Постанова 4813 № 946/1074/20

Номер провадження: 22-ц/813/7658/20 Номер справи місцевого суду: 946/1074/20 Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2020 року, постановленого під головуванням судді Смокіної Г.І., повний текст рішення складений 26 червня 2020 року, - в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, в якому просив визначений рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.02.2017 року (справа № 500/2623/15-ц) розмір аліментів зменшити та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти щомісячно у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування свого позову зазначив, що згідно вищевказаного рішення суду сплачує аліменти на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилась дочка ОСОБА_4 . На підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2019 року (справа № 946/6480/19) з нього стягуються аліменти на корить ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважає, що із погіршенням його матеріального становища розмір аліментів на його сина ОСОБА_6 підлягає зменшенню. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2020 року позов ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволений. Визначений рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2017 року (справа № 500/2623/15-ц) розмір аліментів змінений. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти щомісячно у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 , зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки матеріали справи не свідчать про погіршення матеріального стану відповідача. Відзиву до суду надано не було. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.02.2017 року був змінений, визначений рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.11.2011 року розмір аліментів та з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно довідки Філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» № 1590 від 01.07.2019 року за період з 01.12.2018 року по 31.05.2019 року нарахована заробітна плата ОСОБА_2 склала 540337,04 грн., з них податки та обов`язкові внески - 105365,71 грн., утримані на користь ОСОБА_1 аліменти - 94499,92 грн. (а.с. 93). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.05.2019 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 має дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2019 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.09.2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до довідки Філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» № 226 від 12.05.2020 року з 01.02.2020 року щомісячно утримуються на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та заборгованість з 04.09.2019 року у розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку. За період з 01.11.2019 року по 30.04.2020 року утримання склали: листопад 2019 року - 16345,39 грн., грудень 2020 року - 17066,90 грн., січень 2020 року - 22180,00 грн., лютий 2020 року - 30357,49 грн., березень 2020 року - 31854,88 грн., квітень 2020 року - 39666,37 грн. (а.с. 92). Задовольняючи позов ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з наступного. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 1 ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Статтею 142 СК України передбачено, що діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому суд має виходити з матеріального становища обох сторін. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, пов`язаних з обов`язком батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року становить 2218 грн. Так, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.02.2017 року (справа № 500/2623/15-ц) збільшено розмір аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 на 1/4 частину доходів ОСОБА_2 . Підставою позову ОСОБА_1 було покращення матеріального стану ОСОБА_2 у зв`язку з досягненням повноліття його сином від іншого шлюбу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Підставою даного позову ОСОБА_2 є погіршення матеріального стану позивача у зв`язку з народженням у нього іншої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягненням на її утримання аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2019 року. Довідкою Філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» № 226 від 12.05.2020 року встановлено, що з 01.02.2020 року щомісячно утримуються на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та заборгованість по аліментам з 04.09.2019 року у розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку. Розмір утримання із заробітної плати позивача на користь ОСОБА_1 за листопад 2019 року становив 16345,39 грн., за грудень 2020 року - 17066,90 грн., за січень 2020 року - 22180,00 грн. Розмір утримання із заробітної плати позивача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у лютому 2020 року становив 30357,49 грн., у березні 2020 року - 31854,88 грн., у квітні 2020 року - 39666,37 грн. (а.с. 92). При визначені розміру аліментів враховуються зобов`язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов`язання. На підставі вищевикладених обставин, суд прийнявши до уваги всі встановлені факти і відповідні їм правовідносин, на законних підставах задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та змінив розмір аліментів, оскільки звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів є правом платника аліментів у відповідності до ст. 192 СК України, а оскільки у позивача змінився матеріальний стан суд, дійшов правильних висновків про те, що розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду може бути зменшено. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки матеріали справи не свідчать про погіршення матеріального стану відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у відповідача є дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яку за рішенням суду з нього стягуються аліменти, а при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів враховується не лише розмір доходу, який отримує платник аліментів, а і розмір відрахувань з цього доходу. Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, а доказів на спростування доводів позовних вимог до суду надано не було. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 10 листопада 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Л.А. Гірняк