LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд903/535/20

від 03.11.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок", м.Любомль Волинської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2020р. у справі №903/535/20 - б…

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 року Справа № 903/535/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився від відповідача: Ющук Р.В., Оніщук М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок", м.Любомль Волинської області на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 08.09.20р. суддею Шум М.С. о 12:51 год. у м.Луцьку, повний текст складено 14.09.20р. у справі № 903/535/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок", м.Любомль Волинської області до Любомльської міської ради Волинської області, м.Любомль Волинської області про стягнення 298 702,52 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.09.2020р. по справі №903/535/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" до Любомльської міської ради Волинської області про стягнення 298 702,52 грн. - відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким позов задоволити. Також, просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства; - вказує на те, що встановлені судом обставини не мають жодного відношення до даної справи, оскільки адміністративне приміщення загальною площею 171,0кв.м літера А-1, в місті Любомль по вулиці 1-го Травня, будинок 32, Волинської області, оціночною вартістю 71247,00грн. було передано в оренду відповідно до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р., а не по договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011р.; - не погоджується з висновком суду про те, що додані до матеріалів справи видаткові накладні не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки із наданих суду документів не можливо встановити, чи дійсно позивачем здійснювалася закупівля будівельних матеріалів саме для проведення капітальних ремонтних робіт орендованого приміщення, що знаходиться в місті Любомль Волинської області по вулиці 1-го Травня, будинок 32; - зазначає про те, що у прийнятому Господарським судом Волинської області рішенні немає жодного посилання на умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р., що дає всі підстави стверджувати, що судом не було з`ясовано всіх обставин справи, що мають значення для справи; - вказує на те, що судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують оплату зазначених робіт дійсної вартості проведених невід`ємних поліпшень. Однак, даний висновок суду не відповідає обставинам справи, так як позивачем при поданні позовної заяви позивачем було надано копії платіжних доручень як за виконані підрядні роботи так і за поставлені матеріали; - висновок суду про те, що згода власника на проведення невід`ємних поліпшень у вигляді капітального ремонту даху відповідно до Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006р. №1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006р. не надавалась є помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та матеріалах справи; - покликається на те, що судом не було враховано, що оскільки прийняття власником відповідного рішення та надання погодження є останнім етапом у процедурі, яка затверджена Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006р., №1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006р., посилання Любомльської міської ради на відсутність пакету документів, необхідного для отримання згоди, за наявності відповідного рішення Любомльської міської ради є в будь-якому випадку безпредметними. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/535/20/5082/20 від 29.09.2020р. матеріали справи №903/535/20 витребувано з Господарського суду Волинської області. В подальшому до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/535/20. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду 20.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2020р. у справі №903/535/20 та призначено справу №903/535/20 до розгляду на 03.11.2020р. об 14:30год., тощо. Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивач у справі наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 03.11.2020р. не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності позивача. Відповідач у письмовому відзиві від 20.10.2020р. №821 на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні 03.11.2020р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2020р. у справі №903/535/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання. Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 13.09.2011р. між Любомльською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства, який затверджено рішенням Любомльської міської ради за №10/138 від 28.09.2011р., за умовами п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасово платне користування Адмінприміщення загальною площею 171,0кв.м. літера А, що знаходиться в місті Любомль Волинської області по вулиці 1-го Травня , будинок

32. Згідно Акту приймання - передачі від 30.09.2011р. Адмінприміщення загальною площею 171,0кв.м літера А, що знаходиться в місті Любомль Волинської області по вулиці 1-го Травня, будинок 32 передано орендодавцем орендарю у тимчасове володіння та користування. 24.12.2012р. між Любомльською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Любомль-ринок" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста та зареєстровано в реєстрі за №1975, згідно п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасово платне користування наступні приміщення: - адмінприміщення загальною площею 171,0кв.м літера А-1, в місті Любомль по вулиці 1-го Травня , будинок 32, Волинської області, оціночною вартістю 71247,00грн.; - м`ясний павільйон, загальною площею 269,9кв.м літера В-1, в місті Любомль по вулиці 1-го Травня , будинок 32, Волинської області, оціночною вартістю 112523,00грн.; - молочний павільйон загальною площею 352,00кв.м літера Б-1, в місті Любомль по вулиці 1-го Травня , будинок 32, Волинської області, оціночною вартістю 146816,00грн.. Всього передається нерухомого майна на суму 330586,00грн.. Майно належить територіальній громаді міста Любомль. Документом, що підтверджує право власності на майно є свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна, видане виконкомом Любомльської міської ради 20.11.2002р. та зареєстровано у Волинському ОБТІ 20.11.2002р., номер запису 108/б.29/ в книзі 1 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним №9780224, №9780586, №36672287. Відповідно до п.5.1 даного договору оренди передбачено, що орендар має право: а) виключно за письмової згоди орендодавця проводити невідокремлювані поліпшення чи реконструкцію. Невідокремлювані поліпшення, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендодавця. Якщо орендодавець дав письмову згоду на проведення невідокремлених поліпшень чи реконструкцію орендованого майна. Орендар при достроковому розірванні договору оренди (крім випадків, передбачених у пунктах 7.5. 7.6 цього договору або у разі його розірвання з ініціативи орендаря) має право на компенсацію йому. Орендодавцем понесених витрат на здійснення не відокремлюваних поліпшень. Вартість невідокремлюваних поліпшень, здійснених без згоди орендодавця. Компенсації не підлягає. б) без письмового дозволу орендодавця проводити поліпшення орендованого майна для своїх потреб, якщо ці поліпшення можна відокремити без нанесення шкоди об`єкту оренди. У такому випадку зазначені у цьому пункті поліпшення є власністю орендаря; в) використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; г) за рівних умов поряд з іншими потенційними орендарями на переважне право на продовження дії переукладання цього договору на новий термін у разі відсутносііт заборгованості з орендної плати та належного виконання інших обов`язків, взятих на себе цим договором; д) інші права, що випливають з цього договору. Або передбачені чинним законодаством. Згідно п.5.2 договору, орендар зобов`язується: а) використовувати орендоване майно за цільовим признпченням у відповідності до п.1.2 цього договору, утримувати орендоване майно в порядку. Підтримувати його санітарний стан; б) своєчасно вносити орендну плату та інші платежі відповідно до розділу 3 цього договору; в) забезпечити пожежну безпеку орендованого майна; г) своєчасно здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування, капітальний та поточний ремонт майна, що орендується; д) протягом місяця з моменту підписання цього договору застрахувати, орендоване майно на користь орендодавця не менше ніж на його балансову вартість в порядку. Визначеному чинним законодавсвом. У відповідності до п.7.1 договору строк дії договору складає 9 років, що діє з 24 грудня до 23 грудня 2021року. Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р. підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток. 20.05.2016р. Любомльською міською радою було прийняте рішення №8/5 "Про надання дозволу на проведення капітального ремонту даху приміщення адміністративного персоналу". 02.06.2016р. Любомльською міською радою було прийняте рішення №8/139 щодо внесення змін до рішення від 20.06.2016р. №8/5 "Про надання дозволу на проведення капітального ремонту даху приміщення адміністративного персоналу", згідно якого, вказане рішення викладено у наступній, а саме: 1.1. Дати дозвіл на капітальний ремонт даху приміщення адміністративного персоналу, що знаходиться за адресою м.Любомль, вул.1-о Травня, 32; 1.2 ТОВ "Любомль-ринок" виготовити відповідну проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт даху приміщення адміністративного персоналу, що знаходиться за адресою м.Любомль, вул.1-о Травня, 32; 1.3. Здійснити проплату за розробку Проекту за рахунок коштів заявника (ТОВ "Любомль-ринок"); 1.4. Функції замовника по виконанню робіт по реалізації Проекту покласти на ТОВ "Любомль-ринок"; 1.5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань планування, бюджету та фінансів, соціально-економічного розвитку та житлово-комунального господарства. В подальшому, 31.05.2016р. ТОВ "Любомль-ринок" (замовник) уклало з ТОВ "Арт Буд Проект" (підрядник) договір підряду №31-05-16-АБП, згідно умов п.1.1 якого підрядник зобов`язується за завданням замовника власними і залученими силами виконати роботи з капітального ремонту даху адміністративного приміщення в м.Любомль, вул.1-го Травня, буд.32, Волинської області та передати їх замовнику вчасно та якісно у встановлений договором строк. А замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, прийняти виконанні роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах. Передбачених даним договором. Орієнтовна вартість робіт складає 200000,00грн. (п.1.2 договору підряду). У відповідності до п.1.3 договору підряду, підрядник виконує роботи з матеріалів замовника. За даними ТОВ "Любомль-ринок" на виконання умов вказаного договору підряду, останнім було придбано будівельні матеріали на суму 118 702,52грн., що підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями про їх оплату, а саме: - накладна №07 від 27.07.2016р. на суму 43750,00грн. - платіжне доручення №505 від 22.07.2016р. на суму 20 000,00грн., платіжне доручення №508 від 26.07.2016р. на суму 23750,00грн.; - накладна №П-ц-086418 від 13.08.2016р. - платіжне доручення №548 від 15.08.2016р. на суму 1729,00грн.; - накладна №СП-0003654 від 02.09.2016р. - платіжне доручення №587 від 13.09.2016р. на суму 1360,00грн.; - накладна №80 від 26.09. 2016р. - платіжне доручення №614 від 26.09.2016р. на суму 8237,22грн.; - накладна №1255 від 21.09.2016р. - платіжне доручення №506 від 22.07.2016р. на суму 47000,00грн.; - накладна №1256 від 21.09.2016р. - платіжне доручення №610 від 22.09.2016р. на суму 16626,30грн.. Надалі, виконані в рамках договору підряду будівельні роботи з капітального ремонту даху підрядником (ТОВ "Арт Буд Проект") передано замовнику (ТОВ "Любомль-ринок") згідно Акту виконаних робіт за вересень 2016 року за формою КБ-2 на загальну суму 180 000,00грн.. Також, проведення розрахунків замовника із підрядником за виконані роботи по договору підряду підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення №582 від 31.08.2016р. на суму 60000,00грн., платіжне доручення №586 від 06.09.2016р. на суму 40000,00грн., платіжне доручення №612 від 24.09.2016р. на суму 50000,00грн., платіжне доручення №662від 24,10.2016р. на суму 30000,00грн.. 04.02.2020р. було проведено електронний аукціон відповідно до якого об`єкт приватизації, а саме Адмінприміщення за адрессою:м.Любомль, вул.1-го Травня, буд. 32, Волинської області було продано. Переможцем даного аукціону став орендар - ТОВ "Любомль-ринок". 24.02.2020р. між Любомльською міською радою (продавець) та ТОВ "Любомль-ринок" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за №206, згідно умов якого, продавець передає у власність (продає), а покупець приймає (купляє) від продавця об`єкт малої приватизації - адмінприміщення А-1, площею 195,3кв.м., розташований за адресою: м.Любомль, вул.1-го Травня, буд.32, Любомльського району, Волинської області і оплачує його вартість за ціною та у порядку, передбачених цим договором, тощо. За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Любомльської міської ради про стягнення 298 702,52 грн. витрат понесених на капітальне будівництво даху адміністративного приміщення та судових витрат по справі. Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "Любомль-ринок" посилається на договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 24.12.2012р., що є комунальною власністю територіальної громади міста та зареєстровано в реєстрі за №1975, рішення Любомльської міської ради про надання дозволу на проведення капітального ремонту даху приміщення адміністративного персоналу від 20.05.2016р. за №8/5 та копію рішення Любомльської міської ради №8/139 щодо внесення змін до рішення Любомльської міської ради про надання дозволу на проведення капітального ремонту даху приміщення адміністративного персоналу від 20.05.2016р. за №8/5. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду на 18.08.2020р.. 17.08.2020р. до Господарського суду Волинської області від відповідача у справі надійшов письмовий відзив, згідно з яким, відповідач позовні вимоги заперечує повністю. Вважає, що питання про стягнення витрат понесених на капітальне будівництво даху адміністративного приміщення позивач повинен був вирішувати до підписання договору купівлі - продажу від 24.02.2020 нежитлового приміщення. Також, позивач листом від 18.08.2020р. долучив до матеріалів справи копію довідки про вартість виконання будівельних робіт за вересень 2016р. (КБ3) та кошторисну документацію на капітальний ремонт адміністративної будівлі даху, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Любомль, вул.1-го Травня,

32. Господарський суд Волинської області протокольною ухвалою від 18.08.2020р. закрив підготовче провадження, а розгляд справи по суті призначив на 08.09.2020р.. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 08.09.2020р. по справі №903/535/20 у задоволенні позову відмовлено. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України). Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторони (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 ст.283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2011р. між Любомльською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства, який затверджено рішенням Любомльської міської ради за №10/138 від 28.09.2011р., за умовами якого п.1.1, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасово платне користування Адмінприміщення загальною площею 171,0кв.м. літера А, що знаходиться в місті Любомль Волинської області по вулиці Першого Травня , будинок

32. Також, 24.12.2012р. між Любомльською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Любомль-ринок" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста та зареєстровано в реєстрі за №1975, згідно п.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасово платне користування приміщення, зокрема, адмінприміщення загальною площею 171,0кв.м літера А-1, в місті Любомль по вулиці 1-го Травня , будинок 32, Волинської області, оціночною вартістю 71247,00грн.. Позивач у поясненнях вказував, що у 2016 ним подавалося звернення до Любомльської міської ради з проханням надати дозвіл на проведення невідокремлюваного поліпшення даху адміністративного приміщення, у зв`язку з чим 20.05.2016р. Любомльською міською радою було прийняте рішення №8/5 "Про надання дозволу на проведення капітального ремонту даху приміщення адміністративного персоналу", а 02.06.2016р. Любомльською міською радою було прийняте рішення № 8/139 щодо внесення змін до рішення від 20.05.2016р. №8/5 "Про надання дозволу на проведення капітального ремонту даху приміщення адміністративного персоналу". З тверджень позивача, Любомльська міська рада надала орендарю дозвіл на проведення невідокремлюваних поліпшень. У якості доказів здійснення поліпшень орендованого майна та вартості (розміру) необхідних витрат на поліпшення орендованого майна, позивачем подані суду наступні докази (завірені копії документів): - копія Акту виконаних робіт №1 за вересень 2016 КБ-2; - копія Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2016; - копія кошторисної документації на кап. ремонт даху адміністративної будівлі за адресою: Волинська обл., м.Любомль, вул.1-го Травня, 32; - дефектний акт на кап. ремонт даху адміністративної будівлі за адресою: Волинська обл., м.Любомль, вул.1-го травня,

32. Відповідно розрахунку ціни позову вартість виконаних будівельних робіт та витрат понесених орендарем для здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, а саме: на капітальний ремонт даху Адмінприміщення , що знаходиться в місті Любомль Волинської області по вулиці 1-го Травня , будинок 32 становить 298 702,52грн.. Частиною 1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Водночас, за приписами ст.776 ЦК України, зокрема, передбачено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у ст.778 ЦК України, якою передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі. Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов`язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення. Цивільне законодавство надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому право вибору предмета альтернативного зобов`язання належить боржнику, якщо інше не встановлене договором. Зважаючи на встановлену ст.204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку ст.215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р., суд апеляційної інстанцій вважає цей договір є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і ст.173, 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін. Такі висновки суду узгоджуються з положеннями частин 1, 2 статті 14 ЦК, відповідно до яких цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Як установлено судом, сторони у договорі оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р. передбачили такі його умови, що орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування, капітальний та поточний ремонт майна, що орендується (п.5.2 договору). Також, на момент укладання зазначеного договору Законом України "Про оренду державного майна" ч.3 ст.23 передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Водночас, матеріали справи свідчать, що 04.02.2020р. було проведено електронний аукціон відповідно до якого об`єкт приватизації, а саме Адмінприміщення за адрессою: м.Любомль, вул.1-го Травня, буд.32, Волинської області було продано. Переможцем даного аукціону став орендар - ТОВ "Любомль-ринок". Надалі, 24.02.2020р. між Любомльською міською радою (продавець) та ТОВ "Любомль-ринок" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який зареєстровано в реєстрі за №206, згідно умов якого, продавець передає у власність (продає), а покупець приймає (купляє) від продавця об`єкт малої приватизації - адмінприміщення А-1, площею 195,3кв.м. розташований за адресою: м.Любомль, вул.1-го Травня, буд.32, Любомльського району, Волинської області і оплачує його вартість за ціною та у порядку, передбачених цим договором, тощо. Також, у п.7.2 вказаного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення сторони встановили, що після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні положень цього договору. Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, викупу (приватизації) об`єкта оренди. Статтею 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, на момент укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 24.02.2020р.) передбачено, що договір оренди припиняється у разі: приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р.) встановлено, що договір оренди припиняється в разі приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); За змістом ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р.), орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. У відповідності до ч.3 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, на момент укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 24.02.2020р.), орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, за умови, якщо вони можуть бути відокремлені від орендованого ним майна без заподіяння шкоди такому майну. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна за згодою уповноваженого органу, визначеного статтею 21 цього Закону, орендар має право на відшкодування своїх витрат у межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна згідно з Порядком передачі майна в оренду, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди уповноваженого органу, визначеного статтею 21 цього Закону, компенсації не підлягає, такі поліпшення є, відповідно, державною або комунальною власністю. Відповідно до п.7.7 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р. сторони встановили, що договір буде вважатись припиненим з моменту приватизації об`єкта оренди орендарем або за його участю. Згідно п.7.1 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р., строк дії договору оренди складає 9 років і діє з 24.12.2012р. до 23.12.2021р.. З огляду на встановлені судом обставини слід дійти висновку, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р. достроково припинив свою дію 24.02.2020р.. Зазначені вище обставини сторонами також не заперечуються. Відповідно до п.5.1 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р. передбачено, що орендар має право, зокрема: а) виключно за письмової згоди орендодавця проводити невідокремлювані поліпшення чи реконструкцію. Невідокремлювані поліпшення, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендодавця. Якщо орендодавець дав письмову згоду на проведення невідокремлених поліпшень чи реконструкцію орендованого майна, орендар при достроковому розірванні договору оренди (крім випадків, передбачених у пунктах 7.5, 7.6 цього договору або у разі його розірвання з ініціативи орендаря) має право на компенсацію йому орендодавцем понесених витрат на здійснення не відокремлюваних поліпшень. Згідно п.г п.7.6 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р. сторонами узгоджено, що договір може бути розірваний з ініціативи орендодавця в судовому порядку у разі приватизації об`єкта оренди. Тобто, враховуючи вище викладене та умови п.5.1, п.г п.7.6 вказаного договору сторони передбачили в якому випадку орендар при достроковому розірванні договору оренди має/не має право на компенсацію йому понесених витрат на здійснення не відокремлюваних поліпшень. Поряд з цим, згідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження методики оцінки майна" від 10.12.2003р. №1891, невід`ємні поліпшення орендованого майна - це здійснені орендарем заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості. Як встановлено судом та зазначалось вище, позивач звертався до орендодавця з проханням надати дозвіл на проведення капітального ремонту даху адміністративного приміщення з приводу чого і були прийняті рішення. У відповідності до розділу 5, пункту 5.4 договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011р. вказано, що орендар, зобоов`язувався своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна підприємства, що також було передбачено у п.5.2 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста від 24.12.2012р.. За вказаних обставин, відповідні умови договору не розглядаються як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. При цьому, будь-яких обставин, які б свідчили про прийняття орендодавцем рішення щодо надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, судом встановлено не було і матеріали справи таких доказів не містять. Слід також зазначити, що процедура отримання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень, передбачена Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006р. №1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006р.. Згідно п.2 вказаного Порядку, процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи: - подання заяви і пакета документів орендарем; - розгляд заяви і документації орендаря; - прийняття відповідного рішення. Відповідно до п.3 Порядку, для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна орендар подає заяву та такий пакет документів: - опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; - інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна; - приписи органів пожежного нагляду, охорони праці; - довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року; - завірену копію проектно-кошторисної документації, якщо інше не встановлено договором оренди. - звіт про результати експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень. Водночас, як встановлено судом, що процедура на отримання дозволу по здійсненню невід`ємних поліпшень, позивачем дотримана не була, оскільки, жоден із перелічених вище документів не був пред`явлений Любомльській міській раді як орендодавцю. Слід також звернути увагу на те, що пунктом 4 Порядку передбачено, що інформація про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень надається на підставі наданих орендарем документів, у разі оренди цілісного майнового комплексу, будівлі або споруди органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном (за його наявності), а в разі оренди приміщень, частин будівель і споруд - цим самим органом або за його дорученням чи за його відсутності - балансоутримувачем. Також, п.5 Порядку передбачає, що у разі оренди цілісного майнового комплексу при здійсненні поліпшень за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно чи інших коштів, орендодавець для розгляду питання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень створює комісію за участю представників органу, уповноваженого управляти майном (за його наявності). При цьому, п.7 Порядку передбачено, що згода на здійснення поліпшень надається у формі листа орендодавця орендарю, у якому міститься погодження на поліпшення орендованого майна. У листі вказується на необхідність першочергового використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно для здійснення поліпшень, які збільшують вартість орендованого майна Матеріали справи свідчать, що жодних доказів на підтвердження погодження відповідачем, як орендодавцем, проектно-кошторисної документації та суми витрат на здійснення поліпшень позивачем суду не надано. Крім того, слід зазначити, що згідно з п.п.8, 9 Порядку, після отримання згоди орендар складає графік виконання робіт і подає його орендодавцю. Після здійснення дозволених орендарю невід`ємних поліпшень орендар надає інформацію орендодавцю про завершення виконання робіт з поданням копій, підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату зазначених робіт. Однак, матеріали справи не містять складений позивачем та наданий орендодавцю графік виконання робіт, а також відсутні докази, що підтверджують оплату зазначених робіт, дійсної вартості проведених невід`ємних поліпшень. При цьому, судом встановлено, що додані до матеріалів справи видаткові накладні не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки із наданих суду документів не можливо встановити, чи дійсно позивачем здійснювалася закупівля будівельних матеріалів саме для проведення капітальних ремонтних робіт орендованого приміщення, що знаходиться в місті Любомль Волинської області по вулиці Першого Травня , будинок

32. Слід також зазначити, що враховуючи предмет, підстави позову, доводи позивача та обставини справи, а також приписи Цивільного кодексу України і Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про які зазначалось вище, предметом доведення у даній справі є юридичний склад, що включає факт збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень, а не загальна вартість відновлювального ремонту. При цьому зазначена вартість має бути визначена в установленому законодавством порядку. Розмір витрат орендаря на проведення капітального ремонту не є тотожним поняттю розміру поліпшення орендованого майна, який орендодавець зобов`язаний компенсувати. Компенсації підлягає лише збільшена в результаті таких поліпшень вартість орендованого майна. Вартість майна визначається ринковими показниками на подібне майно у певний час. Складовою такої вартості є витрати на поліпшення майна. Поряд з цим на вартість майна можуть впливати інші показники, наприклад, пропозиція і запит. З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем як орендарем не доведено у встановленому законодавством порядку розмір компенсації своїх витрат у межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, щоб було б підставою компенсувати різницю між зазначеними показниками. Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявність обставин, на які останній посилався як на підставу позовних вимог, у зв`язку з чим і відсутні підстави для задоволення позову. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2020р. по справі №903/535/20 слід залишити без змін, а апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок" - без задоволення. Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок", м.Любомль Волинської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2020р. у справі №903/535/20 - без змін.

2. Справу №903/535/20 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "09" листопада 2020 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Демидюк О.О. Суддя Савченко Г.І.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»