Постанова 4856 № 824/124/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/124/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дембіцький П.Д. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 04 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В. представника позивача: Білоуса О.В. представника відповідача: Чумак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення- рішення, В С Т А Н О В И В : В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі ГУ ДПС у Чернівецькій області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2018 року № 0002178-5607-2412. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 20.11.2018 року № 0002178-5607-2412. Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про право на спадщину від 21.10.2014 року Серія НАЕ №389336 посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №1811, позивач є власником шестикімнатної квартири під номером АДРЕСА_2 . В той же час, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.03.2018 року за індексний номер витягу № 119159262 ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом (Серія НАЕ №389336, реєстровий № 1811, виданий 21.10.2014,) на праві власності належить 20/100 частки в житловому будинку АДРЕСА_3 ), загальною площею 693,5 кв.м., житловою площею 268,5 кв.м. ( опис: житловий будинок літ. А, вигрібна яма І-ІІ, огорожа №1-6). 16.10.2017 року між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_3 (обдарованою) укладено договір дарування Серія НМІ №990089, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Давньою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №1184, відповідно до п. 1 якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар 60/100 частини квартири АДРЕСА_4 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.03.2018 року за індексний номер витягу № 119159005, за ОСОБА_3 на підставі договору дарування Серія НМІ №990089, зареєстровано право власності 30/100 частки в житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_3 . 30.05.2018 року податковим органом нараховано позивачу за 2017 рік податок на нерухоме майно та винесено податкове повідомлення-рішення № 0039580-54-2412 на загальну суму 31098,82 грн. 24.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у зв`язку з укладенням в 2017 році договору дарування частини квартири АДРЕСА_4 . 20.11.2018 року ГУ ДФС у Чернівецькій області за результатами перерахунку винесено податкове повідомлення-рішення форми Ф№0002178-5607-2412, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 23114,89 грн. Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Переглядаючи вказане судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Статтею 19 Конституції регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України врегульовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України) (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. У ст. 8 ПК України закріплено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно. Згідно з п.п.12.3.1-12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. За приписами п.п. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. П.п. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. За змістом пункту 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. У п.п. 266.4.1 п. 266.4. ст. 266 ПК України зазначено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). П.п. 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) є календарному року. У п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Рішенням Чернівецької міської ради від 25.06.2015 року № 1635, затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення № 1635). П. 4 Положення № 1635 визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Згідно п. 5.1 Положення № 1635 база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. П. 5.3 Положення № 1635 визначено, що таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). У п. 6.3. Положення № 1635 міститься норма, що ставки податку для фізичних осіб встановити в таких розмірах: -0,1 відсотка - для квартири/квартир, у тому числі їх часток, за загальну площу, що не перевищує 120 кв. метрів; житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, за загальну площу, що не перевищує 250 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), за сумарну загальну площу, що не перевищує 370 кв. метрів (п.п.6.3.1); -0,5 відсотка - для квартири/квартир, у тому числі їх часток, за загальну площу, що перевищує 120 кв. метрів до 145 кв. метрів (включно); житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, за загальну площу, що перевищує 250 кв. метрів до 300 кв. метрів (включно) (п.п.6.3.1). -1 відсоток - для квартири/квартир, у тому числі їх часток, за загальну площу, що перевищує 145 кв. метрів; житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, за загальну площу, що перевищує 300 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), за сумарну загальну площу, що перевищує 370 кв. метрів (п.п.6.3.2). Відповідно п. 6.4. Положення № 1635 за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до цього Положення, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). З матеріалів справи з`ясовано, що в 2018 році контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 за 2017 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на тій підставі, що до 16.10.2017 останній був власником квартири в житловому будинку по АДРЕСА_5 . В свою чергу, позивач вважає, що у ГУ ДФС України в Чернівецькій області не було законних підстав для нарахування вказаного податку, оскільки житло, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_5 є не квартирою, а частиною житлового будинку. В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на спадщину від 21.10.2014 року Серія НАЕ №389336, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Мойса О.В., згідно якого позивачем отримано у спадщину шестикімнатну квартиру під номером АДРЕСА_2 . На вказаний документ посилається відповідач. Натомість позивач обгрунтовує свою позицію тим, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.03.2018 року за індексним номером витягу № 119159262 він був власником 20/100 частки в житлового будинку АДРЕСА_3 ), а не квартири. Зважаючи на розбіжності в документах, якими підтверджувалося право власності позивача на житло, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , судом першої інстанції призначено по даній справі судову будівельну-технічну експертизу. Так, за змістом висновку судового експерта № 19057 від 28.01.2020, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, призначена для постійного у ній проживання. Технічні та об`ємно-планувальні характеристики об`єкту експертизи відповідають вимогам державних будівельних норм, санітарних та протипожежних правил до житлових будинків та садибної забудови (садиба - житловий будинок та господарські будівлі і споруди з прилеглими до них садом і городом, що разом з ними є окремим господарством). Об`єкт експертизи - житловий об`єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання являється житловим будинком. П. 6.1.39 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій передбачає вбудовані в будинку гаражі (не в квартирі). Ввід енергоносіїв за адресою АДРЕСА_3 (газу, електроенергії, води) виконано за чинними нормативними вимогами до підключення будинків. Розміщення приміщень в чотирьох рівнях (три надземні та один підвальний поверхи в житловому будинку АДРЕСА_5 ) також не передбачений жодною нормою щодо квартирного устрою. Розміщення квартири на земельній ділянці не передбачено жодним нормативним документом, навпаки, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1011/18306 Розділ 2.0 Землі житлової забудови - землі, які використовується для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва. Визначення "квартира"-внутрішня ізольована частина будівлі, яка відокремлена від інших суміжних приміщень стінами без прорізів або глухими перегородками, за наявності необхідності необхідних підсобних приміщень (кухня, туалет, ванна), а також має самостійний вихід на вулицю, двір, коридор загального користування або схову клітку. Квартирою в житлових будинках коридорного типу з окремими кімнатами, що мають вихід у загальний коридор, уважається комплекс кімнат із загальною кухнею для них на кожний бік сходової клітки на кожному поверсі, якщо в них проживають сім`ї та одинаки - має місце для багатоквартирних житлових будинків і не може бути використаним для об`єкту експертизи: будівлі житлового призначення, розташованій на земельній ділянці в АДРЕСА_5 в розумінні житлова квартира. В досліджуваному випадку об`єкт експертизи, розташований в АДРЕСА_5 , відповідно об`ємно-планувальних характеристик має загальну площу, що складає суму площ всіх приміщень розташованих в будинку. Спарені або заблоковані будинки з окремими, що мають свій власний вхід з вулиці за європейською традицією вважаються одноквартирними. Ізольоване помешкання за номером 2, яке належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 є одноквартирним житловим будинком. Отже, за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28.01.2020 року висновок № 19057 підтверджено документально, що об`єкт експертизи-житловий об`єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання являється житловим будинком. Слід зазначити, що представник відповідача, як в суді першої, так і апеляційної інстанції вказував на те, що висновок будівельно-технічної експертизи не є допустимим доказом по справі. В той же час, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, відповідач у разі виникнення сумнівів щодо правильності та повноти експертизи, відповідно до ст.111 КАС України мав можливість подати клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи, однак таким правом не скористався. На переконання колегії суддів, наявність у сторони по справі самих лише сумнівів щодо достовірності доказів, без належного їх обгрунтування, не може бути беззаперечною підставою для відхилення таких доказів судом. Варто зауважити, що обставина, встановлена під час проведення будівельно-технічної експертизи підтверджується й іншими доказами, а саме- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.03.2018 року за індексним номером 119159262, відповідно до якого за позивачем зареєстровано право власності на 20/100 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером-119159005, згідно якого ОСОБА_3 на підставі договору дарування Серія НМІ №990089, зареєстровано право власності 30/100 частки в житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_3 . Твердження відповідача про те, що будинок АДРЕСА_3 ), складається з двох квартир, де власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_4 , спростовуються наявними у матеріалах справи копією свідоцтва про право власності №317/7 від 24.04.2007, витягом про реєстрацію права власності від 12.10.2007 № 16258653 та зведеного оціночного акта по домоволодінню АДРЕСА_3 , згідно яких ОСОБА_4 є власником 1/2 частини житлового будинку з належними до неї надвірними спорудами, за адресою АДРЕСА_3 . Таким чином, зважаючи на те, що наданими позивачем доказами доведено, а відповідачем не спростовано, що житловий об`єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 є частиною житлового будинку, а не квартирою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 304, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 10 листопада 2020 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.