Постанова Львівський апеляційний суд № 465/3609/15-ц

Справа № 465/3609/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М. Провадження № 22-ц/811/1156/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 61 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Крайник Н. П. суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р. П. при секретарі: Сеньків Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в інтересах ОСОБА_2 , на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, - в с т а н о в и в: 02.06.2015 року ОСОБА_1 звернулася в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Стецьків О.О. 09 квітня 2009 року. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 09 квітня 2009 року приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Стецьків О.О. було посвідчено заповіт ОСОБА_4 , згідно якого остання заповіла належну їй на праві власності 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 та належний її на праві власності індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2 в рівних частках ОСОБА_3 та внучці ОСОБА_2 . Вважає заповіт нікчемним та таким, що підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, відповідно до якої особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Оскільки ОСОБА_4 на момент вчинення правочину, а саме складення заповіту, не усвідомлювала значення своїх дій, просила позов задоволити та визнати такий недійсним. Оскаржуваним заочним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту відмовлено. Заочне рішення суду оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зазначає, що розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не дослідив належним чином, а відповідно не дав належної оцінки висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, призначеної ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 08.09.2016 року. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 166 «при складанні заповіту 09.04.2009 року ОСОБА_4 заповіт сама не читала та не підписувала, так як «не може через слабкий зір прочитати та підписати власноручно», хоча в медичній картці відсутні дані про наявний в неї слабкий зір. Однак, констатовані в неї апатичність, мало-контактність вказують на наявність в неї синдрому оглушення свідомості внаслідок ракової інтоксикації, що приводить до затрудненого сприйняття зовнішніх дій внаслідок підвищеного порогу збудливості аналізаторів, звуженого осмислення навколишнього світу із-за сповільненого мислення і ослаблення аналізу, синтезу, внаслідок зниженої вольової діяльності. А тому, на момент складання заповіту ОСОБА_4 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними». Відтак, вважає, що експерт дає категоричний висновок, щона момент складання заповіту 09.04.2009 року ОСОБА_4 психічним розладом не страждала, а виявляла розлад свідомості у формі синдрому оглушення внаслідок ракової інтоксикації та за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фзична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнанний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права обо інтереси порушені. Зазначає, що наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про доведеність позивачем позовних вимог та наявність правових підстав для визнання спірного заповіту недійсним. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом МіністрівУкраїни. Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Як роз`яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. В пункті 8 зазначеної постанови Пленуму роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Як роз`яснено в п.16 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Судом встановлено, що 09 квітня 2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стецьків О.О. було посвідчено заповіт ОСОБА_4 , який зареєстровано за №131, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла належну їй на праві власності 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 та належній її на праві власності індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2 в рівних частках ОСОБА_3 та внучці ОСОБА_2 . Встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 . Розпорядженням Личаківської районної адміністрації №412 від 14.09.2010 року встановлено піклування над неповнолітньою ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_1 її ( ОСОБА_2 ) піклувальником. Роз`яснено ОСОБА_1 про її обов`язок дбати про збереження права користування за неповнолітньою дитиною житлом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно довідки, виданої Буківським дитячим будинком-інтернатом № 89 від 28 березня 2013 року, ОСОБА_2 знаходилася на повному державному утриманні в будинку-інтернаті з 01.06.2010 року. Відповідно до довідки № 129 від 07.07.2014 року, виданої Буківським дитячим будинком-інтернатом, в ОСОБА_2 діагноз «Важка розумова відсталість». Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14.02.2014 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недієздатною. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08.08.2014 року ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року у даній справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої постановлено питання: «Чи розуміла ОСОБА_4 через хворобу значення своїх дій і чи могла керувати ними на момент складення заповіту, а саме станом на 09 квітня 2009 року». Відповідно до висновку судово-судово-психіатричного експерта №166 від 27.03.2017 року ОСОБА_5 на момент складання заповіту 09.04.2009 року хронічним, стійким психічним розладом не страждала, а виявляла розлад свідомості у формі синдрому оглушення внаслідок ракової інтоксикації та за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи спір по суті,районний суд врахував висновок судово-судово-психіатричного експерта №166 від 27.03.2017 року, а також те, що ОСОБА_4 померла через три дні після складання заповіту, та оцінюючи всі докази в сукупності прийшов до вірного висновку, що на момент посвідчення заповіту спадкодавець ОСОБА_4 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулась до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного 09 квітня 2009 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , з пропуском строку позовної давності. З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю з наступних мотивів. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р №4 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 09 квітня 2009 року (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в інтересах ОСОБА_2 , піклувальником якої згідно розпорядження Личаківської районної адміністрації № 412 призначена з 14.09.2010 року, лише 02.06.2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, а відповідачка заявила про застосування наслідків спливу такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом (оспорюваним) після смерті ОСОБА_4 та за нею зареєстровано право власності на 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 35006221 від 31.07.2012 року. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 27 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 30 жовтня 2020 року. Головуючий: Крайник Н. П. Судді: Шеремета Н. О. Цяцяк Р. П.