Постанова 4855 № 640/14206/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14206/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Сорочка Є.О., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві про скасування постанови про арешт коштів, ВСТАНОВИВ : Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві про скасування постанови про арешт коштів боржника від 26 травня 2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку підприємства у ПАТ КБ "Укргазбанк". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Печерському районному відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження №60548518, в яке згідно постанови про об`єднання виконавчих проваджень від 08.11.2019, об`єднано виконавчі провадження №60476446, №60545515. Крім того, до зведеного виконавчого провадження №60548518 було також приєднано: - ВП №60591262 згідно постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 14.11.2019; - ВП №60642704 згідно постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 19.11.2019; - ВП №61018141 згідно постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 21.01.2020; - ВП №61524408 згідно постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 13.03.2020; - ВП №61707290 згідно постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 03.04.2020; - ВП №62159457 згідно постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 22.05.2020. 26.05.2020 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві Левіцьким Т.К. винесена постанова про арешт коштів ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України". Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2020, 17.06.2020 та 18.06.2020 ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" надало ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" платіжні доручення №4, №10, №14 про виплату працівникам ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" заробітної плати за період квітень-червень 2020 року. Однак, вказані платіжні доручення банком виконані не були. 22.06.2020 ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" отримало від ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" лист № 165, у якому банк зазначив, що платіжні доручення від 16.06.2020 № 4, від 17.06.2020 № 10 та від 18.06.2020 № 14 виконані не були, у зв`язку із накладенням відповідачем арешту на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку позивача у ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК". Вважаючи дії державного виконавця протиправними та не погоджуючись з оскаржуваною постановою в частині накладення арешту на грошові кошти позивача, що знаходяться на поточному рахунку ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" у ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями, далі по тексту - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частинами першою та дугою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону № 1404-VIII. Так, згідно з частиною першою та другою статті 48, частиною третьою статті 52, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Положеннями частин першої та другої статті 52 Закону № 1404-VIII, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Положеннями пункту 8 розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звернення відповідача до органу державної фіскальної служби з метою отримання інформації про наявність відкритих у боржника рахунків. Положеннями статті 52 Закону № 1404-VIII також визначено, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Отже, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання. Виконуючи рішення суду, державний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. При цьому, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII). Судом встановлено, що 04.06.2020 ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" було відкрито у ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК": - поточний рахунок - НОМЕР_1 ; - транзитний рахунок - НОМЕР_2 ; - рахунок для розрахунків із соціальними фондами НОМЕР_3 . Як вбачається з наказу ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" від 12.06.2020 № 101, поточний рахунок у ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" використовується підприємством виключно для проведення розрахунків по заробітній платі із працівниками ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України", а також для виплати податків та інших обов`язкових платежів (ПДФО, Військовий збір, ЄСВ, тощо). Транзитний рахунок використовується банком для перерахунку грошових коштів, що становлять заробітну плату з поточного рахунку на карткові рахунки працівників підприємства і не може використовуватися для перерахування на нього грошових коштів за результатами ведення господарської діяльності. Таким чином, для того, щоб забезпечити своєчасну та повну виплату заробітної плати своїм працівникам ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" необхідно надати ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" доручення на виплату зарплати, в свою чергу ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" проводить перерахунок грошових коштів з поточного рахунку підприємства на транзитний, а з транзитного на карткові рахунки працівників ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України". Отже, поточний рахунок - НОМЕР_1 ; транзитний рахунок - НОМЕР_2 ; рахунок для розрахунків із соціальними фондами НОМЕР_3 , відкриті в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" використовуються з цільовим призначенням для виплати заробітної плати з моменту їх відкриття до накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на них. Податковим кодексом України та Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору. Також, відповідно до положень Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених обставин вбачається, що рахунок боржник на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Крім того, ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Разом з тим, суд звертає увагу, що статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 за наслідками перегляду справи № 905/361/19, в якій досліджено правовідносини щодо накладення арешту на рахунки боржників, у порядку статей 52, 56 Закону № 1404-VIII, з яких останніми здійснюється виплата заробітної плати. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність арешту коштів, що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 ; транзитному рахунку НОМЕР_2 ; рахунку для розрахунків із соціальними фондами НОМЕР_3 Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" у ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", оскільки позбавляє можливості проведення операцій з виплати заробітної плати та перерахування супутніх податків та зборів до бюджету. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя Є.О.Сорочко