Постанова 4823 № 748/1051/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 02 листопада 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/1051/20 Головуючий у першій інстанції Сова Т. Г. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1131/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідач ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2020 року у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, У С Т А Н О В И В: У травні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього безпідставно одержаних коштів в сумі 49 407 грн 98 коп. та судових витрат. Позов обґрунтовував тим, що між ПАТ «ІМЕКСБАНК» і ОСОБА_1 08.04.2013 був укладений договір банківського вкладу № 610017037, відповідно до умов якого Банк прийняв від відповідача на депозитний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп. зі сплатою 25 % річних на строк до 12.05.2014; після закінчення строку дії вказаного договору 17.10.2014 ПАТ «ІМЕКСБАНК» і ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу № 610020495, відповідно до умов якого Банк прийняв від відповідача на депозитний рахунок НОМЕР_2 // НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 50 000 грн 00 коп. зі сплатою 22 % річних на строк до 12.11.2014; 12.11.2014 між ПАТ «ІМЕКСБАНК» і ОСОБА_1 був укладений договір №610020646 «Про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту)» від 20.01.2014, відповідно до умов якого Банк прийняв від відповідача грошові кошти в сумі 3 300,00 доларів США зі сплатою 9,5 % річних на строк до 20.02.2015. 26.01.2015 правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення 26.01.2015 за № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК». З 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду, якою було включено ОСОБА_1 до переліку вкладників та обчислено належну йому суму до виплати в розмірі 1 652 грн 30 коп., яка була виплачена останньому 08.07.2015 через ПАТ «Альфа-Банк». Оскаржуючи зазначене рішення уповноваженої особи Фонду, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов`язання внести зміни до інформації про вкладника і виплатити йому 100 000 грн 00 коп., проте, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 у задоволенні позову було відмовлено. За наслідками перегляду вказаної постанови 18.04.2017 Київський апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою визнав протиправними дії уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» щодо ненадання ФГВФО додаткової інформації щодо вкладника ОСОБА_1 стосовно зміни належної йому до виплати, за рахунок ФГВФО суми до виплати відповідно до вкладу (депозиту) в розмірі 100 000 грн 00 коп., внесених згідно прибуткового касового ордеру від 08.04.2013. 02.08.2017 відповідач отримав зазначені грошові кошти. Постановою Верховного Суду від 23.01.2020 була змінена постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, а саме: в частині зазначення розміру вкладу, який підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду, замість невірної суми 100 000 грн 00 коп. слід вважати вірною 3 300,00 доларів США. Отже позивач вважав, що оскільки відповідач отримав 101 652 грн 30 коп. (1 652 грн 30 коп. + 100 000 грн 00 коп.), у нього виник обов`язок повернути безпідставно набуті кошти, як різницю між сумою фактично отриманих коштів та належної до виплати суми згідно з рішенням суду, що складає 49 407 грн 98 коп. (101 652 грн 30 коп. 52 244 грн 32 коп. (що еквівалентно 3 300,00 доларам США станом на день введення тимчасової адміністрації в ПАТ «ІМЕКСБАНК»). Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що факт отримання 02.08.2017 відповідачем через банк-агент ПАТ «Ощадбанк» грошових коштів в сумі 100 000 грн 00 коп. за рахунок коштів ФГВФО підтверджений належним доказом, а саме, витягом із Списку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», який районним судом не був взятий до уваги. Вважає, що особа, яка набула майно або його зберігала у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно, тобто, застосуванню в даному випадку, підлягають положення ст. 1212 ЦК України, оскільки, відповідач безпідставно набув частину грошових коштів, які були виплачені на підставі рішення суду. Просив вирішити питання про стягнення з відповідача понесених судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що представник позивача в обґрунтування своєї скарги навів власні припущення про виплати та розрахунки, без надання належних доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування. Зазначає, що він не має перед позивачем боргу чи інших зобов`язань. Вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів про те, що грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп. на підставі постанови суду від 18.04.2017 були перераховані відповідачу, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У справі встановлено, що 08.04.2013 між ОСОБА_1 і ПАТ «ІМЕКСБАНК» був укладений договір банківського вкладу № 610017037, за яким Банк прийняв від ОСОБА_1 на депозитний рахунок № НОМЕР_4 // НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп. зі сплатою 25 % річних на строк до 12.05.2014. По закінченню строку дії зазначеного договору 17.10.2014 ОСОБА_1 уклав з ПАТ «ІМЕКСБАНК» договір банківського вкладу № 610020495, за яким Банк прийняв кошти на депозитний рахунок № НОМЕР_2 // НОМЕР_3 в сумі 50 000 грн 00 коп. зі сплатою 22 % річних на строк до 12.11.2014. З метою збереження вкладів під час знецінення національної валюти ОСОБА_1 у листопаді 2014 року звернувся до Банку для перерахунку вкладу у долари США в зв`язку з чим, 12.11.2014 між ними був укладений договір № 610020646 «Про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014», за яким Банк прийняв від ОСОБА_1 на депозит грошові кошти в сумі 3 300,00 доларів США зі сплатою 9,5 % річних на строк до 20.02.2015. 26.01.2015 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі чого Виконавчої дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування Сиверин Ю.П. Тимчасову адміністрацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» було запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно, після чого, рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 23.04.2015 року № 84 строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ «ІМЕКСБАНК» та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015 включно. Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015 № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення від 27.05.2015 № 105 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженою особою на ліквідацію банку ОСОБА_2 строком на один рік. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» було включено до переліку вкладників та обчислено суму, належну до виплати ОСОБА_1 , яка була виплачена останньому 08.07.2015 через ПАТ «Альфа-Банк» та склала 1 652 грн 30 коп. (еквівалент 100 доларів США), наявних на депозитному рахунку відповідача на момент вводу тимчасової адміністрації в Банк + сума, яка знаходилась на поточних його рахунках. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання дій ФГВФО протиправними та зобов`язання внести зміни до інформації про вкладника і виплатити йому 100 000 грн 00 коп., внесених згідно касового ордеру від 08.04.2013 року (справа № 825/2808/15-а). За результатами розгляду справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 у задоволенні позову було відмовлено (а. с. 20-25). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року скасована постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 та прийнята нова, якою визнані протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» Северина Ю.П. щодо не надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо вкладника ОСОБА_1 стосовно зміни належної йому суми до виплати за рахунок ФГВФО з сумою до виплати відповідно до вкладу (депозиту) в розмірі 100 000 грн 00 коп., внесеного згідно до прибуткового касового ордеру від 08.04.2013 року на рахунок № 26307857895028. Зобов`язано уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 стосовно зміни належної йому суми до виплати, відповідно до вкладу (депозиту) в розмірі 100 000 грн 00 коп., внесеного згідно до прибуткового касового ордеру від 08.04.2013 року на рахунок №26307857895028 (а. с. 14-19). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2020 року, за наслідками розгляду касаційної скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк», постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 змінено, викладено її в редакції цієї постанови, а саме: в частині зазначення розміру вкладу ОСОБА_1 , який підлягає відшкодуванню за рахунок ФГВФО, замість невірної суми 100 000,00 грн слід вважати вірною 3 300,00 доларів США. В решті постанова залишена без змін (а. с. 9-13). Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Звертаючись до суду з даним позовом, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в обґрунтування своїх вимог послався на те, що грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп. відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 були перераховані відповідачу. Як доказ виплати таких коштів позивач надав суду витяг із Списку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», яким було виплачено суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за загальним реєстром за період з 03.06.2015 по 02.04.2020 (а. с. 28). Як вірно зазначив суд першої інстанції, належних та допустимих доказів перерахунку спірних коштів позивачем суду надано не було. Колегія суддів погоджується, що наданий витяг із Списку не є належним доказом отримання ОСОБА_1 грошових коштів, оскільки він не є фінансовим документом. Позивач, в силу положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не довів належним чином своїх вимог, проти яких заперечував відповідач, звертаючи увагу суду на те, що ніяких боргів чи інших зобов`язань перед позивачем не має. Так, ФГВФО в позові просив стягнути спірну грошову суму на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про зобов`язання повернення майна у зв`язку з його набуттям, збереженням без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена норма матеріального права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, в даному випадку, має місце поворот виконання судового рішення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, яким було зобов`язано уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 стосовно зміни належної йому суми до виплати, відповідно до вкладу в розмірі 100 000 грн 00 коп., і які, як вказував позивач, були виплачені відповідачу, до того, як суд касаційної інстанції змінив постанову, вказавши інший розмір вкладу, що підлягав відшкодуванню. Питання повороту виконання рішення врегульовано ст. 380, 381 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача, а отже, сплачений останнім судовий збір за подання позову та апеляційної скарги стягненню з відповідача не підлягає. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та скасування законного і вірного по суті рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: