Постанова 4855 № 826/11675/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11675/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач), в якому просить суд: - визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - щодо притягнення ОСОБА_2 до юридичної відповідальності адміністративного виду за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.212-3 КУпАП; - визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.03.2016 та зобов`язати вжити належних заходів щодо задоволення прав ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації, яка вимагалась у цьому зверненні; - визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - щодо притягнення Міністра оборони України до юридичної відповідальності адміністративного виду за невиконання вимог подання від 25.07.2016 - правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП і зобов`язати вжити заходів щодо започаткування процедури притягнення винних осіб до відповідальності - складання протоколу про адміністративне правопорушення, збору матеріалів та направлення у судову інстанцію для розгляду. Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача в частині розгляду звернення позивача, яке, на думку останнього, розглянуто не в передбачений законодавством строк та неналежним чином, а вжиті заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності не є належними та співмірними. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 03.02.2016 звернувся з електронним зверненням до Міністерства оборони України із запитом публічної інформації. У зв`язку з невиконанням вимог в запиті позивача, ОСОБА_1 звернувся до Головного військового прокурора України із заявою від 11.03.2016, в якій просив: вжити ряд заходів, направлених на притягнення до юридичної відповідальності начальника відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України ОСОБА_2 за порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації"; вжити заходів, направлених на належне виконання вимог запиту на доступ до публічної інформації, направленого ОСОБА_1 03.02.2016 року до Міністерства оборони України; вжити заходів щодо недопущення подібних проявів порушення законодавства про доступ до публічної інформації в частині що стосується своєчасності надання відповідей на запити. Листом від 04.04.2016 Генеральна прокуратура Україна направила звернення ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верхової Ради України з прав людини та Міністерства оборони України. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини сформовано подання від 25.07.2016 №1/15-М263817.16-2/03-115 Міністру оборони України Полтораку С.Т. щодо забезпечення поновлення права заявника на інформацію, а саме забезпечення надання запитуваної інформації (документів) у відповідь на запит від 03.02.2016 з дотримання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Поряд з цим, заступником керівника Управління - керівником відділу контролю у сфері діяльності державних органів управління з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини складено протокол про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_2 . Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2017 у справі №757/54474/16-п провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. В подальшому, представником Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України направлено Міністерству оборони України звернення від 07.03.2018 №11/15-М263817.16-7/03-12 щодо забезпечення виконання вимог, викладених в поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 25.07.2016 р. №1/15-М263817.16-2/03-115 щодо поновлення права заявника на доступ до публічної інформації, та надати Секретаріату Уповноваженого з прав людини підтверджуючі документи (копію листа, витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, документи з поштовою відміткою або інші поштові документи, скриншоти). Незгода з вищевикладеними обставинами зумовила звернення позивача з даним позовом до суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Статтею 1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" регламентовано, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; відмовляє в розгляді звернення. Провадження Уповноваженого - це комплекс заходів, які здійснюються з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, сприяння їх поновленню, запобігання виникненню умов, що створюють можливості порушення прав та свобод людини. Механізм здійснення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина врегульовано Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженим наказом Уповноваженого від 12.08.2013 № 18/02-13№ 18/02-13 (Далі - Порядок). Відповідно до пункту 1.4 Порядку, під час провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання таких дій та прийняття рішень. Критерієм для визначення розумності строків провадження є складність провадження, яка визначається з урахуванням кількості порушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки дій, необхідних для здійснення провадження, тощо. Зацікавлені сторони, згідно з пунктом 1.6 Порядку, повідомляються про відкриття провадження в строки, визначені Законом України "Про звернення громадян". Провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді заявнику за результатами з`ясування обставин справи після вжиття передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі відповідно до статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" представником Уповноваженого було відкрито провадження за зверненням ОСОБА_1 , про що повідомлено позивача листом від 05.05.12016 №11/15-М263817.16/03-23. В подальшому, провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина здійснювалося відповідно до вимог Порядку. Так, після дослідження матеріалів (листування позивача з Міністерством оборони України), прийнято рішення про наявність підстав для складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , складено та направлено подання Міністру оборони України. Щодо посилань апелянта на тривалий розгляд його звернення та порушення встановлених законодавством строків для такого розгляду, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку вказаним обставинам та вірно враховано, що питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути вирішено лише після повної перевірки обставин справи, надання можливості та належного часу відповідним особам надати пояснення щодо стверджуваного порушення, отримання всієї необхідної інформації. При цьому, у контексті з`ясування питання щодо дотримання відповідачами розумних строків провадження за скаргою позивача, колегія суддів враховує правові висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зяя проти Польщі» (заява № 45751/10), про те, що обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин та поведінки сторін. Таким чином, відповідачем виконано покладений на нього обов`язок щодо фіксації вчиненого адміністративного правопорушення шляхом складення відповідного протоколу, направленого для розгляду до відповідного суду, що свідчить про належний розгляд даної заяви позивача у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Щодо незгоди позивача з наслідками притягнення до відповідальності ОСОБА_2 , окружний суд вірно зазначив, що безпосередній розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним судом, а не відповідачем. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вжити заходів щодо започаткування процедури притягнення винних осіб до відповідальності - складання протоколу про адміністративне правопорушення, збору матеріалів та направлення у судову інстанцію для розгляду, суд зазначає, що вказане питання входить до складу дискреційних повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що реалізуються ним на власний розсуд шляхом обрання з кількох юридично допустимих заходів того, яке він вважає найкращим за певних обставин. При цьому, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. За наведених обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: