Постанова 4855 № 640/21073/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21073/19 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «А-Рітейл» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А-Рітейл» до Державної екологічної інспекції Столичного округу про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «А-Рітейл» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення від 10.10.2019 № 20-5/19/1 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; - визнати протиправним та скасувати рішення від 10.10.2019 № 20-5/19/2 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; - визнати протиправним та скасувати рішення від 10.10.2019 № 20-5/19/3 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; - визнати протиправною та скасувати постанову від 10.10.2019 № 13 про накладення штрафних санкцій у сумі, яка дорівнює 7 650 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «А-Рітейл» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу видано наказ від 03.10.2019 №1603-П, на підставі якого оформлено направлення від 03.10.2019 № 5/001609 на проведення перевірки характеристик продукції, а саме автомобільного бензину, дизельного, суднового та котельного палива товариства з обмеженою відповідальністю «А-Рітейл», що знаходиться та розповсюджується за адресою м. Київ, Харківське шосе,

210. За результатами проведеної перевірки продукції товариства з обмеженою відповідальністю «А-Рітейл» посадовими особами відповідача складено акт перевірки характеристик продукції від 10.10.2019 №20-5/19, згідно з яким встановлено невідповідність продукції вимогам пункту 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, абзацу 3 частини третьої статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції», а саме встановлено відсутність знаку відповідності на: - паспорті № 1235 від 24.08.2019 «Бензин неэтилированный АИ-92-К5-Евро»; - на паспорті № 1341 від 19.09.2019 «Топливо дизельне ДТ-Л-К5, сотр С»; - на паспорті № 1256 від 29.08.2019 «Бензин неэтилированный АИ-95-К5-Евро». На підставі даного акта ДЕІ Столичного округу складено протокол від 09.10.2019 № 13 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». Крім того, 10.10.2019 відповідачем прийняті рішення № 20-5/19/1, №20-5/19/2, №20-5/19/3 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом обмеження надання продукції на ринку: тимчасова заборона надання продукції на ринку до приведення продукції у відповідності до встановлених норм. Вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії з суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству. Також, 10.10.2019 ДЕІ Столичного округу прийнято постанову №13 про накладення штрафних санкцій, а саме: накладено на позивача штраф у розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 2 550, 00 грн. за кожне правопорушення, що в сумі дорівнює 7 650, 00 грн. Вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що розповсюджена позивачем продукція не відповідає вимогам п. 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, абз. 3 ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції», а тому відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «А-Рітейл» не є виробником або уповноваженим представником підприємства, яке вводило в обіг паливо, а є лише розповсюджувачем, у зв`язку з чим немає повноважень щодо нанесення знаку відповідності до відповідних паспортів, а тому позов слід задовольнити. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI (далі Закон № 2735-VI)державний контроль продукції - діяльність органів доходів і зборів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам (далі - контроль продукції). Орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону. У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи Відповідно до частини першої статті 10 Закону 2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1069 затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, зокрема Держекоінспекція, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, здійснює державний ринковий нагляд за автомобільними бензинами, дизельним, судновим та котельним паливом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 15 Закону № 2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог. Виходячи з аналізу змістів зазначених законів, Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є спеціальним, а Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є загальним у сфері регулювання відносин щодо здійснення державного нагляду (контролю) нехарчової продукції. До даних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», оскільки він є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, в тому числі і визначає повноваження Держекоінспекції складати акти перевірки, застосовувати до суб`єктів господарювання обмежувальні (корегувальні) заходи та штрафні санкції за порушення вимог цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». З наведених підстав суд не бере до уваги твердження позивача про порушення відповідачем частини четвертої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки при проведенні перевірки відповідач керувався нормами Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який регулює спірні правовідносини. Як було зазначено вище, в ході перевірки відповідачем встановлено факти порушення позивачем, як розповсюджувачем, вимог Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №

927. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення державної політики у сфері технічного регулювання; у межах своєї компетенції затверджує технічні регламенти, якщо їх не затверджено законами чи актами центральних органів виконавчої влади. Згідно з пунктом 1 «Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», цей Технічний регламент встановлює вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров`я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів. Так, відповідно до пункту 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність. Згідно з пунктом 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів об`єктами перевірки є наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам. Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізує автомобільний бензин та дизельне паливо, яке придбаває у товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія», яка в свою чергу придбаває дизельне паливо та автомобільне паливо у ОАО «Мозырский нефтеперерабатывающий завод», Республіка Білорусь, що підтверджується паспортами № 1341 та № 1235, та який є нерезидентом України. Відповідно до пункту 21 «Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» у разі коли виробник не є резидентом України та не має уповноваженого представника в Україні, такі зобов`язання покладаються на особу, яка ввела паливо в обіг на ринку України. Судом першої інстанції було встановлено, що особою, яка ввела дизельне паливо та автомобільний бензин - в обіг на ринку України є товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія». Форма, опис знака відповідності технічним регламентам, правила та умови його нанесення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1184. Згідно статті 29 Закону № 2735 у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбаченим статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність: - знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті; - не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом; - не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом; - декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог; - органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною; - вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність. Статтею 33 Закону № 2735 встановлено, що обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду. Відповідальність суб`єктів господарювання за порушення, виявлені під час заходів ринкового контролю встановлені приписами статті 44 Закону № 2735. За правилами пункту 1 частини третьої статті 44 Закону № 2735 до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, у розмірі від ста п`ятдесяти до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, у розмірі від двохсот до трьохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З матеріалів справи вбачається, що під час планової перевірки відповідачем було встановлено три види розповсюдження продукції, на яких відсутній знак відповідності: - «Бензин неэтилированный АИ-92-К5» (виробник ОАО «Мозырский нефтеперерабатывающий завод», Республіка Білорусь); - «Бензин неэтилированный АИ-95-К5» (виробник ОАО «Мозырский нефтеперерабатывающий завод», Республіка Білорусь); - «Топливо дизельное ДТ-Л-К5» (виробник ОАО «Мозырский нефтеперерабатывающий завод», Республіка Білорусь). Враховуючи вищевикладене та те, що позивача було притягнуто до відповідальності саме за розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічному регламенту, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Доводи апелянта про неможливість нанесення відповідного знаку особисто ТОВ «А-Рітейл», так як останній не є виробником або уповноваженою особою виробника, колегія суддів не бере до уваги та зауважує, що позивачу було запропоновано вжити заходи щодо приведення продукції у відповідність до встановлених вимог шляхом взаємодії з суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству, а не самостійно наносити знак відповідності. Разом із цим, колегія суддів повторно зазначає, що позивача було притягнуто до відповідальності саме за розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічному регламенту, а не за ненанесення ним на документ про якість національного знаку відповідності. При цьому, ці та інші доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «А-Рітейл» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлений 10.11.2020.