Постанова Київський апеляційний суд № 755/12401/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/12401/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13564/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Катющенко В.П., по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обережною відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про забезпечення позову до його пред`явлення, - в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, в якій просила накласти арешт на всю квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві власності за ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» (а.с. 2-7). Заяву мотивувала тим, що має намір звернутися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про скасування виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. щодо зміни власника квартири АДРЕСА_1 , усунення перешкод у користуванні вказаною квартирою та вселення до неї ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та її доньки - ОСОБА_3 . Зазначала, що 19 червня 2007 року отримала в спадщину 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала її батьку померлому ОСОБА_5 а також отримала в спадщину 1/2 частину квартири цієї квартири, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 08 серпня 2008 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір № 0137/08/00-ZNv з АКБ «Форум», згідно якого заявник отримала від зазначеного банку кредит на споживчі цілі у сумі 70 000,00 доларів США. З метою забезпечення укладеного кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки зазначеної квартири, яка належала їй на той час на праві приватної власності. У зазначеній квартирі проживала ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її малолітня донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що 06 листопада 2019 року до її квартири прийшли невідомі особи, які представилися довіреними особами ТОВ «ФК «Амбрелла», пред`явили витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, в якому було зазначено, що власником вказаної квартири є ТОВ «ФК «Амбрелла»» та почали вимагати від ОСОБА_1 негайно звільнити зазначену квартиру. Через деякий час ці особи зламали замки, почали психологічно тиснути на ОСОБА_1 і вона змушена була звільнити зазначену квартиру та забрати свої речі. Заявник вважає, що з того часу порушено її право, оскільки на її переконання, має всі законні підстави проживати у вказаній квартирі. Вказувала, що у травні 2020 року вже зверталася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви з аналогічними вимогами і ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року її заяву було залишено без задоволення. Однак постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року вказану ухвалу суду першої інстанції було скасовано та постановлено нову ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, накладено арешт на 1/2 частину вказаної квартири, що зареєстрована на праві власності за ТОВ «ФК «Амбрелла». На іншу 1/2 частину квартири на сьогодні арешт не накладено. Оскільки предметом майбутнього позову є нерухоме майно, що може бути відчужене у будь-який час його власником ТОВ «ФК «Амбрелла», заявник має обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження 1/2 іншої частини квартири, на який арешт ще не накладено, новим власником, що може ускладнити виконання можливого рішення суду. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ТОВ «ФК «Амбрелла», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_7 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА у м. Києві, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовлено (а.с. 34-35). Не погодившись з ухвалою районного суду, 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову (а.с. 38-49). В апеляційній скарзі зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вона мала звернутися до суду з позовом протягом десяти днів у разі накладення арешту на всю квартиру, але оскільки постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року арешт було накладено на 1/2 частину квартири, відмова у забезпеченні позову з цих підстав є необґрунтованою. Враховуючи, що предметом майбутнього позову є квартира, вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, наявні підстави вважати, що незастосування цього виду забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. 29 жовтня 2020 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Дехтярова В.В. (а.с. 69-80). Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Так ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кононенко С.В. були сповіщені врученням повідомлення особисто про що свідчать відмітки працівників пошти про вручення поштового відправлення. ТОВ «ФК «Амбрелла», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В., були сповіщенні врученням повідомлення про що є відмітки працівників пошти. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації були сповіщені телефонограмами, що забезпечують фіксацію такого повідомлення. Представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області - Дехтяров В.В. подав письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутності (а.с. 56-68, 81). Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до його пред`явлення. ОСОБА_1 зазначала, що мала намір подати до суду позов, предметом якого є скасування виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. щодо зміни власника квартири АДРЕСА_1 , усунення перешкод у користуванні вказаною квартирою та вселення до неї ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та її доньки - ОСОБА_3 . Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України). За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначала, що існує загроза невиконання можливого рішення суду, оскільки спірне майно може бути відчужено. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просила накласти арешт на всю квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 червня 2007 року, виданого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Домашенко В.В., спадкоємицею спадкового майна ОСОБА_5 : 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 14). Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 червня 2007 року, виданого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Домашенко В.В., спадкоємицею спадкового майна ОСОБА_6 : 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 15). З копій вказаних Свідоцтв про право на спадщину за заповітом вбачається, що право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 22 червня 2007 року за № 63720, № 63725. При цьому у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що 08 серпня 2008 року нею був укладений кредитний договір № 0137/08/00-ZNv з Акцонерним комерційним банком «ФОРУМ», згідно якого ОСОБА_1 отримала від цього Банку кредит у сумі 70 000 доларів США, а на забезпечення виконання кредитних зобов`язань передала в іпотеку вищезазначену квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4). Станом на жовтень 2019 року у квартирі АДРЕСА_1 було зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 20, 23, 25, 26). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 182503299, сформованого 26 вересня 2019 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» з 19 серпня 2019 року на підставі вимоги про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 18 червня 2019 року, договору іпотеки від 08 серпня 2008 року (а.с. 27). Проте, до районного суду не надано доказів належності відповідачеві вищевказаного нерухомого майна станом на 28 серпня 2020 року, тобто на час звернення заявника із вищевказаною заявою про забезпечення позову накладенням арешту на квартиру, а витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформований ще 26 вересня 2019 року, тобто майже за рік до подачі заяви, не може бути визнаний належним доказом на підтвердження цих обставин. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 і доказів скасування цього арешту, як і доказів звернення заявника із відповідним позовом до суду не надано (а.с. 29-31). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому, таке судове рішення не перешкоджає повторному зверненню заявника із відповідною заявою та наведенням доказів належності відповідачеві спірного майна. Враховуючи, що відсутні правові підстави для забезпечення позову до його пред`явлення, колегія суддів визнала доводи апелянта неспроможними і відхилила. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. За змістом положень ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвали суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні позову (пункт 4 частини 1 ст. 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному порядку, оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Дата складання повного судового рішення - 06 листопада 2020 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова