Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 554/3751/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2020 р.Справа № 554/3751/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора 1 батальйону 1 роти БПП у м.Кременчук УПП Полтавської області молодшого лейтенанта поліції Клименко Ангеліни Олександрівни на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 03.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Савченко А.Г., м. Полтава по справі № 554/3751/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти БПП у м.Кременчук УПП Полтавської області молодшого лейтенанта поліції Клименко Ангеліни Олександрівни , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у м.Кременчуці ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора 1 батальйону 1 роти БПП у м.Кременчук УПП Полтавської області молодшого лейтенанта поліції Клименко Ангеліни Олександрівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у м.Кременчуці ДПП, в якому просив суд: постанову серії ЕАК № 2459325 від 29.04.2020 р. про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 255 грн. визнати незаконною та скасувати, справу закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 03.08.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Інспектором 1 батальйону 1 роти БПП у м.Кременчук УПП Полтавської області молодшим лейтенантом поліції Клименко Ангеліною Олександрівною, подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що порушення позивачем п. 12.4 ПДР було зафіксовано на прилад TRUCAM TC 000344. На місці зупинки ТЗ водія, в порядку ст. 279 КУпАП, працівники поліції представилися, повідомили водію про порушення ним п. 12.4 ПДР України, повідомили про розгляд справи, роз`яснили права, передбачені 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Клопотань під час розгляду справи, водій не заявляв. Водія було ознайомлено з відеозаписом, водій не заперечував, що рух його транспортного засобу зафіксовано на прилад, вважав, що перевищення швидкості руху було зафіксовано на прилад до дорожнього знаку 5.45 "Початок населеного пункту "Андрійки", проте такі пояснення спростовуються відеозаписом. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підстверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови серії ЕАК № 2459325 від 29 квітня 2020 року позивач на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що об 11 год. 04 хв. цього ж дня він, керуючи автомобілем LEXUS GX 460, д. н. з. НОМЕР_1 , рухався на ділянці автодороги М22 Полтава Александрія в с. Андрійки зі швидкістю 79 км/год., перевищивши встановлену швидкість у населенному пункті, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР. Непогодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами у визначеній законом процедурі не доведено факт вчинення позивачем інкримінованого йому порушення Правил. Докази, які б безперечно підтверджували факт вчинення позивачем інкримінованого йому порушення Правил в матеріалах справи відсутні. Цих доказів відповідачем не надано і суду. В самій постанові не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач. Наданий відповідачем відеозапис не містить процедури розгляду справи, не містить факту перевищення швидкісного режиму саме в межах населенного пункту, а тому до уваги судом не приймається. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом оскарження у даній справі є постанова серії ЕАК №2459325 від 29.04.2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП України, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Відповідно дост. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваженнянадано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманнямнеобхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Суд апеляційної інстанції, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що зазначене рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на наступне. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України). Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, імя та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, імя та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 255 грн за те, що об 11 год. 04 хв. цього ж дня він, керуючи автомобілем LEXUS GX 460, д. н. з. НОМЕР_1 , рухався на ділянці автодороги М22 Полтава Александрія в с. Андрійки зі швидкістю 79 км/год., перевищивши встановлену швидкість у населенному пункті, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР. Швидкість вимірювалась приладом Trucam Tc000344. Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення водієм встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 122 КУпАП відбулося через порушення, на думку відповідача, позивачем п.12.4 ПДР України, оскільки позивач, керуючи транспортним засобом LEXUS GX 460, д. н. з. НОМЕР_1 у населеному пункті, рухався зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 29 км/год. Згідно вимог п.п. «б» п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7. Відповідно до п. 12.4.ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Отже, у разі перевищення водієм у населеному пункті швидкості руху транспортного засобу передбаченої п. 12.4.ПДР більш як на двадцять кілометрів на годину настає відповідальність за ч.1ст. 122 КУпАП. Відповідно дост. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи. Перевіряючи обгрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП колегія суддів зазначає наступне. Оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2459325 від 29.04.2020 року містить посилання на те, що швидкість руху позивача вимірювалась за допомогою вимірювача швидкості руху Trucam Tc 000344. Відповідно до роздруківки фіксування лазерним вимірювачем Trucam Tc 000344 швидкість руху автомобіля LEXUS GX 460, д. н. з. НОМЕР_1 в межах населеного пункту, після проїзду дорожнього знаку 5.45 "Початок населеного пункту "Андрійки" складає 79 км/год. Тобто, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом LEXUS GX 460, д. н. з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 79 км/год рухався у населеному пункті, де допустима швидкість встановлена 50 км/год. Отже, позивач допустив перевищення швидкості руху у населеному пункті більш як на двадцять км/год. Таким чином, лазерним вимірювачем швидкості Trucam Tc 000344 підтверджено перевищення позивачем швидкості руху автомобіля LEXUS GX 460, д. н. з. НОМЕР_1 у населеному пункті більш як на двадцять кілометрів на годину та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 122 КУпАП. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17947, виданого ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCam LTI 20/20 № Т000344 відповідає вимогам технічної документації. Свідоцтво чинне до 24.12.2020 р. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год. Згідно характеристики TruCAM похибка приладу становить ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Отже, похибка показань становить ±2 км/год. Враховуючи, що позивач перевищив швидкість руху на 29 км/год., то похибка у ±2 км/год. не доводить дотримання позивачем правил дорожнього руху, оскільки перевищення швидкості руху на 27 км/год. є підставою для притягнення до відповідальності за ч.1ст. 122 КУпАП. Згідно листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04.10.2018 року №04/03/03-3878 виріб TruCAM LTI 20/20 має чинний експертний висновок у сфері КЗІ від 27.09.2018 року №04/02/03-3008, який підтверджує реалізацію криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Скаржник наголошує, що зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Колегія суддів вважає хибними доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне. Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п.п. 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене, зокрема частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач мав право розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. В апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що на місці зупинки ТЗ водія, в порядку ст. 279 КУпАП, працівники поліції представилися, повідомили водію про порушення ним п. 12.4 ПДР України, повідомили про розгляд справи, роз`яснили права, передбачені 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Клопотань під час розгляду справи, водій не заявляв. Водія було ознайомлено з відеозаписом, водій не заперечував, що рух його транспортного засобу зафіксовано на прилад. Доводи позивача про те, що перевищення швидкості руху було зафіксовано на прилад до дорожнього знаку 5.45 "Початок населеного пункту "Андрійки", спростовуються наданим відеозаписом. Доводи позивача про позбавлення його права скористатися допомогою адвоката не спростовують сам факт вчинення адміністративного правопорушення, який доведено належними та допустими доказами. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, при прийнятті спірної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судомвідповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом напідставіповно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 03.08.2020 року по справі №554/3751/20 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора 1 батальйону 1 роти БПП у м.Кременчук УПП Полтавської області молодшого лейтенанта поліції Клименко Ангеліни Олександрівни задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 03.08.2020 року по справі № 554/3751/20 скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти БПП у м.Кременчук УПП Полтавської області молодшого лейтенанта поліції Клименко Ангеліни Олександрівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у м. Кременчуці ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.І. Сіренко