Постанова 4854 № 540/911/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/911/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Юг" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, В С Т А Н О В И В : Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Юг» (далі ТОВ «Ніко-Юг», позивач) звернувся до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі відповідач/скаржник), у якому просило визнати протиправним та скасування рішення від 28 січня 2020 року №UA 508040/2020/000013/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 січня 2020 року №UA 508040/2020/00024. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у суб`єкта владних повноважень законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі. Товариство пояснило, що надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містили всі відомості, що підтверджують числові значення її складових та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, митний орган дійшов неправильного висновку про неможливість застосувати метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту та необґрунтовано вимагав від декларанта додаткові документи. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року позов ТОВ «Ніко-Юг» задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 січня 2020 року №UA 508040/2020/00024. Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби від 28 січня 2020рок №UA508040/2020/000013/2 про коригування митної вартості товарів. Не погоджуючись з вказаним рішенням Чорноморська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, митний орган зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою місце завантаження товару згідно графи 4 CMR, яке не відповідає географічному пункту передачі товару за умовами поставки FCA. Надані до митного оформлення документи не містять числового значення вартості транспортування, не містить підтвердження витрат на транспортування від франко місця ОСОБА_1 . Так, згідно митної декларації та контракту умови поставки FCA Груєць, тобто обов`язок щодо здійснення транспортування перейшов на покупця в місті Груєць, а згідно транспортної накладної CMR та Довідки заявлено як окрему складову митної вартості транспортні витрати з міста Садковіце. Серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Твердження суду першої інстанції про те, що порівняльна декларація має умови поставки відмінні від умов поставки декларанта, а тому відмінність в умовах поставки виключає можливість порівняння заявленої позивачем митної вартості із митною вартістю товару увезеного іншими суб`єктами є неправильним тлумаченням закону та в свою чергу неправильним застосуванням норм матеріального права. Адже відповідно до підпункту «с» пункту 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості. Позивач, ТОВ «Ніко-Юг», своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні на підставі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом встановлено, що 09 травня 2019 року між ТОВ "Ніко-Юг" та Компанією Ворлд Трейд Томаш Бєрнацький укладений контракт №09/05/2019/PL/UKR (далі - Контракт) на поставку "фруктів, які знаходяться в пропозиції продавця, в асортименті, кількості і цінах, визначених у домовлених сторонами замовленнях" на умовах FСА Груєць, Польща, відповідно до правил Інкотермс 2010. Пунктом 6.2. контракту встановлено, що оплата за товар здійснюється того самого дня коли відбувається прийом товару покупцем, але не пізніше, ніж 48 год. від прийому товару. На виконання умов Контракту ТОВ "Ніко-Юг" імпортувало на митну територію України товар, а саме: груші свіжі, загальною вагою 19500 кг. 28 січня 2020 року декларантом позивача митним брокером ФОП ОСОБА_2 для митного оформлення товару подано митну декларацію №UA508040/2020/000758, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 20475,00 доларів США, за ціною договору (контракту) (основний метод визначення митної вартості). Разом з вказаною митною декларацією ТОВ "Ніко-Юг" для оформлення товару надано: рахунок-фактура (інвойс) 36/МО/01/2020 від 27 січня 2020 року; автотранспортна накладна б/н від 27 січня 2020 року; фітосанітарний сертифікат ЕС/PL/0926774 від 27 січня 2020 року; сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1PL/MF/AN 0511982 від 27 січня 2020 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 137-20 від 30 січня 2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується 09/05/2019/PL/UKR від 09 травня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера 36 від 21 листопада 2018 року; договір (контракт) про перевезення б/н від 27 січня 2020 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами 5103201 від 29 січня 2020 року. За результатами оцінки ризику щодо МД №UА508040/2020/000758 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формами контролю правильності визначення митної вартості товарів. У зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, 28 січня 2020 року митний орган направив електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. 28 січня 2020 року на виконання вимог митного органу ТОВ "Ніко-Юг" додатково надано відповідачу: електронну декларацію країни відправлення; рахунок на транспортно-експедиційні послуги від 23 січня 2020 року №АР-006; договір транспортного експедирування від 20.08.2019 № 01/п; договір на транспортно-експедиційні послуги від 21 січня 2020 року №2002. 28 січня 2020 року Чорноморська митниця Держмитслужби склала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2020/00024 від 28 січня 2020 року, оскільки, у відповідності до статті 54 Митного кодексу України неможливе митне оформлення за МД, так як документи, надані для підтвердження митної вартості, не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені, тобто декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Крім того, 28 січня 2020 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000013/2. Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне: "… Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Пунктом 1 контракту від 09 травня 2019 року №09/05/2019/PL/UKR передбачено наступне: Предметом контракту є визначення умов продажу фруктів, які знаходяться в пропозиції Продавця, в асортименті, кількості і цінах, вказаних у домовлених сторонами письмових замовленнях які є додатком до даного контракту. Згадані письмові замовлення митниці не надано. Підпунктом 3.1 вищезазначеного контракту передбачено, що на підставі замовлення Покупця Продавець складає інвойс проформу та відправляє її Покупцю. В проформі повинна бути вказана загальна ціна окремої партії товару. Згадана проформа також не надана митниці. Пунктом 5.1 вищезазначеного контракту передбачено, що підставою для встановлення цін є цінник продавця. Вказаний документ також не наданий митниці. Зазначене не дає можливості впевнитись в дійсності заявленого рівня фактурної вартості. Серед документів для підтвердження, транспортних витрат декларантом надано разовий договір заявка № 21/02 від 21 січня 2020 року про надання транспортних по перевезенню вантажу автотранспортним засобом міжнародному сполученні послуг між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Ніко-Юг", але зазначений договір заявка №21/02 підписаний іншою особою (ФОП ОСОБА_4 ) Крім того, місце завантаження товару з графи 4 CMR не відповідає географічному пункту передачі товару за умовами поставки згідно контракту та комерційного інвойсу. Згідно правил ІНКОТЕРМС термін FCA означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Надані до митного оформлення документи не містять посилань на визначення ціни перевезення безпосереднім перевізником товару. Крім цього, серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Згідно правил ІНКОТЕРМС на умовах поставки FCA, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. Декларантом додатково надані документи: договір транспортного експедирування вантажів №01/п від 20 серпня 2019 року та договір №2002 від 21 січня 2020 року на транспортно-експедиційні послуги у внутрішньому та міжнародному сполученнях але відповідно до п. 2 зазначених договорів експедитор повинен надавати перевізнику транспортну заявку в якій зазначати серед іншого вартість перевезення, яка відсутня серед поданих декларантом документів. Також, декларантом неподані усі необхідні додаткові документи, витребуванні в рамках положень статті 53 МК України, а саме: за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); документи, що підтверджують вартість перевезення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, митна декларація країни відправлення. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 10 січня 2020 року №UA205030/2020/000410, а саме: 1,21 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 19 500 * 1,21 = 23 595 дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару". У зв`язку із таким рішенням відповідача, позивач додатково сплатив суму ПДВ в розмірі 14148,14 грн. та суму мита в розмірі 1993,67 грн. Не погоджуючись з викладеним позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації). При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 Митного кодексу України). Згідно ч.1ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України. При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України) Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3,4 ст.53 Митного кодексу України). Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст.53 Митного кодексу України) заборонено. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі №815/5791/17. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15. Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Основний метод (ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України. Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Дослідивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції встановив, що вони повністю ідентичні доводам викладеним Чорноморською митницею Держмитслужби у відзиві на адміністративний позов (а.с.61), на які судом першої інстанції надано вмотивовану відповідь, з якою погоджується колегія суддів. Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що надані до митного оформлення документи не містять числового значення вартості транспортування, не містить підтвердження витрат на транспортування від франко місця ОСОБА_5 , з огляду на таке. З наданих до суду позивачем первинних документів, а саме: довідки про транспортно-експедиційні витрати від 23 січня 2020 року №006Т, рахунку на транспортно-експедиційні послуги від 23 січня 2020 року №АР-006 та разового договору-заявки чітко вбачається вартість транспортно-експедиторських витрат. Вказані документи містять всі необхідні дані (маршрут перевезення, вартість перевезення) для обчислення митним органом понесених позивачем витрат на транспортування імпортованого товару. Так, реквізити транспортних засобів в митній декларації та міжнародній товарно-транспортній накладній, а також в довідці про розмір транспортних витрат та рахунку є ідентичними НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що дозволяє ідентифікувати перевізника ОСОБА_6 . Більш того, копії разового договору-заявки від 21 січня 2020 року №21/02 підтверджують надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжнародному сполученні про перевезення вантажу - груша в ящиках на палетах автотранспортом у період з 13:00 год. 23 січня 2020 року до 27 січня 2020 року за маршрутом: Польша, м. Садковіце (96-206) Нові Швейки - Україна, м. Олешки - м. Нова Каховка (Херсонська область). Вказаний договір підписаний та скріплений печатками замовника - ТОВ "Ніко-Юг" та виконавця - ФОП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Докази понесених позивачем витрат на транспортування підтверджує також копія договору на транспортно-експедиційні послуги у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 21 січня 2020 року №2002, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (експедитор-1) та ФОП ОСОБА_7 (експедитор-2) про зобов`язання експедитора-2 здійснювати перевезення вантажів, а експедитора-1 надавати до перевезення вантажі в обсягах згідно з заявкою і оплачувати вартість кожного перевезення. Згідно копії договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному напрямку від 20 серпня 2019 року №01/п вбачається, що ФОП ОСОБА_7 (експедитор) та ФОП ОСОБА_6 (перевізник) уклали договір про залучення експедитором для доставки вантажу замовника автомобілями у міжнародному напрямку. Так, Верховного Суду, в постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, вказав про те, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватись розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, яке здійснювалося документально узгодженим перевізником. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження понесених позивачем витрат під час перевезення товарів. Разом з тим, відповідно до правил Інкотермс 2010 за умовами FСА, термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Таким чином, фактичне перевезення товару та надання транспортно-експедиторських послуг іншим підприємством, ніж те, що мало це зробити за умовами договору - не впливає на митну вартість товару чи її складові. Щодо посилання контролюючого органу на відсутність інформації про страхування товару покупцем, колегія суддів вказує, що умовами поставки FCA (FREE CARRIER) за Інкотермс-2010 не передбачають обов`язку ані продавця, ані покупця здійснювати страхування товару. Також, за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу. Обов`язку надання документів зі страхування товару наведеними умовами поставки не передбачено. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу також не містить вимог щодо страхування товару. В свою чергу, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи митного органу щодо не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Так, відповідно ч.1 ст.3, ч.1 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ч.1 ст.189, ч.2 ст.190 Господарського кодексу України випливає, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, у зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №825/1604/16. Разом з тим, відповідно до положень ст.53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи. Так як при митному оформленні у позивача не було митної декларації країни відправника та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, то не надання вказаних документів не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості. Таким чином, посилання відповідача в підставах коригування митної вартості на те, що декларантом не подана митна декларація країни відправника та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів є безпідставними. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №804/16980/14 від 30 січня 2018 року та №815/2013/15 від 06 лютого 2018 року. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту графи 33 оскаржуваного рішення "за результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 10 січня 2020 року №UA205030/2020/000410, а саме: 1,21 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 19 500 * 1,21 = 23 595 дол. США). Попередні методи не застосовані з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу". Проте вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Як вбачається з рішення про коригування митної вартості, відповідачем використано наявної у митного органу МД №UA205030/2020/000410 від 10 січня 2020 року. В той же час дослідженням даної МД встановлено, що нею визначено інші умови поставки, не вказано, за яким методом визначено митну вартість товарів у цій МД, а тому митним органом безпідставно відкориговано митну вартість товарів, поставлених позивачу за МД №UA508040/2020/000758. Разом з тим, згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. В свою чергу, Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї статті, коли умови, передбачені в ній, виконано. Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні. Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного кодексу. З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування. Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу. З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Ніко-Юг". Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Юг" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складений 05.11.2020 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.