Постанова Хмельницький апеляційний суд № 674/1149/20

Провадження № 33/4820/655/20 Справа № 674/1149/20 Головуючий в 1-й інстанції Шклярук В. М. Категорія: ст. 443 КУпАП Доповідач Федорова Н. О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 листопада 2020 року м. Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Підвисоцького Валерія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2020 року, - в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, мешканку АДРЕСА_1 , фізичну особу підприємця, голову Споживчого товариства «Маліївецьке», РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору. За постановою суду, 10 вересня 2020 року о 13 год. 00 хв., ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 здійснювала торгівлю продуктами харчування без засобів індивідуального захисту (захисної маски та рукавичок), чим порушила вимоги підпункту 1 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 443 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2020 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП. Вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з грубим порушенням ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому викладено неконкретне обвинувачення, без зазначення усіх обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, не зазначений конкретний нормативно-правовий акт, який вона порушила. Суд першої інстанції порушив її право на захист, оскільки самостійно відредагував фабулу пред`явленого їй обвинувачення, фактично виклавши у постанові нове обвинувачення, вказавши дату прийняття та назву постанови Кабінету Міністрів України. Окрім того, протокол не містить відомостей про прізвища та адреси свідків адміністративного правопорушення, а також відсутній перелік матеріалів, які додаються до протоколу. Рапорти чергового поліції та дільничого офіцера поліції Дунаєвецького ВП Бігунця О.О. не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, оскільки особи, які їх склали є поліцейськими, а отже зацікавленими особами у справі. Пояснення свідка ОСОБА_2 не можна вважати достовірними, оскільки такі містять розбіжності між протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом, наявним в матеріалах справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис є недопустимим доказом, оскільки відповідно відомостей, що на ньому містяться, такий був зроблений 28.09.2020 року о 17 год. 29 хв. 01 сек., що не узгоджується з датою вчинення адміністративного правопорушення, зазначеною в протоколі. Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних відомостей про джерело походження даного відеозапису. У своїй постанові суд безпідставно вказав на наявність в її діях такої ознаки, що обтяжує відповідальність, як допуск до магазину осіб без маски, оскільки правила карантину, встановлені законодавством України, не передбачають такого обов`язку для особи, яка здійснює такого виду діяльність. Вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що вона свою вину визнала та розкаялась, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має бронхіальну астму, що частково перешкоджає їй постійно носити маску. Окрім того, зазначає, що місцевий суд помилково не застосував до неї положення ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, враховуючи відсутність суспільно-небезпечних наслідків її діяння, вид та розмір передбаченого стягнення, його мету та співрозмірність вчиненому правопорушенню, а також те, що вона вперше притягується до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується, є людиною з інвалідністю, страждає від астматичної хвороби. У судове засідання Хмельницького апеляційного суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, не з`явилась, однак надіслала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Підвисоцького В.М. на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема, даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 689781 від 10 вересня 2020 року, згідно якого 10 вересня 2020 року о 13 год. 00 хв. громадянка ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» здійснювала торгівлю продуктами харчування без засобів індивідуального захисту (рукавичок та захисної маски), чим порушила п.п. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 641 та вчинила правопорушення, передбачене ст. 443 КУпАП (а.с. 1); - письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 10.09.2020 року, згідно яких він пояснив, що 10.09.2020 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» продавець перебувала на робочому місці без захисної маски та обслуговувала покупців. Вказав, що у магазині також перебував невідомий йому чоловік, який був без засобів індивідуального захисту, а саме без захисної маски. Зазначені пояснення затвердив своїм підписом (а.с. 5). Вказані обставини підтверджуються також даними відеозаписів означеної події, які зафіксовані на відеокамери працівників поліції (а.с. 12). Відповідно до пп. 1 п. 10 постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Положеннями ст. 443 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Отже, недотримавшись передбачених заборон щодо носіння засобів індивідуального захисту, ОСОБА_1 порушила встановлені постановою Кабінету Міністрів України«Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22 липня 2020 року № 641 правила щодо карантину людей, тому в її діях наявний склад адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про достатність доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 443 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами. Твердження ОСОБА_1 про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення викладено неконкретне обвинувачення, без зазначення усіх обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, не зазначений конкретний нормативно-правовий акт, який вона порушила, апеляційний суд до уваги не приймає. Так, відповідальність за ст. 443 КУпАП настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Диспозиція вищевказаної статті є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до конкретних правил і норм, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами. Стаття 443 КУпАП не визначає конкретних правил карантину, за порушення яких настає відповідальність, проте такі правила встановлюються відповідними актами законодавства, посилання на які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 . Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 689781, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 10 вересня 2020 року о 13 год. 00 хв. в с. Маліївці по вул. Центральна, 60 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» здійснювала торгівлю продуктами харчування без засобів індивідуального захисту (рукавичок та захисної маски), чим порушила п.п. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 641 та вчинила правопорушення, передбачене ст. 443 КУпАП. Апеляційний суд приходить до висновку, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП розкрита повністю. У протоколі про адміністративне правопорушення вказані дії ОСОБА_1 , спрямовані на порушення правил щодо карантину людей - торгівля продуктами харчування без засобів індивідуального захисту та зазначений конкретний нормативно-правовий акт, який вона порушила - постанова Кабінету Міністрів України №

641. Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції порушив її право на захист, самостійно відредагувавши фабулу пред`явленого їй обвинувачення, вказавши дату прийняття та назву постанови Кабінету Міністрів України, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки, таким чином суд першої інстанції не змінив пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 , а лише зазначив повну назву та дату нормативно-правового акту, який остання порушила, що ніяким чином не впливає на кваліфікацію її дій. Посилання апелянта на те, що протокол не містить відомостей про прізвища та адреси свідків адміністративного правопорушення, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у графі свідки зазначено, що «пояснення додається». Із наявних в матеріалах справи письмових пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що у таких містяться всі анкетні дані свідка, в тому числі і його адреса, викладені його письмові пояснення, які останній затвердив своїм підписом. Твердження про те, що пояснення свідка ОСОБА_2 не можна вважати достовірними, оскільки такі містять розбіжності між протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом, наявним в матеріалах справи, є необґрунтованим. Так, як вбачається зі змісту письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , останній пояснив, що 10.09.2020 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» продавець перебувала на робочому місці без захисної маски та обслуговувала покупців. Вказав, що у магазині також перебував невідомий йому чоловік, який був без засобів індивідуального захисту, а саме без захисної маски. Вказані письмові пояснення свідка узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що ОСОБА_1 здійснювала торгівлю продуктами харчування в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» без засобів індивідуального захисту (рукавичок та захисної маски) та наявним у справі відеозаписом, на якому зафіксовані вищевказані обставини події, та з якого чітко вбачається відсутність на ОСОБА_1 будь-яких засобів індивідуального захисту при обслуговуванні покупців. Враховуючи викладене, підстав для визнання письмових пояснень свідка ОСОБА_2 недостовірними, апеляційний суд не вбачає. Що стосується того, що долучений до матеріалів справи відеозапис є недопустимим доказом, оскільки час та дата, зазначені на диску, не узгоджуються з датою вчинення адміністративного правопорушення, зазначеною в протоколі, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки дата та час, на які посилається ОСОБА_1 , а саме: «WhatsApp Video 2020-09-28 at 17.29.01», зазначені не на самому відеозаписі, а містяться як підпис файлу відеозапису на диску, що не свідчить про те, що адміністративне правопорушення вчинене саме 28 вересня 2020 року о 17 год. 29 хв. 01 сек. Обставини події, зафіксовані на відеозаписі відповідають іншим наявним у справі доказам та підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом - немає. Посилання на відсутність у протоколі переліку матеріалів, які до нього додаються, не є беззаперечною підставою для скасування постанови суду та не спростовує правильність висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП. Твердження ОСОБА_1 про те, що рапорти чергового поліції та дільничого офіцера поліції Дунаєвецького ВП Бігунця О.О. не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 вищевказані рапорти працівників поліції та не посилався на них як на докази, що підтверджується змістом самої постанови. Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, за яке притягнута до адміністративної відповідальності, оскільки має статус посадової особи, апеляційний суд до уваги не бере, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», незалежно від наявності у неї найманих працівників, не як службова особа, а як продавчиня, оскільки здійснювала у вказаному магазині продаж продуктів харчування. Отже, в даному випадку суд першої інстанції правильно визначився із суб`єктом відповідальності та притягнув до такої ОСОБА_1 не як службову особу, а як фізичну особу підприємця. Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції у своїй постанові безпідставно вказав на наявність в її діях такої ознаки, що обтяжує відповідальність, як допуск до магазину осіб без маски, є необґрунтованими, оскільки як вбачається зі змісту постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області, обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що вона свою провину визнала та розкаялась, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має бронхіальну астму, що частково перешкоджає їй постійно носити маску, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вказане жодним чином не спростовує факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП та не звільняє її від покладеного відповідною постановою Кабінету Міністрів України обов`язку носити засоби індивідуального захисту під час встановленого карантину. Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність діяння. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам. Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в разі дослідження всіх обставин справи, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Як встановлено, статтею 443 КУпАП передбачено покарання за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - у виді штрафу у розмірі від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи те, що об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров`я населення, а об`єктивна сторона виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такі дії завдають шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам громадян. Що стосується доданих до апеляційної скарги медичних документів, які підтверджують хворобу ОСОБА_1 на бронхіальну астму, то апеляційний суд констатує, що такі не містять посилання на неможливість останньої у зв`язку із таким захворюванням перебувати у захисній масці. Навпаки, зважаючи на перебування її в зоні ризику через таке захворювання, остання зобов`язана користуватись засобами індивідуального захисту. Таким чином, враховуючи усі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 , нехтуючи встановленим обмеженням, всупереч вимогам пп. 1 п. 10 постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» здійснювала торгівлю продуктами харчування без засобів індивідуального захисту, суспільну небезпеку вказаних дій, вид та розмір стягнення, особу правопорушника, підстав для звільнення її від адміністративної відповідальності в порядку, визначеному ст. 22 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст. 443 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 гривень відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, врахувавши матеріальний стан ОСОБА_1 , наклав на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі в межах санкції ст. 443 КУпАП. З врахуванням вищевикладеного, постанова Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2020 року є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд - п о с т а н о в и в : Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 443 КУпАП залишити без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.