Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1399/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1399/20 пров. № А/857/11177/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника позивача Жиравецького Т.М., представника відповідача Телічак Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (ухвалене головуючим суддею Кравців О.Р. о 10 год. 13 хв. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 03 серпня 2020 року) у справі № 380/1399/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною і скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-1033/16-20-СГ від 21.01.2020 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки»; зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність позивачу; зобов`язати відповідача подати у 30-денний строк звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач відмовив протиправно, підстави для відмови необґрунтовані та не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу. Земельна ділянка, щодо якої у позивача наявне право очікування, на момент прийняття оскаржуваної відмови та станом на час розгляду справи в суді не перебувала та не перебуває у межах населеного пункту, а тому саме відповідач є уповноваженим суб`єктом щодо затвердження відповідного проекту землеустрою. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 13-1033/16-20-СГ від 21.01.2020 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки». Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, з врахуванням висновків суду. У задоволенні інших вимог позовної заяви відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що вважає необґрунтованими обставини для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, викладені у оскарженому наказі, оскільки проект землеустрою, поданий на затвердження до Управління містить позитивні висновки про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність органів визначених нормами Земельного кодексу України. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач та відповідач. Позивач у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення в частині винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність позивачу та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність позивачу. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії чи бездіяльність суб`єкти владних, а у випадку невиконання , або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Водночас вказує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обгрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. В свою чергу відповідач у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Так в обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність, однак таке погодження було відсутнє у документації із землеустрою. Крім цього зазначає, що під час розгляду клопотання позивача встановлено, що кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та надав пояснення, просить цю апеляційну скаргу залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в результаті чого рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність позивачу та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність позивачу. В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 вперше звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 02.08.2019 (отримане 05.08.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за адресою: Львівська область, Жовківський район, Дублянська міська рада, за межами населеного пункту. До заяви долучив графічні матеріали, на яких зазначене місце розташування та розмір земельної ділянки, копію документа, що посвідчує особу та РНОКПП (а.с. 42). Управлінням розглянуто вказане клопотання та листом від 03.09.2019 надано відповідь про те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов`язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Враховуючи лист № 1306 від 08.08.2019 Дублянська міська рада не погоджує надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки бажане місце розташування земельних ділянок не відповідає генеральному плану міста Дубляни с. Малі Підліски та іншої містобудівної документації. Відповідно до генерального плану на вказаних землях передбачена інвестиційна зона. Враховуючи викладене, лист Дублянської міської ради, керуючись вимогами п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, Управління відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 43-44). ОСОБА_1 направив до Головного управління Держгеокадастру повідомлення від 20.09.2019 у якому зазначив, що оскільки станом на 20.09.2019, тобто після спливу одного місяця з моменту одержання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Управлінням за формою та у спосіб визначені Законом не прийнято жодного рішення передбаченого ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (не надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні), ОСОБА_1 реалізував право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що укладено відповідний договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 46). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) за адресою: Львівська область, Жовківський район, Дублянська міська рада (за межами населеного пункту) розробив фізична особа підприємець ОСОБА_2 (а.с. 26-94). Згідно з висновком експерта державної експертизи від 02.12.2019 № 13833/82-19 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03), за адресою: Львівська область, Жовківський район, Дублянська міська рада (за межами населеного пункту) погоджено (а.с. 93). Однак наказом Управління від 21.01.2020 №13-1033/16-20-СГ відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району, розмір земельної ділянки 1,8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав. У довідці від 11.10.2019 № 9100502082019 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3 відсутня інформація щодо категорії земельної ділянки і вид угідь згідно з даними Державного земельного кадастру. Крім цього згідно з відомостями з публічної кадастрової карти та викопіювань з картографічних матеріалів Дублянської міської ради, земельна ділянка по зовнішніх межах межує із землями лісового фонду. В описах меж узгодити суміжників та погодити зовнішні межі всіма суміжними землевласниками (землекористувачами), відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України. Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Частиною 2 ст. 78 цього Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). За змістом ч. 1 - 3 та ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст. 121 ЗК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Згідно з ч. 6 9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Згідно ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: 1) завдання на розроблення проекту землеустрою; 2) пояснювальну записку; 3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); 4) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); 5) письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; 6) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; 7) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); 8) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); 9) копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; 10) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); 11) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); 12) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); 13) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); 14) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; 15) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); 16) кадастровий план земельної ділянки; 17) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); 18) матеріали погодження проекту землеустрою. Аналізуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом і вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється; підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, є вичерпними. Як зазначалось вище відмовляючи в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач зазначив, що у довідці від 11.10.2019 № 9100502082019 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3 відсутня інформація щодо категорії земельної ділянки і вид угідь згідно з даними Державного земельного кадастру. Крім цього згідно з відомостями з публічної кадастрової карти та викопіювань з картографічних матеріалів Дублянської міської ради, земельна ділянка по зовнішніх межах межує із землями лісового фонду. В описах меж узгодити суміжників та погодити зовнішні межі всіма суміжними землевласниками (землекористувачами), відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України. Однак, як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що проект землеустрою, поданий на затвердження до Управління містить позитивні висновки про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність органів визначених нормами ЗК України. Згідно з п. 8 Висновку експерта державної експертизи ОСОБА_4 проект землеустрою не відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а саме: ст. 198 ЗК України та постанові Кабінету Міністрів України № 266 від 04.03.2004. Зазначені недоліки було виплавлено та проведено державну експертизу виключно в частині усунутих недоліків. Державну експертизу проведено державним експертом ОСОБА_5 У п. 8 Висновку зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) за адресою: Львівська область , Жовківський район, Дублянська міська рада (за межами населеного пункту) відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.91-93) Тобото, поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погоджений згідно висновку експерта державної експертизи Карпусь В.Г. від 02.12.2020 № 13833/82-19. Більше того, суд вважає за потрібне вказати, що на згадану вище земельну ділянку га присвоєний кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного земельного кадастру № НВ-4612117990019 від 28.12.2020. Відтак, при здійсненні державної реєстрації та внесення відомостей в Державний земельний кадастр, Державний кадастровий реєстратор, як уповноважена посадова особа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, здійснила перевірку документів (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) на предмет відповідності вимогам законодавства та здійснила державну реєстрацію земельної ділянки. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав у встановленому законом порядку вичерпний перелік належним чином погоджених необхідних документів для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Щодо позовної та апеляційної вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність позивачу, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом. Згідно зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства та передати у власність земельну ділянку, задоволенню не підлягає. Згідно з нормами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у відповідності до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Таким чином, з метою захисту порушених суб`єктом владних повноважень прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району розмір земельної ділянки 1, 8978 га, кадастровий номер 4622710200:10:000:0477, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, з врахуванням висновків суду. Щодо вимоги подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення то колегія суддів зазначає наступне. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст. 372 КАС України, відповідно до якої спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому рішенні. При цьому, визначення порядку виконання рішень не є тотожним поняттю встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 382 КАС України не містить жодних застережень стосовно неможливості суду встановлювати судовий контроль після ухвалення рішення у справі. В свою чергу, з аналізу норм статті 382 КАС України слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі № 235/7638/16-а. Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) зазначив, що правові норми КАС України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент розгляду цієї справи відсутні докази ймовірного уникнення чи зволікання відповідачами у відновленні порушеного права позивача, а саме не виконання рішення суду, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю шляхом подання у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 380/1399/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 03 листопада 2020 року