Постанова Донецький апеляційний суд № 219/3792/17

Єдиний унікальний номер 219/3792/17 Номер провадження 22-ц/804/2291/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Мірути О.А., суддів: Канурної О.Д., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2020 року у цивільній справі № 219/3792/17 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Шевченко Л.В.), ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11 серпня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2017 року має заборгованість в розмірі 52 534,33 гривень, яка складається з наступного: 5 196,99 грн. - заборгованість за кредитом, 41 209,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 150 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 477,83 грн. - штраф (процентна складова). Просить позов задовольнити в повному обсязі. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимогах АТ КБ «Приватбанк». Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 3 % щомісяця, що складає 36 % річних. Тому, заборгованість за процентами за період з 01.04.2015 року до 28.02.2017 року становить: 5196,99 грн. (заборгованість за тілом кредиту) х 700 днів (з 01.04.2015 року по 28.02.2017 року включно) х 36%/365 днів, і становить 3 588,06 грн. Судом також встановлено, що 01.12.2017 року старшим державним виконавцем Бахмутського міськрайоннного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Івановою С.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55290452, на підставі виконавчого листа № 219/3792/17, 2/219/2723/2017, виданого 12.10.2017 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення боргу в сумі 48 006,50 грн. з боржника ОСОБА_1 (а.с.76). Згідно з довідкою, виданою 20.02.2020 року ТОВ «Руш» за № РУ000000465, ОСОБА_1 працює в ТОВ «Руш» з 21.05.2019 року. Утримань за виконавчим провадженням не відбувається, у зв`язку з тим, що жодне виконавче провадження на працівника не отримували. Дохід за період з 21.05.2019 року по 31.01.2020 року склав 39 072,99 грн. (а.с.80). Згідно з витягом з Єдиного реєстру боржників, станом на 24.02.2020 року, існує виконавче провадження серія ВП № 55290452, відкрите Бахмутським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області про стягнення коштів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.79). На картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Харківській регіональної дирекції відділення № 11 АТ «АКБ «Конкорд», карта № НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , строк дії карти НОМЕР_3 , рахується баланс мінус 45 513,50 грн. (а.с.77-78). Щодо застосування до відповідача штрафів та пені. Згідно довідки Бахмутської міської ради Донецької області від 18.04.2017 року № 1613 ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43). Позивач просить стягнути 500 грн. штрафу (фіксованої частини) та 2 477,83 грн. (процентної складової). Однак, не вказує за який період стягується процентна складова та з якої суми, а також підстави для стягнення таких видів неустойки. Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р, до таких населених пунктів було віднесено і місто Бахмут Донецької області, де зареєстрований відповідач. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з цим переліком м. Бахмут Донецької області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Доказів того, що відповідач проживає за межами м. Бахмут, суду не надано. До того ж, суд враховує, що АТ КБ "Приват Банк", звертаючись до суду з позовом до відповідача, зазначив містом його проживання саме м. Бахмут (Артемівськ). 30 квітня 2018 року Президентом України підписано наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей. Згідно якого з 14-00 години 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об`єднаних сил. Отже, 30 квітня 2018 року антитерористична операція завершилася. Пунктом 2 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції" та на шість місяців після дня її завершення. Отже, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики в сукупності за період від 14 квітня 2014 року по 30 жовтня 2018 року. За таких обставин, штрафи та пені нараховані відповідачу не можуть бути стягненні за період з 14.04.2014 року по 28.02.2017 року. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Позивач просив оскаржуване рішення скасувати та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, стягнути на його користь заборгованість в розмірі 52 534,33 гривень, яка складається з наступного: 5 196,99 грн. - заборгованість за кредитом, 41 209,51 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 150 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 477,83 грн. - штраф (процентна складова). Просить позов задовольнити в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ АТ КБ «ПриватБанк» на вказане судове рішення подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. На картку було встановлено бажаний кредитний ліміт в розмірі 1500,00 грн. Із виписки випливає, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки також випливає, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу було добре відомі і зрозумілі умови договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не було, тобто він погоджувався із розміром нарахованих відсотків та неустойки. Звертає увагу суду, на безпідставність посилань судом першої інстанції у оскарженому рішенні висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вказаний висновок був зроблений в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належній спосіб. Крім того, не було взяло до уваги той факт, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від відповідача ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надходив. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно копії статуту у новій редакції ПАТ КБ «ПриватБанк» за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв`язку із зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с.38). Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809, ПАТ КБ «ПриватБанк» знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (а.с.37 на звороті). Згідно копії банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, наданої Національним банком України, ПАТ КБ «ПриватБанк» внесено до державного реєстру банків 19 березня 1992 року за № 92 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.37). З 21.05.2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». 11.08.2010 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , як клієнтом, укладено договір шляхом заповнення позичальником анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої відповідачу була видана кредитка картка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (арк.с.8). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Відповідач отримав кредит у розмірі 3 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно з вказаною анкетою-заявою клієнт банку (відповідач) підтвердив, що згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківського і тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг; він ознайомлений та згоден з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови і правила надання банківських послуг розміщені на сайті банку. Заявник зобов`язується виконувати вимоги умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ (арк.с.9). З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11 серпня 2010 року вбачається, що станом на 28 серпня 2017 року відповідач має заборгованість у сумі 52 534,33 грн., яка складається з: 5 196,99 грн. - заборгованість за кредитом, 41 209,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 150 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 477,83 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-7). Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 20197року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 46 406 грн.50 коп., за кредитним договором б/н від 11.08.2010 року, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у сумі 5196 грн. 99 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 41 209 грн. 51 коп., судовий збір у сумі 1600 грн. (а.с.54-55). Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 , заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2017 року скасовано, справу призначено до судового розгляду в загальному позовному провадженні (а.с.99-100). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга АТ КБ «Привабанк» підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи. Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що жодними належними та допустимими доказами не підтверджено отримання та користування відповідачем кредитом в розмірі 3 300 грн. на зазначених позивачем умовах, обізнаність відповідача, як це передбачено вимогами законодавства, про суму кредитного ліміту, умови зміни розміру такого ліміту, порядок та розмір нарахування відсотків, штрафних санкцій, тощо. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 3 % щомісяця, що складає 36 % річних. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що 01.12.2017 року старшим державним виконавцем Бахмутського міськрайоннного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Івановою С.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55290452, на підставі виконавчого листа № 219/3792/17, 2/219/2723/2017, виданого 12.10.2017 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення боргу в сумі 48 006,50 грн. в боржника ОСОБА_1 (а.с.76). Згідно з довідкою, виданою 20.02.2020 року ТОВ «Руш» за № РУ000000465, ОСОБА_1 працює в ТОВ «Руш» з 21.05.2019 року. Утримань за виконавчим провадженням не відбувається, у зв`язку з тим, що жодне виконавче провадження на працівника не отримували. Дохід за період з 21.05.2019 року по 31.01.2020 року склав 39 072,99 грн. (а.с.80). Згідно з витягом з Єдиного реєстру боржників, станом на 24.02.2020 року, існує виконавче провадження серія ВП № 55290452, відкрите Бахмутським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області про стягнення коштів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.79). На картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Харківській регіональної дирекції відділення № 11 АТ «АКБ «Конкорд», карта № НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , строк дії карти НОМЕР_3 , рахується баланс мінус 45 513,50 грн. (а.с.77-78). Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можливо, оскільки крім анкети-заяви банком були надані й інші докази, зокрема, розрахунок заборгованості та виписка з рахунку відповідача, які узгоджуються між собою та з яких випливає, що відповідачем у справі не тільки були отримані кредитні кошти, а й певний час вона виконувала свої обов`язки з їх повернення, що є підтвердженням отримання кредиту. Разом з тим, не всі вимоги банку є обґрунтованими, виходячи з такого. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути відсотки, пеню, комісію та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11 серпня 2010 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11 серпня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (квітень 2011 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічний правовий висновок про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 серпня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відмову про стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, слід залишити без змін, оскільки воно є по суті правильним. Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, тому колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання повернути йому фактично отримані грошові кошти (тіло кредиту). В даному випадку така сума складає 5 196,99 грн., як вбачається з довідок банку та виписки по рахунку, позичальнику була видана основна кредитна картка НОМЕР_4 з кредитним лімітом 1200 грн., ОСОБА_1 користувалася коштами банку та виконувала свої обов`язки з їх повернення, остання банківська операція погашення заборгованості та поповнення карткового рахунку на суму 371, 79 грн. (а.с.153) Стосовно доводів апеляційної скарги, того, що позивач разом з Анкетою заявою особисто 11.08.2010 року підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», тобто сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, то вони є необґрунтованими, з огляду на наступне. Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів. За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо погодження позичальником ОСОБА_1 умов договору про розмір процентної ставки за користування кредитом, ознайомлення позивача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, дії позивача щодо зміни умов та одностороннє тлумачення істотних умов не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Вираження волі ОСОБА_1 відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов щодо процентної ставки за користування коштами, та умов з цього приводу відображених в Правилах надання банківських послуг. Отже зміст зобов`язання в наведеному договорі викладено досить обмежено, оскільки системний аналіз Анкети-заяви дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути в несплаченій частині. Матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма умовами договору. Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість Банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Також, виходячи із наданої стороною копії заяви, обставини щодо відсутності можливості упевнитись що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами про розмір процентної ставки. Разом з тим, зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. Також не спростовує наведених обставин, подана до апеляційного суду банківська виписка за період з 01 січня 1999 року по 18 травня 2020 року та не підтверджено згоди ОСОБА_1 з приводу розміру процентної ставки за користування кредитом та умов за яких має сплачуватись комісія. Отже, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування заборгованості за процентами та комісією. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , частина 1 статті 2 якого передбачає, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Частиною 2 статті 2 вказаного вище Закону передбачено, що банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту, а позовні вимоги банку в цій частині слід задовольнити стягнувши з відповідача вказану вище суму заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановивши нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 158, 28 грн. З урахування часткового задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 237, 42 грн. Отже, всього з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 395, 70 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2020 року скасувати в частині відмови у позові про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 серпня 2011 року, а саме, за тілом кредиту в розмірі 5 196, 99 грн. (п`ять тисяч сто дев`яносто шість тисяч) гривень. 99 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 395 (триста дев`яносто п`ять) гривень 70 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий суддя: О.А. Мірута Судді: О.Д. Канурна Ю.М. Мальований