яснення щодо недостовірної інформації про мою зайнятість у жовтні 2018 року та внести зміни у Звіт відповідно до наданих мною послуг за цивільно-правовою угодою від 03.09.2018 №1/115. У вказаній відповіді зазначено, що страхувальником 20.10.2020 повторно подано додатковий Звіт таблиці 5 додатка 4 за жовтень 2018 року та приведено у відповідність дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ДРЗДСС), а також надано витяг з додаткового Звіту (таблиця 5 додатка 4) НАДУ при Президентові України за жовтень 2018 року, у якому значиться, зокрема, дата закінчення цивільно-правових відносин позивача з НАДУ при Президентові України - 10 жовтня 2018 року. Відтак, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчену копію таблиці 5 додатка 4 за жовтень 2018 року та копію форми ОК-5 та ОК-7 з оновленою інформацією про зайнятість позивача у 2018 році. З наданих позивачем доказів вбачається, зокрема, що дата закінчення цивільно-правових відносин позивача із НАДУ при Президентові України є 10.10.2018, відтак, після набуття статусу безробітного (17.10.2018) позивач відповідно до угоди від 03.09.2018 №1/115 жодних послуг не надавала та доходів не отримувала. З наведеного вбачається та належними доказами підтверджується, що 10 жовтня 2018 року, тобто до набуття статусу безробітного (17.10.2018), позивачем було припинено перебування у цивільно- правових відносинах із НАДУ при Президентові України. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що в акті звірки від 24.04.2019 №1049 підставою її проведення вказано рішення комісії з розслідування страхових випадків Київського міського центру зайнятості від 26.03.2019, а не рішення керівника центру зайнятості. Тобто, всупереч вимогам чинного законодавства в межах спірних правовідносин відповідний наказ керівником Київського міського центру зайнятості не приймався, перевірка щодо позивача проведена на підставі рішення комісії з розслідування страхових випадків Київського міського центру зайнятості від 26.03.2019, оформленого протоколом №13. Апелянт не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції та зазначає в своїх доводах, що наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов`язковий для виконання підлеглими. Таким чином, директор (керівник) КМЦЗ видав наказ №304 від 27.11.2017, яким створено постійно діючу робочу групу, а саме комісію з розслідування страхових випадків, на яку покладено обов`язки приймати рішення та проводити розслідування страхового випадку, тобто надано повноваження від імені керівника (директора), що в свою чергу свідчить про дотримання всіх необхідних вимог згідно з чинного законодавства. Однак, колегією суддів зазначене не приймається до уваги, оскільки суперечить приписам пункту 3 Порядку №60/62 відповідно до якого Рішення щодо проведення перевірки приймається саме керівником центру зайнятості, а не як стверджує апелянт, рішенням комісії з розслідування страхових випадків. Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що має місце порушення відповідачем встановленої чинним законодавством процедури проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про протиправність наказу від 10.05.2019, виданого Дарницькою філією Київського міського центру зайнятості №НТ190510, яким припинено реєстрацію позивача як безробітної з 10.05.2019 та наказу від 11.05.2019, виданого Дарницькою філією Київського міського центру зайнятості №НТ190511 (06) щодо повернення позивачем незаконно отриманих коштів як безробітною у сумі 50276,39 грн (за період з 24.10.2018 по 09.05.2019) та як наслідок їх скасування. Водночас, вірним є також висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Київського міського центру зайнятості поновити статус позивача як безробітної та призначити (поновити) виплату допомоги по безробіттю з 10.05.2019. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 10.11.2020 року