Постанова Київський апеляційний суд № 760/8401/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/8401/19 Головуючий у І інстанції Оксюта Т.Г. Провадження №22-ц/824/8224/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 04 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Моторно-транспортне страхове бюро України, про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, УСТАНОВИВ: у березні 2019 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 300 480,30 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 31.10.2018 року о 08.50 год. Відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_1 , на регульованому перехресті бул. Чоколівського з вул. Ушинського в м. Києві при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю «Ford Mondeo», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем позивача, який рухався у зустрічному напрямку. Вина відповідача у ДТП підтверджується постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року. Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ №640/11-18 від 05.11.2018 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , завданий позивачу матеріальний збиток становить 300 480,30 грн., у зв`язку з чим позивач просив стягнути зазначену суму з відповідача. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , матеріальну шкоду в сумі 129 169,77 грн., а також судовий збір в сумі 1 291,70 грн.У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача - адвокат Залозна Д.П. звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України страхове відшкодування в розмірі 100 000 гривень, а з ОСОБА_1 - 29 169, 77 гривень. Зокрема, в доводах скарги зазначила, що не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було отримано відмову ТДВ «СТ «Домінінанта» у виплаті коштів по страховому випадку. Крім того, вважає безпідставними посилання суду на положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» N6 від 27.03.92 року, згідно з якими «володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них». Вважає, що при вирішення вказаного спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями п. 9 статті 7 Закону України «Про страхування», статей 41, 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За змістом вказаних вимог закону, анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності ТДВ «СТ «Домінанта» не звільняє страхову компанію від обов`язку відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку в межах встановленого ліміту. Таким чином, враховуючи дійсність полісу станом на день ДТП позивач, як потерпіла особа, мав би звертатись саме до страхової компанії за отриманням страхової виплати. Звертає також увагу апеляційного суду на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, згідно з якими неврахування наявності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності при вирішенні питання про відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» нівелює існування страхового інституту, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Підсумовуючи викладене, зазначила, що в даному випадку ТДВ «СТ «Домінанта» в особі МТСБУ, повинна виплатити страхове відшкодування в розмірі завданої шкоди, який не перевищує ліміт страхового відшкодування, в свою чергу, апелянт повинен виплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача - адвоката Залозної Д.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із станом здоров'я. Третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України свого представника для участі у справі не направили, надіславши на адресу апеляційного суду клопотання про розгляд справи без їх участі, в якому зазначили про свою незгоду із вимогами апеляційної скарги. Вважають, що апеляційна скарга не може бути задоволена, оскільки МТСБУ не є відповідачем у даній справі, та крім того, відсутні підстави для здійснення регламентної виплати у цьому випадку, про що були надані письмові пояснення до суду першої інстанції. Колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального законодавства не відповідає. Так, судом першої інстанції встановлено, що 31 жотвня 2018 року о 08 год. 50 хв. на перехресті бул. Чоколівського з вул. Ушинського, що у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «OpelCombo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «Ford Mondeo», д.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 . Винним у вказаній ДТП визнано відповідача, що підтверджується постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року. З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до Полісу №АМ3554905 від 31.03.2018 між ОСОБА_1 та ТДВ «СТ «Домінанта» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим засобом за яким є автомобіль марки «Opel Combo» державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до ст. 5 Закону України «Про цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Статтею 6 Закону № 1961-ІVзазначається, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Страхове відшкодування за страховим полісом відшкодовується потерпілій третій особі в разі настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу. В п. 1.6. та 1.7.ч. 1 ст. 1 вказаного Закону дано визначення власників транспортних засобів, якими є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; а забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України ( ст. 29 Закону №1961-ІV ). Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбаченестаттями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доказів того, що страхова компанія ТДВ «СТ «Домінанта» відмовила позивачу у здійсненні виплати страхового відшкодування завданої йому шкоди матеріали справи не містять. Посилання позивача на те, що він не може отримати страхове відшкодування від страховика, оскільки не отримав відповідь на свою заяву від 08.11.2018 р., не можуть бути взяті судом до уваги , оскільки це не позбавляло його права звернутися до суду з відповідним позовом. Той факт, що лист позивача, направлений на адресу страховика - ТДВ «СТ «Домінанта» повернувся без вручення адресату, а також та обставина, що товариство було позбавлено членства в МТСБУ, не може бути підставою для покладення відповідальності на особу, яка уклала Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в якості страхувальника.Анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності ТДВ «СТ «Домінанта» не звільняє страхову компанію від обов`язку відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку в межах встановленого ліміту. Відповідно до ст. 52 Закону № 1961-ІVстраховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За інформацією МТСБУ 17.10.2019 ТДВ «СТ «Домінанта» повідомило його про рішення щодо припинення своєї діяльності шляхом ліквідації з 13.06.2019 року. Суд першої інстанції, вважаючи частково обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення завданої матеріальної шкоди із відповідача ОСОБА_1 вказаних вище положень закону не врахував, дійшов безпідставного висновку про наявність відмови страховика від виплати страхового відшкодування, що у відповідності до п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог. З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням представника відповідача ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.06.2019 року було призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу. Згідно висновку експерта за результатами проведеннясудової автотоварознавчої експертизи від 14.11.2019 року №24040/19-54, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford Mondeo», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 внаслідок ДТП, що сталася 31.10.2018 року, складає 129 169,77 грн. (а.с. 100-118) Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, відповідно до Полісу обовязкового страхування цивільно-праової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AW/3554905 становить 100 000, 00 грн. (а.с. 49) З огляду на вказане, відповідно до положень статті 1194 ЦК України, обґрунтованими є вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 29 169, 77 гривень, як різниці між фактичним розміром завданої шкоди і лімітом страхового відшкодування. Доводи апеляційної скарги щодо стягнення страхового відшкодування з МТСБУ на користь ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки невиконані зобов`язання страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності переходять до МТСБУ лише у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ «СТ «Домінанта» знаходиться в стані припинення , вимоги кредиторів розглядаються з 13.08.2019 року. Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Моторно-транспортне страхове бюро України, про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду в розмірі 29 169 (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень 77 коп., а також судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 270 (двісті сімдесят) гривень 45 коп. У задоволені решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2020 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Ігнатченко Н.В.