Постанова 4821 № 709/981/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1764/20Головуючий по 1 інстанції Справа №709/981/20 Категорія: Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року, ухваленого у складі судді Кваші І.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 24 березня 2010 року. Відповідач, підписуючи анкету-заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. У відповідності до ст. 634 ЦК України, між сторонами був укладений договір, який за своєю природою є змішаним, оскільки містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Банком на підставі договору було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та надано відповідачу у користування кредитну картку (номери та строк дії яких зазначено у довідці про отримання картки). У подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 5500 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. У процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що відображено в розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року згідно з п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, він зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для карти «Універсальна», 84,0% для карти «Універсальна голд». У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 02 червня 2020 року має заборгованість 13 711 гривень 89 копійок, яка складається з наступного: - 8 818 гривень 30 копійок заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 гривень заборгованість за поточним тілом кредиту; - 8 818 гривень 30 копійок заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 0,00 гривень заборгованість за нарахованими відсотками; - 3 764 гривень 45 копійок заборгованість за простроченими відсотками; - 0,00 гривень заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України; - 0,00 гривень нарахована пеня; - 0,00 гривень нараховано комісії. А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень штраф (фіксована частина); 629 гривень 14 копійок штраф (процентна складова). На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 24 березня 2010 року у розмірі 13 711 гривень 89 копійок станом на 02 червня 2020 року. Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов надання банківських послуг процентна ставка не зазначена. Також, у заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської карти коштів, однак оскільки в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту», позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів. За таких обставин заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції щодо не доведення позовних вимог та відсутності належних доказів не відповідає обставинам справи та наданим позивачем доказами. Банком надано до суду на підтвердження своїх вимог розрахунок заборгованості станом на 02 червня 2010 року, копія анкети-заяви від 24 березня 2010 року, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», наказ «Об утверждении условий и правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и всех дочерних банков» від 06 березня 2010 року, виписку по картковому рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача із зазначенням дати встановлення та розміру кредитного ліміту, довідку про видані картки. Натомість відповідач за час розгляду справи в суді заперечень проти позову не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, в т.ч. нарахованих відсотків не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банку не заперечував. Необґрунтованим є посилання місцевого суду на те, що наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ (надалі Умов та правил), які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису Відповідача і тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, оскільки копія «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку» додавались до позову та містяться в матеріалах справи, а з метою підтвердження їх відповідності (автентичності) також надавався Наказ про їх затвердження. Доказів того, що відповідача було ознайомлено з іншими Тарифами та/або Умовами та правилами, ніж ті, що долучені до позовної заяви, відповідачем не надано, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав не брати до уваги саме ті Тарифи, Умови та правила, що долучені Банком до позовної заяви. Висновок суду про недоведеність боргу за тілом кредиту не відповідає обставинам справи та наданим доказам. Позивачем надано суду первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, однак всупереч закону не прийняті як належні. Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів, тому місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи й те, що позивач має право на стягнення відсотків за ставкою на рівні облікової ставки НБУ. Дії відповідача щодо користування кредитом, сплати заборгованості за кредитом, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості графа «Сума погашення за наданим кредитом» та Випискою по рахунку (зазначення трансакцій щодо поповнення рахунку) є доказом приєднання до умов і правил надання банківських послуг та прийняття цих умов, запропонованих банком, та виконанням договору, тому висновок суду про відсутність погодження умов кредитування є безпідставним та такими, що не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами справи. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.1 та абз. 1 ч.2 ст. 207 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 березня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 44). У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я дебетову особисту картку (а.с. 44). Позивачем було видано відповідачу 30 листопада 2012 року кредитну карту № НОМЕР_1 , з терміном дії 07/16, а 01 вересня 2016 року кредитну карту № НОМЕР_2 , з терміном дії 03/20, що підтверджується довідкою про надання кредитних карток ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н (а.с. 43). Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) 30 листопада 2012 року йому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 гривень, і цього ж дня відбулося його збільшення до суми 500 гривень. В подальшому, 09 червня 2016 року кредитний ліміт відповідача було збільшено до 5500 гривень (а.с. 42). До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», яким визначено пільговий період, базова % ставка в місяць, обов`язковий місячний платіж, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань(а.с. 45). Також надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджений наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 46). Ні витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджений наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 не містять підписи сторін. Окрім цього в наданій анкеті-заяві в розділі «виявляю бажання оформити на своє імя» зазначено про отримання «дебетової особистої картки», умови якої відсутні в наданому витягу з тарифів обслужування кредитних карт. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою за договором № б/н, виданої на ім`я ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25). Оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, позивач вважає що у нього виникла заборгованість перед банком, яка згідно наданого розрахунку (а.с. 23) станом на 02 червня 2020 року становить 13 711 гривень 89 копійок, з яких: - 8 818 гривень 30 копійок заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 3 764 гривень 45 копійок заборгованість за простроченими відсотками; - 1 129 гривень 14 копійок заборгованість по судовим штрафам. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. З огляду на це, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18. В період з 30 листопада 2012 року по 01 квітня 2020 року за картковими рахунками відповідача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 здійснювалися операції щодо зняття кредитних коштів та зарахування (внесення) на них коштів, що підтверджується випискою (а.с. 25) та розрахунками заборгованості (а.с. 5-24), й не оспорюється самим позивачем, зокрема в апеляційній скарзі (а.с. 100). Згідно виписки по картковому рахунку в період з 30 листопада 2012 року по 01 квітня 2020 року за картковими рахунками відповідача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ним було витрачено 59 584 гривні 61 копійки, а сплачено 65 186 гривень 53 копійки, що свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк». Вказана обставина підтверджує те, що відповідачем фактично отримані кошти сплачені, і саме із цієї підстави, в цій частині, вимоги не підлягають задоволенню. Частинами першою, другою статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту стягнути з відповідача штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме 500 гривень фіксована частина, 629 гривень 14 копійок штраф (процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У анкеті-заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, як не зазначена і процентна ставка. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тому не підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотки за користування кредитним лімітом та штрафи у розмірі, зазначеному у розрахунку заборгованості. Вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами та неустойки, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства позивач не заявляв, а тому враховуючи положення частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки, та що саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, порядку повернення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. За таких обставин, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає до зміни. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Змінити заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 05 листопада 2020 року. Судді