Постанова 4823 № 736/286/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 28 жовтня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 736/286/20 Головуючий у першій інстанції Кутовий Ю. С. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1063/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Губар В.С., Скрипки А.А. секретар: Позняк О.М., Поклад Д.В., Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: Корюківська міська рада Чернігівської області Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області, третя особа Корюківська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, про визнання права власності на спадкове майно (суддя Кутовий Ю.С.), ухвалене у м.Корюківка, повний текст рішення складено 02 липня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на 3/4 житлового будинку, що на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння, виданого 10.07.1962 року виконавчим комітетом Корюківської міської ради депутатів трудящих Чернігівської області, зареєстрованого в Чернігівському МБТІ 13.07.1962 року в реєстровій книзі за №2207, належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та присвоєння домоволодінню адреси: АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частин житлового будинку, що на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння, виданого 10.07.1962 року виконавчим комітетом Корюківської міської ради депутатів трудящих Чернігівської області, зареєстрованого в Чернігівському МБТІ 13.07.1962 року в реєстровій книзі за №2207, належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та померла. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна, яке належало померлому батьку ОСОБА_2 , а саме 3/4 частки його спадкового майна успадковано за заповітом та 1/4 частка успадкована після смерті матері ОСОБА_3 , яка була спадкоємцем обов`язкової частки. За доводами позивачки, її батьку на праві власності належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На запит в.о.нотаріуса Корюківської держнотконтори Корюківським районним БТІ повідомлено, що в м.Корюківка вул.Трудова відсутня, будинок насправді знаходиться в АДРЕСА_2 , а в свідоцтві невірно вказано населений пункт. В свою чергу адресу: АДРЕСА_2 було присвоєно сусідньому будинку, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ще 10.10.2012 року. За доводами ОСОБА_1 , вона є єдиним спадкоємцем всього майна, яке належало на день смерті її батьку ОСОБА_2 (3/4 частини за заповітом після смерті батька та 1/4 частини після смерті матері, яка успадкувала її як обов`язкову частку після чоловіка). Позивачка вважає, що відновлення її прав можливо шляхом визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачка фактично просить визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 на житловий будинок, що належав йому на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння, виданого 10.07.1962 року виконавчим комітетом Корюківської міської ради депутатів трудящих Чернігівської області, при цьому на будинок, що знаходиться в іншому населеному пункті та відповідно до вищевказаного свідоцтва не належав за життя спадкодавцю. Крім того, позивачка просить присвоїти домоволодінню адресу, що в свою чергу належить до компетенції органу місцевого самоврядування та регламентується Порядком реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою КМУ від 27.03.2019 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд відмовив у позові саме з тих підстав, які були підставами позову, що фактично є відмовою у здійсненні правосуддя. ОСОБА_1 вказує, що нею вживались всі необхідні дії щодо оформлення спадщини в нотаріальному порядку, проте державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на житловий будинок у зв`язку із невідповідністю адреси та рекомендовано звернутися до суду. За доводами позивачки, вона є єдиним спадкоємцем всього майна, яке належало на день смерті її батьку ОСОБА_2 (3/4 частини за заповітом після смерті батька та 1/4 частину після смерті матері, яка успадкувала її як обов`язкову частку після чоловіка), а саме: на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 10.07.1962 року належав будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Проте на сьогоднішній день вулиця Трудова відноситься не до м.Корюківка, а до села Трудовик Корюківської міської ради, у зв`язку з чим позивачці відмовлено в оформленні спадщини, чим порушуються її права, і іншого способу відновлення прав, ніж у судовому порядку, нема. Також ОСОБА_1 посилається, що суттєвою є та обставина, що адреса фактичного розташування спадкового будинку « АДРЕСА_2 » була присвоєна сусідньому будинку, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ще 10 жовтня 2012 року, у зв`язку з чим позивачка просила суд змінити адресу спадкового майна, а відповідач не заперечував проти такої вимоги. Позивачка вважає, що Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна не може бути використаний, оскільки відсутні передбачені п.19 підстави для зміни адреси уповноваженим органом з власної ініціативи, позивач не є власником та не може надати документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. В своїй заяві про розгляд справи без участі представника відповідача, Корюківська міська рада повідомляє про зруйнування будинку, право власності на який просить визнати за нею позивачка. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с.6). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (а.с.9). Ще за життя, 01 лютого 2006 року, ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповідав своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.7). 07 травня 2008 року ОСОБА_1 подала до Корюківської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області заяву про прийняття спадщини (а.с.8). Листом №111/02-14 від 21 лютого 2020 року Корюківської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_3 .Трудовій у зв`язку з невідповідністю адреси вищевказаного будинку (а.с.20). На підставі Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 , виданого 10 липня 1962 року відділом комунального господарства виконкому Корюківської міськради депутатів трудящих, ОСОБА_2 , як голові колгоспного двору, належало домоволодіння у АДРЕСА_2 (а.с.14). Також відповідно до довідки Корюківського районного комунального підприємства «РАМПА» від 08 липня 2009 року за ОСОБА_2 зареєстрована власність на будинок в АДРЕСА_2 (а.с. 15). Згідно з довідкою Бюро технічної інвентаризації районного комунального підприємства «РАМПА» Корюківської районної ради від 05 лютого 2020 року у переліку вулиць, затвердженому рішенням двадцять сьомої сесії Корюківської міської ради сьомого скликання від 18 жовтня 2019 року №8-27/VII у м.Корюківка вулиця Трудова відсутня; будинок, який належав ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності від 10.07.1962 року, був розташований у с.Трудовик Корюківської міської ради по АДРЕСА_2 ; у свідоцтві невірно вказаний населений пункт замість с.Трудовик вписано м.Корюківка; даний будинок повністю зруйновано, номер присвоєно сусідньому будинку, внаслідок чого будинок АДРЕСА_2 .Трудовик належить іншій особі (а.с.17, 18). Згідно з витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Корюківською державною нотаріальною конторою 05 жовтня 2012 року (а.с.19). Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ст.1218 ЦК України. Згідно зі ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Пунктом 4.12, 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно із ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крмі випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що за життя спадкодавцеві на праві власності належав будинок АДРЕСА_2 . Згідно з Переліком вулиць та провулків в населених пунктах Корюківської міської ради, затвердженим рішенням Корюківської міської ради від 18 жовтня 2019 року №8-27/VII, вулиця Трудова у місті Корюківка відсутня, така вулиця є в с.Трудовик. Проте в матеріалах справи відсутні достовірні докази на підтвердження того, що в адресі об`єкту нерухомого майна було допущено технічну помилку або відбувалися зміни адміністративно-територіального поділу району і село Трудовик було виділене з міста Корюківка в окремий населений пункт. Натомість відповідно до листа Корюківської міської ради від 18 вересня 2020 року, наданого до суду апеляційної інстанції, згідно Класифікатора об`єктів адміністративного територіального устрою село Трудовик є сільським населеним пунктом, підпорядкованим Корюківській міській раді (Державний класифікатор рік випуску 1997 т.3); село Трудовик включено в облікові дані адміністративно-територіального устрою області на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 12.07.1958 року №55 (а.с.104). Крім того, за матеріалами справи встановлено, що будинок АДРЕСА_2 належить на праві власності іншій особі. При цьому номер присвоєно сусідньому будинку, а спірний будинок зруйновано. Зазначене підтвердив представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду. Отже, позивачкою не надано доказів щодо наявності в натурі вказаного будинку, не надано технічний паспорт на нього, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на неіснуючий об`єкт нерухомості. Отже, в ході розгляду даної справи не надано беззаперечних доказів щодо належності спадкодавцеві ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачка фактично просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на будинок, який знаходиться в іншому населеному пункті та відповідно до свідоцтва не належав за життя спадкодавцю та є повністю зруйнованим. Також є вірним висновок суду першої інстанції, що присвоєння домоволодінню адреси належить до компетенції органу місцевого самоврядування та регламентується Тимчасовим порядком реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою КМУ від 27 березня 2019 року №367. Отже, суд не наділений повноваженнями на присвоєння адрес. Доводи апеляційної скарги, що суд фактично відмовив у здійсненні правосуддя, не заслуговують на увагу, оскільки відмова в задоволенні позову за наявності для цього підстав не є свідченням відмови у здійсненні правосуддя, враховуючи, що суд у відповідності до вимог ст.13 розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи і витребуваних судом. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 29 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: