Постанова 4854 № 947/20070/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 947/20070/20 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко О.Б. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 23 вересня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлій О.О., Єщенко О.В. секретар судового засідання Колесніков-Горобець І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 7 роти УПП в Одеській області лейтенанта поліції Паламарчук Євгена Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до інспектора поліції 2 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Паламарчук Євгена Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 07.07.2020 року серії ДПО18 №676206 про накладення на нього адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ст.121 ч. 3 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірну постанову було складено відповідачем мотивуючи наявність порушення в діях позивача щодо керування транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю. На думку позивача автомобіль DaimlerChrysler, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у відповідності до технічних характеристик, не підпадає до переліку транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, що свідчить про безпідставне прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП018 №676206 за скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП. Вину у вчиненні даного правопорушення позивач не визнає, оскільки фактична вага автомобіля (об`ємом двигуна 2148 см3) становить: споряджена - 2040 кг; повна - 3190 кг. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2020 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення у даній справі, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню. В обґрунтування скарги зазначено, що відповідачем не надано будь-яких доказів про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не було доведено обставину того, що транспортний засіб DaimlerChrysler реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 07.07.2020 року не пройшов обов`язковий технічний контроль та не доведено, що вказаний автомобіль є вантажним. Водночас, апелянт зауважив, що на вимогу поліцейського ним лише не було надано відповідного документу про проходження технічного контролю, однак за ненадання такого документу відповідальність за ч. 3 ст. 121 КУпАП не настає. При цьому, самого факту відсутності документу про проходження технічного контролю встановлено не було. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 676206 від 07.07.2020 року, громадянин ОСОБА_1 07.07.2020 року о 06:00 год., керуючи транспортним засобом Даймлер-Крайслер номерний знак НОМЕР_1 , в Одеській області на тр. М-28 Одеса-Южне 21км+-300м, керував автомобілем, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП. За вчинене правопорушення, спірною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Dainiler-Chrysler. номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль зареєстрований 28.04.2006 року, по типу є вантажним транспортним засобом, по типу кузову є фургоном, 2003 року випуску. Відтак, з урахуванням вантажного типу транспортного засобу, дати випуску відповідно до наведених вимог частини шостої статті 35 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Порядку підлягає обов`язковому періодичному технічному контролю, однак доказів проведення обов`язкового технічного контролю позивачем не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова серії ДПО18 №676206 у справі про адміністративне правопорушення від 07.07.2020 р. повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою. Внаслідок чого, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Переглядаючи рішення суду першої інстанції у даній справі, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до ч.3 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 121 КУпАП, інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 121 цього Кодексу. Використання у зазначених вище нормах формулювань "органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-24420 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року № 724/716/16-а. При цьому, Верховний Суд зазначив, що зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 26.12.2019 року № 724/716/16-а, про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор. В даному випадку, ані Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ані його структурний підрозділ - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було. Положення частини другої-третьої статті 48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи задовольняючи позовні вимоги до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Як свідчать матеріали справи, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2020 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5). Проте, на переконання апеляційного суду, вказане не свідчить про дотримання судом першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону оскільки, вирішуючи спір про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 121 КУпАП, пред`явлений до інспектора поліції 2 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Паламарчук Євгена Миколайовича, суд не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі саме належного відповідача чи співвідповідача. Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну відповідача матеріали справи не містять. За змістом частини сьомої статті 48 КАС України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року у справі № 947/20070/20 - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Паламарчук Євгена Миколайовича, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ДПО18 №676206 від 07.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення, - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено та підписано 03 листопада 2020 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.