Постанова 4854 № 400/2662/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2662/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року по справі № 400/2662/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, 3-тя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62151483 від 21.05.2020 . В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач порушив вимоги статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII), оскільки прийняв до виконання виконавчий документ не взявши до уваги, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у місті Миколаєві. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки згідно виконавчого напису, на підставі якого відкрито виконавче провадження, адресою проживання ОСОБА_1 вказано м. Київ, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа. На думку відповідача, ним не порушено статтю 24 Закону № 1404-VIII. Одночасно з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.07.2020 задовольнив заяву позивача про забезпечення позову та зупинив стягнення, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. у виконавчому провадженні № 62151483 з примусового виконання виконавчого напису № 944 від 06.05.2020 приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" заборгованості в розмірі 83 570,98 грн., до набрання законної сили рішенням суду (а. с. 40-42). Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 24 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича від 21.05.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62151483. Стягнув з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 471,40 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня сорок копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,0 грн. (одна тисяча гривень). Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватний виконавець Варава Роман Сергійович ( виконавчий округ м. Київ) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - чинною редакцією Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження; - судом не взято до уваги, що позивач не оскаржує виконавчий напис нотаріуса, розмір його заборгованості при цьому чітко не зазначає, які саме його права були порушені при відкритті виконавчого провадження. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що 06.05.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис № 944 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 83 570,98 грн. на користь ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" (а. с. 52). У виконавчому написі вказана адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Постановою від 21.05.2020 відповідачем відкрито виконавче провадження № 62151483 з примусового виконання виконавчого напису (а. с. 54) та 31.05.2020 прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а. с. 57-58). Як вбачається з копії паспорта позивача, місце проживання визначено реєстрацією з 16.11.1983 за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 19). Позивач наголошував, що іншої адреси реєстрації або проживання він не має. Окрім того, будь-якого майна на території міста Києва позивач не має. Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а. с. 21). Тобто відповідач прийняв до виконання виконавчий документ не взявши до уваги, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у місті Миколаєві. Отже, спір між сторонами зводиться до того, чи мав відповідач повноваження приймати до виконання виконавчий напис, враховуючи територіальні межі діяльності приватного виконавця. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис, що був поданий відповідачу з заявою про примусове виконання рішення, був вчинений всупереч статті 87 Закону "Про нотаріат", а тому факт його подання відповідачу не міг бути підставою для відкриття виконавчого провадження. Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. На підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". За правилами частини 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1404 місцем виконання рішення є місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна. Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом № 1404 випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону № 1404-VIII). З аналізу вищевказаних норм права слідує наступне: якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження. Слід зазначити, що Законом № 1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19. Крім того відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 668/7175/15-ц державний виконавець може встановити місце проживання, перебування, роботи, місцезнаходження майна боржника лише після відкриття виконавчого провадження. У виконавчому написі нотаріуса № 944 від 06 травня 2020 року, який поданий ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ХАУС" відповідачу - приватному виконавцю Вараві Роману Сергійовичу для примусового виконання, зазначено адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 (а.с.52). У постанові про відкриття провадження № 62151483 від 21.05.2020 зазначена адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 (а.с.54). Пунктом 3 розділу III "Інструкції з організації примусового виконання рішень" затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Однак, у даному випадку, виконавчий документ подано, зокрема, за місцем проживання (перебування боржника - фізичної особи) та реєстрації позивача зазначеної стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження, на який розповсюджується діяльність приватного виконавця - відповідача по справі, що є достатнім для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки законодавчо перевірка місцезнаходження боржника приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження не передбачена. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17. Отже, виконавче провадження № 62151483 відкрито відповідачем правомірно, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому позивач може реалізувати своє право на зміну територіального органу виконавчої служби шляхом подання відповідної заяви. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, позовна вимога про сплату правничої допомоги задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича - задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року по справі № 400/2662/20 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.