Постанова Львівський апеляційний суд № 443/872/20

Справа № 443/872/20 Головуючий у 1 інстанції: Равлінко Р.Г. Провадження № 33/811/1475/20 Доповідач в 2-й інстанції: Стельмах І. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі: судді - Стельмаха І.О., з участю захисника Магарського М.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2020 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420 грн 40 коп. судового збору. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 18.07.2020 о 21 год. 45 хв. в м. Ходорові на вул. Львівській, 1, керував скутером марки «Вайпер» в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, із згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Своїми діями порушив п. 2.9 «а» ПДР, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову судді скасувати, прийняти нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: постанова є незаконною, не відповідає обставинам справи. Зазначає, що вказаний в протоколі скутер не є транспортним засобом, тому матеріали справи не доводять факт вчинення ним адміністративного правопорушення. До нього було застосовано фізичний примус для проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», тому такий доказ є недопустимим. Наявний у справі акт огляду не містить місця та дати складення, тому як доказ є сумнівним. Зазначена у справі постанова серії БАЛ № 164137 від 18.07.2020 оскаржена в судовому порядку, тому також не може слугувати належним доказом у справі. Суд не надав належної уваги тим обставинам справи, що ні копія протоколу, ні копія постанови, ні інші документи йому вручені не були. Вважає, що посилання суду на відповідь Міністерства Юстиції України без номера та дати не може підтверджувати наявність норми про адміністративну відповідальність, Міністерство Юстиції України не маючи оригіналу тексту ст. 130 КУпАП не могло надавати його завірених копій жодної редакції, повідомлень про внесення змін та доповнення ст. 130 КУпАП, чи повернення до вказаної норми слів «транспортний засіб» у відповідних друкованих ЗМІ не публікувалось, на офіційному сайті Верховної Ради України теж такі відомості відсутні, тому норма, що передбачає відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння - відсутня. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не з`явився. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Магарський М.З. заявив клопотання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , який повідомлений про час та місце апеляційного розгляду. Відповідно до ч.6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи. У судовому засіданні захисник Магарський М.З. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити. Заслухавши виступ захисника Магарського М.З. перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП від 18 липня 2020 року серії ДПР18 № 447189 (а.с.3); роздруківкою з приладу «DragerAlkotest 6810», відповідно до якої ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння на приладі «Drager Alcotest 6810» і результат тесту - 2,71 ‰, що засвідчив своїм підписом ОСОБА_1 (а.с. 4); актом огляду на стан сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів відповідно до якого, поліцейським СРПП №4 ПП Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Пастернак Б.В. проведено огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода; огляд проводився за допомогою алкотестера «Drager Alkotest 6810», результат тесту - 2,71 ‰; в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з результатом ОСОБА_1 погодився та підписав акт(а.с. 8); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що 18.07.2020 ОСОБА_1 у присутності двох свідків пройшов огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння ні місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» - результат якого - 2,71 ‰, з результатами тесту погодився та жодних зауважень не висловлював (а. с. 9); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 18.07.2020 про те, що 18.07.2020 о 22 год. 39 хв. у м. Ходорові на вул. Львівській, Жидачівського району Львівської області, були свідками того, як водій скутера «Вайпер», ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння. Огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, результат тесту 2,71 ‰ (а.с. 6-7). Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами. Щодо доводів апеляційної скарги, що скутер «Вайпер», яким керував ОСОБА_1 не є транспортним засобом, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з визначенням, яке міститься у п. 1.10 ПДР транспортний засіб ? це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб ? це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього не передбачено. Будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Тому скутер «Вайпер», яким керував ОСОБА_1 є транспортним засобом, а відтак доводи апеляційної скарги, що скутер не є транспортним засобом, та не доводить факт вчинення адміністративного правопорушень є безпідставними. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та є безальтернативним. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , що ст. 130 КУпАП не передбачає відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія. Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акта продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або неприпинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. У свою чергу стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, немає зворотної дії в часі. У результаті неодноразового внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, не скасована. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі Закон 1) стаття 130 КУпАП була викладена в новій редакції. Також підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону 1 Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, якою встановлювалась кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Однак, згідно з підпунктом 1 пункту 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі Закон 2) підпункт 4 пункту 1 розділу І Закону 1 виключений. Також, згідно з підпунктом 2 пункту 117 Закону 2 підпункт 171 пункту 2 розділу І Закону 1 виключений. Відповідно до розділу ІІ Закону 2 цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року№ 2617-VIII, а саме з 01 липня 2020 року. Тобто, Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року по суті повернуто у попереднє положення диспозицію ст. 130 КУпАП, яка існували на момент набрання чинності Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, отже, суд застосовує чинну редакцію частини 1 статті 130 КУпАП, тобто редакцію вказаної частини статті, яка є ідентичною як на день вчинення правопорушення так і на день розгляду справи. Тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що ст. 130 КУпАП не передбачає відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння є безпідставними. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження. Постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2020 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах