Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/11135/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1349/20 Справа № 205/11135/19 Суддя у 1-й інстанції - Скрипник К. О. Суддя у 2-й інстанції - Калініч Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року м. Дніпро 02 листопада 2020 року суддя Дніпровського апеляційного суду Калініч Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі, за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника апелянта ОСОБА_2 - адвоката Гапонець А.А., клопотання про поновлення строку ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А : Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. на користь держави. При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 10.12.2019 року о 17.40 год., у с. Капустяни, Решетилівського району, Полтавської обл., керуючи автомобілем «RENAULT LOGAN», д/н НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив з`їзд в кювет. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу спричинені механічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода. Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, скасувати. Постановити нову постанову, якою передати матеріали у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , до Решетилівського ВП ГУ НП в Полтавській області. В поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_2 порушується питання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови суду, поважність пропуску якого обґрунтована тим, що про існування постанови щодо ОСОБА_1 вона дізналася лише 09 жовтня 2020 року після отримання з відділення поліції відповіді на її заяву про вчинене кримінальне правопорушення, в якій містилося посилання на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 - адвокат Гапонець А.А. підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься в скарзі, просила поновити строк та розглянути апеляційну скаргу по суті. При цьому, яких-небудь обґрунтованих підстав, які б завадили ОСОБА_2 подати апеляційну скаргу, у строк визначений законом, не привела апеляційному суду. ОСОБА_1 у судовому засіданні просив ухвалити рішення на розсуд суду. Пояснив, що ОСОБА_2 в момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди була пасажиркою його автомобіля, чому її анкетні дані не відображені у протоколі він не знає. Протокол про адміністративне правопорушення складався в її присутності, одразу після ДТП. Вона відмовилась від медичної допомоги, тобто ОСОБА_2 була обізнана про існування протоколу про адміністративне правопорушення та не заперечувала. Зазначив, що ОСОБА_2 після розгляду справи в місцевому суді звернулася до адміністрації його підприємства про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, внаслідок чого його було виплачено 50 000 гривень, тобто підприємство виплачувало потерпілій відшкодування шкоди саме відповідно до постанови суду про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції, вислухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_2 - Гапонець А.А., ОСОБА_1 , дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься в апеляційній скарзі, та матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Правила ст. 294 КУпАП слід розглядати, як конкретні аспекти права на доступ до суду. Доводи клопотання ОСОБА_2 про поважність причин пропуску строку, які полягають у тому, що вона отримала постанову лише в 09 жовтня 2020 року та не була обізнана про факт притягнення судом першої інстанції ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, є такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. Так, як слідує з наявних матеріалів, ОСОБА_2 17 жовтня 2020 року подала клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на постанову місцевого суду від 20 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП, за обставин, зазначених у постанові, які мали місце внаслідок порушення ним правил дорожнього руху 10.12.2019 року керуючи автомобілем. З наявних матеріалів також убачається, що ОСОБА_2 , 1987 р.н., постраждала внаслідок ДТП за участі ОСОБА_1 та отримали тілесні ушкодження /рапорти посадових осіб ГУ НП в Дніпропетровській області, пояснення ОСОБА_2 , медичні довідки/. Таким чином, ОСОБА_2 достовірно знала про обставини справи та мала можливість оскаржити у строк постанову суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , який повідомив суду, що його підприємство виплатило ОСОБА_2 шкоду, завдану внаслідок ДТП. Крім того, у судовому засіданні Гапонець А.А. не привела жодних поважних причин, які б свідчили про неможливість у розумний строк оскаржити ОСОБА_2 постанову суду. Дана позиція суду повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі "Пономарев проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року, Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо апеляційна скарги подана особою після закінчення строків на апеляційне оскарження, суддя може визнати поважними причини пропуску вказаного строку, однак будь-які поважні причини ОСОБА_2 у клопотанні наведені не були, як не було і встановлено таких підстав при апеляційному розгляді. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Враховуючи те, що апеляційний суд не має підстав вважати, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки кримінального правопорушення, тому не має підстав вважати постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності необґрунтованою, що свідчить про умови неприйнятності скарги та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. З огляду на те, що апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 20 січня 2020 року було подано на пошту 17 жовтня 2020 року, тобто після закінчення десятиденного строку апеляційного оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП, визнати доводи пропуску строку поважними не надається можливим, у зв`язку з чим, апеляційна скарга та клопотання підлягає безумовному поверненню особі, яка її подала, як таку, що подана після закінчення строків апеляційного оскарження. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А : Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.І. Калініч