Постанова Чернігівський апеляційний суд № 729/1099/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 09 листопада 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 729/1099/19 Головуючий у першій інстанції Бойко В. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1280/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Скрипки А.А. секретар: Позняк О.М. Заявник: ОСОБА_1 Заінтересовані особи: Бобровицький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), Бобровицька районна державна адміністрація (орган опіки і піклування) Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , про визнання безвісно відсутніми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (суддя Бойко В.І.), ухвалене об 11 год 53 хв. у м.Бобровиця, повний текст рішення складено 28 серпня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання безвісно відсутніми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , початком безвісної відсутності просить вважати 01 червня 2014 року. Заяву мотивовано тим, що заявник є батьком ОСОБА_4 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 . Донька була зареєстрована та проживала з народження за зазначеною адресою разом з колишньою дружиною заявника. ОСОБА_1 вказує, що з травня 2014 року ні йому, ні його рідним і близьким невідомо місцезнаходження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Також з того часу місце проживання вказаних осіб є територією, непідконтрольною українській державі. За доводами заявника, він вживав усіх можливих заходів для встановлення їх місцезнаходження, проте станом на теперішній час це залишається невідомим. Визнання безвісно відсутніми доньки заявника і колишньої дружини необхідно ОСОБА_1 для врегулювання ситуації з виконавчими провадженнями стосовно стягнення з нього аліментів на утримання доньки, адже з травня 2014 року неможливо виконати цільове перерахування коштів. Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б у достатній мірі надавали змогу підтвердити факт безвісної відсутності його доньки та колишньої дружини, оскільки у судовому засіданні беззаперечними доказами було встановлено місце перебування осіб, яких заявник просить визнати безвісно відсутніми. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не прийняв до уваги його доводи, що розшукувані особи постійно проживали на території, яка з квітня 2014 року є тимчасово окупованою і встановити сам факт того, де знаходяться зазначені особи, неможливо, так само, як і встановити, що зазначені особи живі. Заявник вказує, що постанову Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції він отримав лише в липні 2020 року, проте ні в постанові, ні окремо від правоохоронних органів не було інформації про те, яким чином були знайдені розшукувані особи, адже зі змісту отриманої інформації осіб було ідентифіковано лише за письмовою заявою, яка невідомо звідки надійшла та не встановлено автентичність авторства заяви. ОСОБА_1 посилається, що судом був грубо проігнорований той факт, що розшукувана особа ОСОБА_2 не може перебувати в Російській Федерації, адже відомостей про перетин нею державного кордону та лінії розмежування з 25 квітня 2014 року по 05 червня 2020 року нема. Також, за доводами заявника, судом грубо проігнорована відповідь Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, хоча вона вказує на те, що вказані особи не можуть перебувати на території Російської Федерації, і є беззаперечним спростовним доказом неправомірності закриття справи про розшук осіб, адже для знаходження їх на території іншої держави необхідно провести розшук осіб на території іншої держави і підтвердити їхнє там перебування. ОСОБА_1 вказує на недбалий та неналежний розгляд справи про розшук. Суперечливим вважає заявник документ, який надала Бобровицька райдержадміністрація як орган опіки і піклування, оскільки в ньому не зазначено, яким чином будуть порушуватися права дитини і що саме. Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення його прав в частині норм ст.23 СК України, оскільки він не може реалізувати своє право на шлюб, що грубо порушує його права і не дає можливості побудувати нові сімейні стосунки та провести їх законну реєстрацію. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Веселе (Спартаківська с/р) Ясинуватського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5). На підставі виконавчого листа №2-2230, виданого 22 грудня 2008 року Ясинуватським міськрайонним судом Донецької області, з ОСОБА_1 , який мешкає у м.Бобровиця Чернігівської області, стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 , яка мешкає в с.Веселе Ясинуватського району Донецької області, на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 300 грн, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 вересня 2008 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.27). Згідно з листом Бобровицького районного відділу державної виконавчої служби від 12 жовтня 2018 року на депозитному рахунку відділу знаходяться кошти у сумі 8709,33 грн, які почали надходити на рахунок з 29.05.2015 року; сума коштів належна стягувачеві ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , 2007 р.н.; у зв`язку з тим, що відсутні шляхи перерахування коштів стягувачеві, а стягнення аліментів є соціально значимим питанням, вказана сума зберігається на депозитному рахунку відділу (а.с.80). ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у м.Бобровиця Чернігівської області (а.с.8, 66). Указом Президента України №32/2019 від 7 лютого 2019 року визначено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, серед яких є і село Веселе (адміністративно підпорядковане Спартаківській сільській раді) Ясинуватського району Донецької області. З метою отримання інформації про місцезнаходження колишньої дружини та доньки ОСОБА_1 у 2016 році звернувся до Управління кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Проведеною перевіркою наявних обліків ГУНП в Донецькій області інформація стосовно вказаних осіб відсутня, з метою проведення подальших пошукових заходів та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства України матеріали звернення направлено до Слідчого управління ГУНП в Донецькій області (а.с.11). У відповідь на запит заявника про перетин державного кордону Державна прикордонна служба України у квітні 2019 року повідомила, що інформації про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями окремих районів Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим ОСОБА_2 у період з 25.04.2014 по 31.12.2018 не виявлено; інформацію про перетинання державного кордону України ОСОБА_3 не надано, оскільки така інформація є конфіденційною (а.с.9). 5 червня 2020 року заявник звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з листом про надання інформації з приводу його заяви про розшук та встановлення місця знаходження колишньої дружини та доньки (а.с.113-114). Згідно з наданою на вказаний лист копією постанови Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 18 травня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201605026000578 від 16.05.2017 року, закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України (а.с.117). Відповідно до вказаної постанови 16 лютого 2017 року надійшла заява від ОСОБА_3 , в якій вона просить подальший розгляд по факту її зникнення та зникнення її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з тим, що вона мешкає в АДРЕСА_2 разом зі своєю неповнолітньою донькою. Під час її відсутності за попереднім місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 відносно неї та її неповнолітньої доньки будь-яких правопорушень не здійснювалося, претензій вона ні до кого не має та просить в подальшому її за даним фактом не турбувати. Також ОСОБА_1 12 червня 2020 року звертався до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва із заявою про надання інформації, чи перебували/перебувають у міжнародному розшуку ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (а.с.118), на яку надано відповідь, що перевіркою обліків вхідної та вихідної кореспонденції Департаменту листування щодо вказаних осіб не виявлено. Крім того, 12 червня 2020 року на запит ОСОБА_1 . Державна прикордонна служба України повідомила про відсутність інформації про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями окремих районів Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 01.01.2019 по 05.06.2020 ОСОБА_2 (а.с.125). Стосовно ОСОБА_3 повідомлено про неможливість надання інформації, оскільки така інформація є конфіденційною. Відповідно до ст.43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Статтею 306 ЦПК України встановлено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 (провадження № 61-3902св18) зазначено, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження факту безвісної відсутності доньки та дружини заявника, оскільки в ході досудового розслідування Дружківським відділенням поліції Краматорського відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області було встановлено місце проживання розшукуваних осіб у Російській Федерації. При цьому ОСОБА_3 у своїй заяві вказала конкретну адресу свого місця проживання і місця проживання доньки. Постанова про закриття кримінального провадження від 18 травня 2017 року ніким не оскаржена і на даний час вона є чинною. Доводи ОСОБА_1 щодо недбалого та неналежного досудового розслідування жодними доказами не підтверджено. Докази неможливості ознайомлення заявника з матеріалами досудового розслідування і неможливості оскарження постанови про закриття кримінального провадження в матеріалах справи відсутні. Також не заслуговують на увагу посилання заявника, що у зв`язку з відсутністю відомостей про перетинання ними державного кордону його дружина і донька не можуть перебувати в Російській Федерації, враховуючи, що частина території України з 2014 року є тимчасово непідконтрольною органам державної влади України, відповідно існують певні труднощі у відстеженні місця перебування осіб і перетину ними державного кордону на непідконтрольній території. З тексту листа Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва не можна достовірно встановити, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не перебували та не перебувають у міжнародному розшуку як зниклі особи, оскільки у листі зазначено лише, що листування щодо вказаних осіб не виявлено, а іншою інформацією у фіксованому вигляді по критеріям, заданим у заяві ОСОБА_1 , Департамент не володіє. Крім того, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення прав заявника стосовно можливості брати участь у піклуванні та вихованні своєї доньки, враховуючи, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості, знаючи встановлену правоохоронним органом адресу місця проживання дружини і доньки, вирішити це питання. Колегія суддів враховує також висновок Бобровицької районної державної адміністрації від 20 травня 2020 року, згідно з яким особа, яку заявник просить визнати безвісно відсутньою, була зареєстрована на території, яка тимчасово окупована, що унеможливлює встановлення обставин наявності чи відсутності даної особи за місцем постійного проживання або реєстрації протягом певного періоду, як це передбачено ст.43 ЦК України і ст.307 ЦПК України (а.с.99-101). Орган опіки та піклування прийшов до висновку про недоцільність визнання малолітньої ОСОБА_2 такою, що безвісно відсутня, та невідповідність даної дії інтересам дитини. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текс постанови складено 10.11.2020 року. Головуючий: Судді: