Ухвала КЦС ВС № 344/7234/16-ц

Ухвала 02 листопада 2020 року м. Київ справа №344/7234/16-ц провадження №61-14170ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» про захист права на інформацію, ВСТАНОВИВ: У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (далі - ПАТ «Прикарпаттяобленерго»)про захист права на інформацію. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов`язано ПАТ «Прикарпаттяобленерго» надати ОСОБА_1 інформацію щодо загальної суми заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розмірів і підстав відрахувань та утримань із його заробітної плати помісячно за період роботи з 16 серпня 2000 року по 08 червня 2004 року; належним чином засвідчені копії документів, а саме: всіх наказів, якими ОСОБА_1 надавались відпустки за період роботи з 16 серпня 2000 року по 08 червня 2004 року; довідку (інформацію) про те, де саме територіально знаходилось робоче місце ОСОБА_1 та кому з службових осіб він підпорядковувався протягом роботи з 16 серпня 2000 року по 08 червня 2004 року; довідку (інформацію) про дату та суму виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 16 серпня 2000 року по 01 січня 2001 року; довідку (інформацію) про дату та суму виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку за період роботи з16 серпня 2000 року по 01 січня 2001 року; довідку (інформацію) про дати та суми виплат за всі надані ОСОБА_1 відпустки за період роботи з 03 грудня 2001 року по 08 червня 2004 року із зазначенням виду відпустки, кількості днів відпустки, періоду, за який відпустка надається. Стягнуто з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 1 157,52 грн сплаченого судового збору. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «Прикарпаттяобленерго» задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року, прийнятою у порядку глави 3 «Перегляд судових рішень Верховним Судом України» ЦПК України у редакції, яка діяла на час прийняття постанови, заяву ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року скасовано, а рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року залишено в силі. Ухвалою Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (стосовно розподілу судових витрат) у справі відмовлено. Підставою для такої відмови зазначено частину п`яту статті 88 ЦПК України в редакції, чинній на момент постановлення ухвали, з посиланням на те, що оскільки Верховний Суд України залишив в силі рішення апеляційного суду, в прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору, сплаченого ним за розгляд справи судами усіх трьох інстанцій у розмірі 8 450,03 грн з тих підстав, що це питання уже вирішено при задоволенні його позову судом апеляційної інстанції 19 жовтня 2016 року. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року скасовано та постановлено нову ухвалу. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено з іншої підстави, а саме: що така заява повинна розглядатись тільки судом, що ухвалив рішення. ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення. У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення до апеляційного суду ОСОБА_1 зазначав, що у справі яка розглянута судом, він заявляв до відповідача шість позовних вимог та сплатив судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 3 307, 26 грн, апеляційної скарги в розмірі 3 637, 99 грн, за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України 1 504, 78 грн, а всього 8 450, 03 грн, які підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати прийняту ухвалу, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Розмір заявленої суми судового збору становить 8 450, 03 грн. Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2020 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 * 100 = 210 200). Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність, а також значення справи для сторін і суспільства та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що дана справа має для нього виняткове значення, оскільки на протязі трьох років він позбавлений можливості отримати відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи судами. Також заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що саме дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, аналіз судового рішення у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив. Вказівка в резолютивній частині ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі. За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» про захист права на інформацію. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. М. Фаловська