Постанова 4824 № 761/22475/16-ц

справа № 761/22475/16-ц головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В. провадження № 22-ц/824/13201/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Писаної Т.О., Суддів Приходька К.П., Журби С.О. за участі секретаря судового засідання Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Київ від 18 серпня 2020 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання договору нікчемним, В С Т А Н О В И В: У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", АТ "Альфа-Банк" про визнання договору нікчемним. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року було відкрито провадження у справі. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року справу було передано за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Постановою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду у загальному позовному провадженні на 10 жовтня 2019 року о 13 год 00 хв. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", АТ "Альфа-Банк" про визнання договору нікчемним залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, не з`ясування всіх фактичних обставин справи, просив скасувати ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що не був належним чином повідомлений про судові засідання, які були призначені на 13 лютого 2020 року о 13 год 00 хв, 31 березня 2020 року о 09 год 00 хв, 06 червня 2020 року о 13 год 00 хв та 18 серпня 2020 року о 08 год 45 хв, а тому у суду першої інстанції не було підстав для залишення його позову без розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Представник ОСОБА_2 - адвокат Лакуста О.І. просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Залишаючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", АТ "Альфа-Банк" про визнання договору нікчемним без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом всього розгляду справи повідомлявся про час та місце розгляду справи, проте, в судові засідання не з`являвся, про поважність причини неявки суду не повідомив, що, в свою чергу, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України. Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Наслідки неявки в судове засідання позивача визначені частиною 5 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. За змістом зазначених вище процесуальних норм, правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки (двічі поспіль) позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності. Право суду на залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, можливе й у разі наявності заяви позивача про розгляд справи без його участі, за умови, що його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2019 року у з в`язку із неявкою належним чином повідомленого позивача про дату, час та місце розгляду справи суд відклав її розгляд на 22 листопада 2019 року 08 год 30 хв. 20 листопада 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшов лист за Вх.№114643, в якому він просив надсилати йому всі процесуальні документи (судові повістки, судові рішення тощо) у справі № 761/22475/16-ц на адресу його зареєстрованого постійного місця проживання - АДРЕСА_1 (Т. 2 а.с.45). З урахуванням вказаного листа позивача, а також заяви представника АТ "Альфа-Банк" - Галас П.В. про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції відклав розгляд справи на 27 січня 2020 року 09 год 30 хв та направив судову повістку про виклик до суду позивачу ОСОБА_1 на адресу, вказану ним у листі від 20 листопада 2020 за Вх. №11443, а саме - АДРЕСА_2 (а.с. 54). Відповідно до довідки від 12 грудня 2019 року дану цивільну справу було знято зі складу у зв`язку із помилково призначеною датою судового засідання (а.с.57) та відповідно листом від 12 грудня 2019 року сторонам було надіслано повідомлення з вірною призначеною датою судового засідання - 13 лютого 2020 року на 13 год 00 хв, зокрема позивачу на адресу - АДРЕСА_1 (а.с.58). Як убачається із матеріалів справи, в судові засідання, які були призначені на 13 лютого 2020 року на 13 год 00 хв, 31 березня 2020 року на 09 год 00 хв, 03 червня 2020 року на 13 год 00 хв та 18 серпня 2020 року на 08 год 45 хв позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи на адресу зазначену ним у листі від 20 листопада 2020 року Вх. №114643 (а.с.59, 77, 88, 96). Таким чином, судом першої інстанції здійснювались виклики в судові засідання позивача судовими повістками про виклик до суду відповідно до ч.1 ст.128 ЦПК України, яка передбачає, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. А частина третя вказаної норми встановлює, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що справа вже протягом тривалого часу, перебувала в провадженні суду, а також те, що суд задовольнив клопотання позивача та направляв судові повістки за вказаною самим позивачем адресою в листі від 20 листопада 2020 року за Вх.№114643, тому, в даному випадку, відкладення судом чергового судового засідання, за вказаних обставин, призведе до порушення ст.2 ЦПК України, якими визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, зокрема щодо розумності строків розгляду справи судом та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту свобод чи інтересів фізичних осіб. У частинах першій, другій та четвертій статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. У пункті 3 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Колегією суддів враховується те, що згідно з вимогами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Крім того аналіз норм ст. 223, 257 ЦПК України вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13. Отже, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був належним чином повідомлений про засідання, оскільки, як убачається із матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомляв позивача про розгляд справи, направляв судові повідомлення на зазначену у заяві від 18 листопада 2019 року адресу, проте поштові відправлення повертались із відміткою «адресат не проживає» (а.с. 64, 78, 98, 102). У матеріалах справи також наявна заява ОСОБА_1 , яка 12 червня 2019 року була ним направлена на адресу Шевченківського районного суду м. Києва, про розгляд цивільної справи за його позовом на стадії підготовчого провадження без його участі. Заяви про розгляд справи без його участі на стадії розгляду справи по суті матеріали справи не містять. Апеляційна скарга також не містить доводів, що справа повинна була бути розглянута судом без його участі. Судом апеляційної інстанції враховується тривалий час перебування справи в провадженні суду першої інстанції, а також те, що позивач, як найбільш зацікавлена особа в розгляді даної справи, мав право бути присутнім в судовому засіданні особисто або укласти договір з представником, проте таким правом не скористався. Враховуючи вказані фактичні обставини справи та надані на їх підтвердження докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, так як належним чином повідомлений позивач не з`явився в судові засідання на 13 лютого 2020 року о 13 год 00 хв, 31 березня 2020 року о 09 год 00 хв, 06 червня 2020 року о 13 год 00 хв та 18 серпня 2020 року о 08 год 45 хв. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів враховує також ту обставину, що залишення вказаного позову судом без розгляду не позбавляє позивача права на судовий захист, так як особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Київ від 18 серпня 2020 рокуроку залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11 листопада 2020 року. ГоловуючийТ.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба