Постанова 4855 № 640/22716/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22716/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А.Б. за участю секретаря Скидан С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020року у справі №640/22716/19 (розглянуто у відкритому судовому засіданні) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі-відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 20.06.2019 року №20 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого сержанта поліції ОСОБА_1 "; - визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 04.07.2019 №672 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; - поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського інженерно-технічного взводу роти швидкого реагування полку патрульної служби поліції особливого призначення "Київ" ГУНП у м. Києві. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, оскільки ним не вчинялось дисциплінарного проступку; відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки висновком медичної установи не виявлено стану алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або знаходження позивача під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість руху; постановою Дніпровського районного суду міста Києва закрито провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не були враховані обставини, що пом`якшують відповідальність, крім того не була надана належна та об`єктивна оцінка поясненням позивача та не враховані приписи Постанови Дніпровського районного суду від 13 червня 2019 року, яка вступила в законну силу та не оскаржувалась відповідачем (цією Постановою провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення). В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення суду просив скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Позивач зазначає та не заперечується апелянтом, що позивач в період з 13.08.2014 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року в поліції. Так, з 17.05.2016 року працював на посаді поліцейського інженерно-технічного взводу роти швидкого реагування полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» ГУНП у м. Києві. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення від 04.06.2015 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено статус учасника бойових дій. Наказом від 22.05.2019 року №839 "Про призначення та проведення службового розслідування" начальником ГУНП у м. Києві призначено службове розслідування та створено комісію. За наслідками службового розслідування складено висновок службового розслідування, проведеного за фактом порушення правил дорожнього руху та службової дисципліни старшим сержантом поліції ОСОБА_1 . Наказом начальника ГУНП у м. Києві від 20.06.2019 року №465 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого сержанта поліції ОСОБА_1 " накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог підпунктів 2, 3, 7, 11 частини третьої статті 1, розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", частини четвертої статті 380 Митного кодексу України. Згідно з актом про відмову від ознайомлення з наказом (та отримання документів) від 24.06.2019 року ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з вказаним наказом від 20.06.2019 року №465. Наказом начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 04.07.2019 року №672 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Вважаючи протиправним звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарне стягнення застосовано з метою, з якою надано відповідне повноваження, зокрема, для недопущення проходження служби поліцейськими, які дискредитують Національну поліцію, з урахуванням права особи на участь у процесі проведення службового розслідування, оскільки у позивача були відібрані пояснення, судом не встановлено неприйняття доказів від позивача чи інших пояснень. Також суд вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення є пропорційним до вчиненого порушення з урахуванням невизнання позивачем свого проступку, що в майбутньому не виключало б повторного вчинення відповідних дій. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється. Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У пункті 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (надалі - Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до положень п. 1, 4,7 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку № 893). Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського. Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6). Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, що Наказом начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.05.2019 року№839 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування за фактом складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 130 КУпАП та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 121 КУпАП. Згідно з частиною першою статті 16 "Дисциплінарного статуту Національної поліції України" службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Головним управлінням Національної поліції у м. Києві проведено службове розслідування за фактом порушення правил дорожнього руху та службової дисципліни старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , за наслідками чого складено висновок від 18.06.2020 року, затверджений 20.06.2020 року заступником Голови НП України - начальником ГУНП у м. Києві. Так, у висновку службового розслідування зазначено наступне: «21.05.2019 о 05:00 год. автопатрулем "Рубін-0409" Управління патрульної поліції у місті Києві в складі інспекторів роти №3 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та лейтенанта поліції ОСОБА_3 по вул. Червоноткацькій, 22 у м. Києві зупинено автомобіль Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , водій якого порушив вимоги підпункту "в" пункту 2.3 "Правил дорожнього руху", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 - керував автомобілем обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутим ременем безпеки. Поліцейськими винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №559577 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУПаП та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн.; під час оформлення адміністративних матеріалів та спілкування з ОСОБА_1 працівниками УПП у м. Києві з`ясовано, що водій має ознаки наркотичного сп`яніння - розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідніть обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Останній від проходження медичного огляду в установленому законом порядку в лікаря нарколога у присутності свідків відмовився; за порушення вимог пункту 2.5 "Правил дорожнього руху" відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №318206 за частиною першою статті 130 КУпАП, адміністративний матеріал за статтею 130 КУпАП направлено для розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва (справа №755/8596/19); адміністративний матеріал за статтею 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 складався у присутності свідків - громадянина ОСОБА_4 , 1961 року народження та громадянина ОСОБА_5 , 1971 року народження; з метою повного та всебічного проведення службового розслідування, 17.06.2019 об 11:50 год. здійснено телефонний дзвінок на номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_5 . У телефонній розмові той повідомив, що 21.05.2019 він був залучений працівниками поліції у якості свідка під час складання адміністративних матеріалів стосовно водія ОСОБА_1 , зазначивши, що на пропозицію поліцейських пройти освідування у медичному закладі з метою встановлення стану сп`яніння, водій відмовився, після чого він дочекався заповнення адміністративного протоколу поставив підпис та поїхав у своїх справах. Цього ж дня об 11:55 здійснено телефонний дзвінок на номер мобільного телефону, яким користується свідок події ОСОБА_4 , однак абонент не відповідав, а телефонний номер поставлено на автовідповідач. при вивченні відеозаписів з нагрудних камер патрульних поліцейських DSJ_0000953_000953 встановлено, що на камеру записано як ОСОБА_1 при свідках відмовляється проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Поліцейські пояснюють свідкам, що вони засвідчують лише відмову водія ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу з метою проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки ними встановлено у водія ознаки наркотичного сп`яніння; опитаний під час проведення службового розслідування старший сержант поліції ОСОБА_1 пояснив: 21.05.2019 близько 04:30 год. керував автомобілем Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , який він взяв у тимчасове користування; був зупинений патрульними поліцейськими за порушення правил дорожнього руху - керування з не пристебнутим паском безпеки; під час бесіди поліцейські почали виказувати негативне ставлення до водіїв, які керують автомобілями з іноземною реєстрацією, що дуже його обурило; повідомив поліцейським, що має статус учасника бойових дій, чим викликав ще більше обурення з боку патрульних, один з яких назвав його не добровольцем, а вбивцею та сказав, що його місце у в`язниці; поліцейські звинуватили його, що він у стані алкогольного сп`яніння або під впливом якогось наркотичного засобу, на що він запропонував запросити двох свідків і пройти тест на алкоголь у їх присутності на приладі "Alkotest", проте поліцейський наполягав на проходженні тесту в медичному закладі, що викликало підозру до поведінки поліцейського, тому прийняв рішення відмовитися від проходження освідування у медичному закладі; поліцейські видали тимчасовий дозвіл та копію протоколу; через деякий час - о 16:00 год. він звернувся до лікарні для проходження освідування; 29.05.2019 командир полку патрульної служби поліції особливого призначення "Київ" майор поліції ОСОБА_6 доповів керівництву Головного управління, що підлеглий ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів самостійно звернувся до медичного закладу для встановлення стану сп`яніння. За результатами огляду ознак сп`яніння не виявлено. у копії висновку Київської міської наркологічної лікарні "Соціотерапія" щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2019 №004546, зазначено "самозвернення", ознак сп`яніння не виявлено. У пункті №7 дата і точна година огляду зазначено 21.05.2019 о 20:00 год.; дата та час порушення у протоколі про адміністративне порушення зазначено 21.05.2019 о 05:00 год., тобто з часу встановлення підстав для здійснення огляду на стан сп`яніння минуло 15 год. У поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що поїхав на проходження огляду о 16:00, що суперечить часу висновку. вивченням питанням підстав керування ОСОБА_1 автомобілем Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , (Республіка Польща), встановлено, що останній керував цим автомобілем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8282031, дійсний до 05.11.2019, страхувальник ОСОБА_7.». На підставі встановлених під час службового розслідування обставин, зроблено висновки, що ОСОБА_1 як поліцейський, який зобов`язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, здійснювати профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, своїми діями порушив вимоги підпунктів 2, 3, 7, 11 частини третьої статті 1, розділу І "Дисциплінарного статуту Національної поліції України", пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", частини четвертої статті 380 Митного кодексу України, що виразилося у керуванні автомобілем Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки, з непристебнутим ременем безпеки, відмовився від проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, керував вказаним автомобілем у порушення вимог Митного кодексу України. Запропоновано накласти на поліцейського дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. З аналізу матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало не вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а вчинення позивачем дій - відмова пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у передбаченому відповідним нормативно-правовим актом порядку на законну вимогу поліцейського та відсутність права керувати тимчасово ввезеним на територію України транспортним засобом (автомобілем Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 ). У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року по справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду. Таким чином, враховуючи, що позивач відмовившись від проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння здійснено підрив довіри громадян до довіри поліцейських під час виконання їх обов`язків та нехтуванням вимог закону. Щодо посилання апелянта на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.06.2019 у справі №755/8596/19, як підставу для відсутності підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне. Так, постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.06.2019 року по справі №755/8596/19 закрито провадження відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зі місту постанови вбачається, що ОСОБА_1 вину щодо порушення "Правил дорожнього руху не визнав", 21.05.2019 о 20:00 год. самостійно звернувся до Київської міської клінічної лікарні "Соціотерапія", лікарем, який проводив огляд на стан наркотичного та алкогольного сп`яніння було надано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху від 26.05.2019 року №004546, відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено. Колегія суддів не бере до уваги постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.06.2019 року по справі №755/8596/19, якою закрито провадження відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки, в даній справі підлягають розгляду саме підстави проведення службового розслідування та наявність дисциплінарного проступку в діях позивача. Так, судом першої інстанції досліджено електронний доказ - запис з нагрудної камери поліцейського DSJ_0000953_000953. Як убачається з відеозапису, 21.05.2019 о 05:23 год. ОСОБА_1 в присутності двох свідків та поліцейської відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога. У постанові Дніпровського районного суду міста Києва від 13.06.2019 у справі №755/8596/19 зазначено, що під час спілкування між ОСОБА_1 та поліцейськими, які його зупинили 21.05.2019 приблизно о 05:00 год. автомобіль Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , виникли особисті неприязні стосунки, ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до медичного закладу з метою здачі аналізу на стан наркотичного сп`яніння, у відповідь водій повідомив, що знаходиться на роботі, оскільки у вільний від основної роботи час, займається таксуванням. Під час службового розслідування, ОСОБА_1 вказав, що в нього виникла недовіра до поліцейського, який виказував неповагу до його статусу учасника бойових дій, негативно реагував на те, що він керує автомобілем з іноземними реєстраційними номерами, відмовився провести тест за допомогою пристрою "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу, тому позивач відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Судом першої інстанції відхилено посилання ОСОБА_1 про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки поліцейські не надали відповідного направлення згідно з "Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, оскільки пояснення позивача є суперечливими і не містять посилання на об`єктивні обставини, які б виправдовували поведінку водія щодо відмови пройти тест на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, пристрій "Драгер" є алкотестером (drager.com.ua) та не може встановлювати наявність наркотичних речовин в організмі фізичної особи. Судами досліджено матеріали справи та встановлено, а апелянтом не спростовано, що позивач 21.05.2019 року о 05:00 год., під час виникнення конфлікту з інспектором поліції, не доповів своєму прямому начальнику або на гарячу лінію патрульної поліції про подію та неналежну поведінку посадових осіб патрульної поліції, та не надав докази не можливості одразу звернувся до медичного закладу протягом - однієї, двох години, а звернувся лише через 15 годин (о 20:00 год.) та пройшов відповідний огляд. Також, з відеозапису DSJ_0000953_000953 вбачається, що поліцейські повідомляють ОСОБА_1 про встановлення у нього ознак наркотичного сп`яніння. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №318206 від 21.05.2019 зафіксовано про виявлення у водія автомобіля Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей, які не реагували на світло; неприродна блідість обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; виражене тремтіння пальців рук. Заперечень з даного приводу з боку позивача не висловлено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наведеного правового регулювання щодо правових підстав для вимоги поліцейського, зокрема, пройти тест на стан наркотичного сп`яніння, встановлених обставин стосовно виявлення працівниками поліції у позивача ознак наркотичного сп`яніння та відсутності технічної можливості провести тест на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, не вбачається підстав для висновку про очевидну упередженість з боку поліцейських, що пов`язана з вимогою пройти тест у медичному закладі, що могло бути розцінене судом як правова підстава для відмови пройти тест в медичному закладі. Також, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання позивача, що підставою відмови пройти тест в медичному закладі було ненадання поліцейськими направлення, оскільки позивач відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння на вимогу поліцейського у визначеному медичному закладі, а пройшовши його через 15 годин не свідчить, що на момент зупинку поліцейськими останній не був в стані наркологічного сп`яніння. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року по справі № 9901/413/19 зазначено, що пояснення позивача щодо відмови в проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння на законну вимогу поліцейського у визначеному медичному закладі. Жодна з наведених позивачем підстав - упередженість поліцейських, знаходження на роботі як водія таксі, необхідність бути на роботі о 08:00 год. та ненадання направлення на огляд в медичному закладі, не можуть бути визнані судом як обґрунтовані для відмови в проведенні огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Таким чином поведінка позивача свідчить про вчинення ним дій, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських, оскільки перебуваючи на службі у поліції, позивач безпідставно відмовився виконати вимоги поліцейських. На думку суду, така поведінка поліцейського є недопустимою, суперечить інтересам служби, позаяк позивач присягнув з гідністю нести високе звання поліцейського (стаття 64 Закону України "Про національну поліцію"). Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Наказом ГУНП у м. Києві від 05 червня 2019 року позивачу оголошено сурове стягнення у вигляді догани, яке позивачем не оскаржувалося. Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.02.2020 року по справі №260/1118/18, від 08.08.2019 року по справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 року по справі №800/508/17, від 02.10.2019 року по справі № 804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не погребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв`язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII. З урахуванням суспільного резонансу та загального уявлення суспільства про поліцейського як носія влади, вчинений позивачем дисциплінарний проступок унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Колегія суддів звертає увагу, що у висновку службового розслідування не зазначено обставин, які пом`якшують відповідальність за вчинені порушення службової дисципліни. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев А. Б. Парінов Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року.