Постанова Київський апеляційний суд № 357/5846/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/9838/2020 справа № 357/5846/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, постановлене суддею Кошель Л.М. 03 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинька» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», третя особа: Державний реєстратор комунального підприємства «Перевага» Хоцінська Анна Миколаївна, про визнання недійсним договору оренди землі та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди землі, У С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що відповідачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,8335 га з кадастровим номером 3220485800:03:004:0051, яка розташована у межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 23.12.2013 року між ОСОБА_2 та ПОП «Агрофірма Узинська» було укладено договір оренди землі №174, за яким ОСОБА_2 передала в оренду свою земельну ділянку строком на 5 років. Державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н.В. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014 року № 17884014 та від 06.12.2014 року запис про інше право №8020495 на земельну ділянку за ПОП «Агрофірма Узинська» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Орендодавець отримував орендну плату, а орендар відкрито використовував земельну ділянку за призначенням. 20.06.2017 року Міністерством юстиції було прийнято наказ № 1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого того ж дня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 35776855 від 20.06.2017 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 було скасовано запис про інше речове право № 8020495 від 06.12.2014 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м Києва від 20.04.2018 року, яке залишено в силі Верховним Судом 18.04.2019 року, було визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20.06.2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014 року № 17884014, скасовано рішення ОСОБА_3 . Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України №35776855 від 20.06.2017 року в частині скасування іншого речового права №8020495 від 06.12.2014 року, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про скасування державної реєстрації іншого речового права №8020495 від 06.12.2014 року. Тобто, 18.04.2019 року в судовому порядку було відновлено порушене право оренди ПОП «Агрофірма Узинська» на вказану земельну ділянку, про що була обізнана ОСОБА_2 . Однак, 01.05.2019 року ОСОБА_2 уклала договір оренди №б/н з ТОВ «РОЗА-Л», предметом якого є та ж сама земельна ділянка, площею 3,8335 га, з кадастровим номером 3220485800:03:004:0051, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради. Державним реєстратором КП «Перевага» Хоцінською А.М. 04.05.2019 року було зареєстровано даний договір оренди, що позивач ПОП «Агрофірма Узинська» вважає протиправним та уточнивши позовні вимоги просила суд: визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 01.05.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «РОЗА-Л», предметом якого є земельна ділянка полощею 3,8335 га, з кадастровим номером 3220485800:03:004:0051, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права № 31444963 від 04.05.2019 року та припинити право оренди товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:004:0051; стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «РОЗА-Л» на користь ПОП «Агрофірма Узинська» судові витрати. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року позов Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинька» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Перевага» Хоцінська Анна Миколаївна, про визнання недійсним договору оренди землі задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 01.05.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», предметом якого є земельна ділянка площею 3, 8335 Га, з кадастровим номером 3220485800:03:004:0051, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права № 31444963 від 04.05.2019 року та припинено право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» на користь Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» судові витрати по справі в розмірі 1 440 грн. 75 коп. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» судові витрати по справі в розмірі 1 440 грн. 75 коп. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» на користь Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» судові витрати по справі в розмірі 1 440 грн. 75 коп. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити, мотивуючи тим, що рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ПОП «Агрофірма Узинська» не довела обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, у зв`язку з чим висновки, що викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що стало можливим у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема вказує, що вона не знала про існування договору оренди №174 від 23.12.2013 року між нею та ПОП «Агрофірма Узинська» з приводу оренди земельної ділянки площею 3,8335 га, згоду на державну реєстрацію цього договору не давала, орендної плати за користування земельною ділянкою не отримувала. Зазначає, що сам договір №174 від 23.12.2013 року не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі». Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,8335 га з кадастровим номером 3220485800:03:004:0051, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що стверджується Інформаційною довідкою ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. 23.12.2013 року між ПОП «Агрофірма Узинська» та ОСОБА_2 укладено договір оренди №174 земельної ділянки площею 3,8335 га з кадастровим номером 3220485800:03:004:0051, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н.В. було внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014 року № 17884014 та від 06.12.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право №8020495 на земельну ділянку площею 3,8335, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220485800:03:004:0051, за ПОП «Агрофірма Узинська» строком на 5 років. Наведене підтверджується копією договору оренди №174 від 23.12.2013 р., Актом прийому-передачі землі в оренду та Витягом про державну реєстрацію речового права. Позивачем надано суду копії платіжних відомостей на виплату борошна, цукру в рахунок земельного паю, коштів за 2015, 2016. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та іншими, 07.06.2017 року подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), в якій викладено прохання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. 20.06.2017 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок за результатами колективної скарги ОСОБА_2 та інших, зареєстрованої в Міністрестві юстиції України 07.06.2017 за № КО-15745. 20.06.2017 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ № 1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого колективну скаргу ОСОБА_2 та інших, від 06.06.2017 року, задоволено в повному обсязі, зокрема, було вирішено скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014 року №17884014 прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н.В.; виконання наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 18.04.2019 року, у адміністративній справі № 826/9791/17 було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20.06.2017 року, яким скасовувалось рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17884014 від 10.12.2014 року, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н.В.. Наведене підтверджується наданими до справи копіями судових рішень. Тому, право оренди ПОП «Агрофірма Узинська» підтверджено вказаними судовими рішеннями. З матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Хоцінською А.М. Комунального підприємства «Перевага» в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, 04.05.2019 року було здійснено державну реєстрацію права оренди на підставі Договору оренди землі № б/н від 01.05.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «РОЗА-Л», індексний номер рішення 46753839 від 07.05.2019 року, номер запису про інше речове право 31444963, предметом якого є одна і та ж земельна ділянка, кадастровий номер 3220485800:03:004:0051, яка розташована на території Розаліївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області та яка була раніше передана в оренду ПОП «Агрофірма Узинська». Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди. А за ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (№ 1952-ІV) передбачено, що під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16. У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ «РОЗА-Л» державний реєстратор Хоцінська А .М . залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, вчинила реєстрацію права оренди за ТОВ «РОЗА-Л» після того, як в судовому порядку було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20.06.2017 року, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014 року №17884014 за ПОП «Агрофірма Узинська». Також, державний реєстратор Хоцінська А.М. не перевірила відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV, а натомість прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди № б/н від 01.05.2019 року, за яким орендарем стало ТОВ «РОЗА-Л». Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 792 ЦК України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України. За ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до положень п. «в» ст. 152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний позивачем договір оренди землі, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря ПОП «Агрофірма Узинська» на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився. Позивачем надано докази отримання орендодавцем орендної плати у відповідності до умов укладеного договору. Твердження відповідача з приводу її необізнаності про право оренди ПОП «Агрофірма Узинська» спростовується тим, що 06.06.2017 р. вона зверталась до Міністерства юстиції України із скаргою та проханням скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди №

174. Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що судом першої інстанції безпідставно не призначено судову почеркознавчу експертизу та не встановлено ту обставину, на яку посилається позивач за зустрічним позовом , а саме, що вона не підписувала ні договір оренди з ПОП «Агрофірма Узинська» , ні акт прийому-передачі, не розписувалася в накладних за отримання орендної плати не може бути прийнято судом до уваги із наступних підстав. Відповідно до ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 в судове засідання до суду першої інстанції як і в судове засідання до апеляційної інстанції жодного разу не з`явилася. Зустрічна позовна заява та всі заяви від імені ОСОБА_2 підписані її представником ОСОБА_1 . Заявляючи письмові клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи , позивач за зустрічним позовом та її представник не надали суду ні вільних зразків ні експериментальних зразків підпису ОСОБА_2 , що позбавляє суд можливості вирішити питання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Відповідно до ст.. 81 ч.4-7 ЦПК України У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що позивач за зустрічним позовом не надала суду достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що вона не підписувала договір оренди із ПОП «Агрофірма Узинська», а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки такі вимоги є позивачем за зустрічним позовом недоведеними. Суд повно і всебічно з`ясував обставини справи та прийшов до правильного висновку з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а тому рішення суду першої інстанції повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: