Постанова 4824 № 755/10598/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/10598/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12297/2019 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року, постановлену під головуванням судді Гончарук В.П., по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення, - в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, в якій просила заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо вчинення реєстраційних дій, вчинення дій, пов`язаних з відчуженням квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2098727280000, номер об`єкта в РПВН 36852767), яка належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 1-9). Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє мати ОСОБА_2 , із залученням третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , та зняття їх з реєстраційного обліку за цією адресою, а також зобов`язання відповідача ОСОБА_2 зареєструвати свого сина відповідача ОСОБА_3 у належній ОСОБА_2 на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_4 , яку має намір продати. Водночас, оскільки у вказаній квартирі залишаються зареєстрованими відповідачі - її дочка ОСОБА_2 та малолітній онук ОСОБА_3 , у наданні дозволу на продаж квартири Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації їй було відмовлено. Зареєстровані у належній на праві власності ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_4 відповідачі не проживають, добровільно залишили жиле приміщення, забрали свої особисті речі та вчинили дії, що свідчать про втрату ними інтересу до збереження прав користування цим житлом та зайняли належну також ОСОБА_1 частину житлового будинку у іншому місті - АДРЕСА_5 , де проживають постійно. Вказувала, що ОСОБА_2 тривалий час (понад рік) не вважає себе членом сім`ї, спільне господарство з нею не веде, жодним чином не надає їй допомоги як матері, її проблемами та станом здоров`я не цікавиться, не спілкується та ухиляється від будь-яких контактів Звертала увагу на те, що ОСОБА_2 з 05 червня 2020 року є власницею квартири АДРЕСА_1 , проте, відповідачі у вказаній квартирі не зареєстровані. А тому залишаючись зареєстрованими у її квартирі АДРЕСА_4 , відповідачі чинять заявнику перешкоди у вільному розпорядженні належною їй нерухомістю. Зазначала, що вирішити питання в позасудовому порядку про зняття з реєстрації відповідачів їй не вдалося, що стало підставою для звернення у майбутньому до суду з позовом. Враховуючи, що їй стало відомо про наміри відповідача ОСОБА_2 продати власну квартиру, де відповідачі не зареєстровані, тому жодних перешкод для її відчуження немає, виникла необхідність у забезпеченні позову до його пред`явлення. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду по справі. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено (а.с. 49-50). Не погодившись з ухвалою районного суду, 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову (а.с. 52-62). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову не надав оцінки тому, що між сторонами існує спір, не перевірив необхідності забезпечення позову, не встановив факту чи існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Вважає, що обраний захід забезпечення позову неспроможний обмежувати права ОСОБА_2 на користування та володіння її квартирою. Вказувала, що судом не враховано, що у разі спричинення збитків, відповідач не позбавлена можливості звернутися до суду на підставі ст. 159 ЦПК України щодо відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Чаплинський Ю.М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 її представник - адвокат Чаплинський Ю.М. в суді не заперечував (а.с. 70-78). Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України). За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Колегія суддів перевірила доводи заяви про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначала, що між сторонами виник спір, існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду, оскільки квартиру може бути відчужено, та що заходи забезпечення позову повністю відповідають позовним вимогам. Так, з матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , є предметом договору іпотеки від 18 червня 2020 року та перебуває під обтяженням: заборона на нерухоме майно (а.с. 17-19). За змістом ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Предметом майбутніх позовних вимог заявник ОСОБА_1 зазначала визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , та зняття їх з реєстраційного обліку за цією адресою, а також зобов`язання відповідача ОСОБА_2 зареєструвати свого сина відповідача ОСОБА_3 у належній ОСОБА_2 на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, враховуючи, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 не є предметом позову та перебуває під забороною відчуження на підставі договору іпотеки, колегія суддів не вбачає підстав для вжиття обраних заявником заходів забезпечення позову. Таким чином, заявник не довела, яким чином невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду. Враховуючи, що відсутні правові підстави для забезпечення позову до його пред`явлення, колегія суддів визнала доводи апелянта неспроможними і відхилила. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає скасуванню. Інші доводи цих висновків не спростовують, не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, тому колегія суддів їх відхилила. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Дата складання повного судового рішення - 02 жовтня 2020 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова