Постанова 4812 № 477/706/20

02.11.20 22-ц/812/1812/20 Справа №477/706/20 Провадження № 22-ц/812/1812/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 27 жовтня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С., за відсутності осіб повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Полішко В.В., повний текст складено 20 серпня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кеш» про визнання кредитного договору недійсним,- В С Т А Н О В И В У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кеш» (далі - ТОВ «Лайм Кеш») про визнання кредитного договору недійсним. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 12 грудня 2019 року між ним та ТОВ «Лайм Кеш» укладено кредитний договір ВС-00052713, відповідно до умов якого він отримав кошти у сумі 4000 грн.00 коп. строком на 16 днів. 31 грудня 2019 року було укладено додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору. Пізніше 15 січня 2020 року укладено додаткову угоду №2, 03 лютого 2020 року - угоду №3, а 21 лютого 2020 року угоду №4. Вказані додаткові угоди стосувалися продовження строку укладеного кредитного договору. Відповідно до умов договору, а саме: пункту 1.4 проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом у розмірі 2,0% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом, тобто 730% річних, у розмірі 2.5% за кожен користування кредитом, тобто 912.5% річних, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань. Зазначив, що умови договору є протиправними, оскільки перевищують розумну межу компенсації за невиконання позичальником своїх обов`язків, виникає дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту. Таким чином, договір позики ставить його в тяжке, несправедливе становище в договірних зобов`язаннях, умови кредиту суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача. Пославшись на викладене та положення ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та на те, що умови договору, укладеного з ТОВ «Лайм кеш» є несправедливими, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір ВС-00052713 від 12 грудня 2019 року, укладений між ним та ТОВ «Лайм кеш». Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що договір, який оспорюється, підписаний сторонами, що свідчить про ознайомлення позичальника з його умовами та погодження зі змістом прав та обов`язків кожної із сторін. Позивач підписав Договір, в якому зазначені його основні умови, зокрема його розмір, строк, плата за користування кредитними коштами, в тому числі і відповідальність за порушення умов договору без будь-яких застережень. Крім цього, підписуючи договір та отримуючи кошти, погоджувався з умовами договору, які нині зазначає як несправедливі, без будь-яких застережень За такого, суд першої інстанції вважав безпідставними посилання позивача про наявність підстав щодо несправедливих умов договору, передбачених п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, несправедливими є, зокрема умови договору щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, то відповідачем сума пені не нараховувалась, а тому визначити дану непропорційність не можливо. В апеляційній скарзі, позивач висловив свою незгоду з рішенням суду першої інстанції, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що фактично отриманий ним кредит сплачено ним повністю - 7200 грн., але ТОВ «Лайм кеш» вимагає сплати ним ще 6280 грн., такі дії свідчать про те, що укладений між ним та відповідачем кредитний договір є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки містить несправедливі умови та укладений із застосування відповідачем нечесної підприємницької практики. Так, відповідачем його умисно було введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення, адже кредит було оформлено не одним договором на суму 6000 грн., як він мав намір укласти, а двома договорами на 4000 грн. та 2000 грн. Крім того, термін дії договору систематично продовжувався, умови та ознаки кредиту на сайті ТОВ «Лайм кеш» не співпадають з ознаками кредитування, які відображено у кредитному договорі. Більш того, перед підписанням кредитного договору ним не було отримано інформації про надання фінансових послуг відповідно до ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Так, договір від імені ТОВ «Лайм Кеш» підписано менеджером Львівського відділення №3 з надання кредитів, однак документів на підтвердження її повноважень йому надано не було; відсутня інформація щодо наявності прав для надання відповідної послуги - у відділенні ліцензії, сертифікату. Не було надано конкретну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги, у договорі не вказано строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору; відсутні механізм захисту прав споживачів фінансових послуг, не вказано в договорі порядок внесення змін. На його прохання, перед укладанням договору йому було відмовлено у наданні балансу чи довідки про фінансове становище відповідача. Умови договору про оплату позивачем коштів за обслуговування кредиту є несправедливими та не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вони перевищують розумну межу компенсації за невиконання позичальником своїх зобов`язань, виникає дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту. Договір містить умови щодо відповідальності не виконання зобов`язань лише позичальника, а не кредитодавця. Окрім цього договір було підписано ним під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, у зв`язку з тим, що йому були потрібні кошти для проходження медичного обстеження і лікування. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір, який оспорюється, підписаний сторонами, що свідчить про ознайомлення позичальника з його умовами та погодження зі змістом прав та обов`язків кожної із сторін. Позивач підписав Договір, в якому зазначені його основні умови, зокрема його розмір, строк, плата за користування кредитними коштами, в тому числі і відповідальність за порушення умов договору без будь-яких застережень. За такого, суд вважав безпідставними посилання позивача про наявність підстав щодо несправедливих умов договору, передбачених п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, несправедливими є, зокрема умови договору щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, то відповідачем сума пені не нараховувалась, а тому визначити дану непропорційність не можливо. Колегія судді не погоджується з таким висновком виходячи з такого. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності іншої частини і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2019 року між ТОВ «ЛАЙМ КЕШ» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір ВС-00052713 (а.с.4-7). Згідно з пунктами 1.1, 3.1 вказаного Договору, Позикодавець передає Позичальникові грошові кошти (позику) у сумі 4000 грн.00 коп., а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму Кредиту та сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі та порядку, що визначені цим Кредитним договором. Строк дії кредитного договору складає 365 календарних днів та набирає чинності у день надання кредиту( безготівкове перерахування суми кредиту на банківський (картковий ) рахунок, вказаний позичальником, або надання готівкових коштів позичальникові (п.1.2). Строк користування кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених Договором, може бути продовжений до 96 днів включно (п.1.3). Відповідно до п.1.4 договору Сторони визнають, що зазначені нижче процентні ставки є їх двосторонньою взаємною домовленістю, узгодженою умовами даного пункту кредитного договору. Проценти за користування кредитом нараховуються протягом 96 календарних днів з дня надання кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом: пункт 1.4.1- у розмірі 2.0% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання кредиту. У разі своєчасного та належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором (погашення основного зобов`язання та процентів), нарахованих за користування кредитом на відповідну дату), кредитний договір достроково припиняється в день повного та належного виконання таких зобов`язань; пункт 1.4.2. у розмірі 2.5% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом (далі стандартна процентна ставка) з дня, наступного за днем закінчення строку передбаченого п.1.4.1 кредитного договору. Якщо зобов`язання не виконанні позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання кредиту. У разі належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором (погашення основного зобов`язання та процентів, нарахованих за користування кредитом на відповідну дату), кредитний договір достроково припиняється в день повного та належного виконання зобов`язань. З урахуванням положення пункту 1.4 Кредитного договору, позичальник сплачує проценти за користування кредитом за фактичну кількість днів користування кредитом з розрахунку: за строки вказані у пункті 1.4.1- 730 % річних; за строки у пункті 1.4.2 - 912,5 % річних (пункт 1.5 Договору). Плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою. Розділом 5 Договору також передбачено відповідальність за порушення строків повернення суми кредиту та сплати нарахованих процентів, згідно яких позичальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 2,5 % від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати вказаної суми; у випадку несплати позичальником суми кредиту у строк 16 календарних днів з дня надання кредиту, позичальник на вимогу кредитодавця, що пред`являється не раніше 15 дня існування несплати суми кредит позичальником сплачує штраф у розмірі 100 грн. (п.5.5,5.6). Перед укладенням Договору, ОСОБА_1 ознайомився із Типовою формою договору та інформаційним листом про орієнтовну сукупну вартість загальної суми кредиту, що також підтвердив своїм власним підписом. Вказаний договір містить особистий власноручний підпис позичальника. Згідно з пунктом 7.7 Договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текс яких розміщується на сайті Кредитодавця в межах Інтернет за посиланням http://lime-cash.com/ Відповідно до пункту 8.2 Договору, оригінал вказаного кредитного договору ним отримано 12 грудня 2019 року та щодо цього мається окремий підпис позивача. Детальний розпис сукупної вартості кредиту викладено у додатку №1 до цього договору, відповідно до якого зазначено: сума кредиту - 4000 грн., строк дії кредитного договору 365 днів, строк користування кредитом - 16 днів, погашення основної суми кредиту та процентів - 27 грудня 2019 року, при умові продовження до 96 днів - 16 березня 2020 року, тип процентної ставки - фіксована, реальна процента ставка: строк кредиту - 730% річних. Сума процентів за 16 днів - 1280 грн., а за 96 днів - 9280 грн. Сукупна вартість позики становить 332 % від суми позики або 13280 грн. та включає в себе: проценти за користування кредитом 232% або 9280 грн. Передбачено продовження строку користування - кожні 16 днів (27 грудня 2019 року, 11 січня 2020 року) або кожні 16 днів з дня укладання додаткової угоди або цього договору (а.с. 8). Таким чином, між ТОВ «Лайм кеш» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини. Із запропонованими умовами договору відповідач ознайомився та погодився. На виконання вказаного кредитного договору позивачем 31 грудня 2019 року сплачено 1680 грн., з яких 1280 грн. перераховано на погашення процентів за п.1.4.1 цього договору, а 400 грн. - відповідно до п.1.4.2 договору. Після чого між сторонами було укладено чотири додаткові угоди до кредитного договору №ВС-00052713 - 31 грудня 2019 року, 15 січня, 03 та 21 лютого 2020 року, зміст яких є ідентичним один одному. Так, відповідно до п.1 цих додаткових угод сторони добровільно констатували, що станом на дату підписання додаткової угоди сума невиконаного позичальником основного зобов`язання за кредитом складає 4000 грн та дійшли згоди змінити порядок виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором таким чином: Кредитодавець надає позичальнику додатковий строк на виконання основного зобов`язання, який складає 16 календарних днів з дня, наступного за днем підписання додаткової угоди. При цьому діють такі умови нарахування процентів за користування коштами, які складають суму основного зобов`язання. Строк виконання невиконаного позичальником основного зобов`язання за кредитом складає 16 днів з дня, наступного за днем підписання додаткової угоди, а у випадках, передбачених додатковою угодою, може бути продовжений до 96 днів, з дня, наступного за днем підписання цієї додаткової угоди, включно. Відповідно до п. 1.3 цих додаткових угод, сторони визнають, що зазначені нижче процентні ставки є їх двосторонньою взаємною домовленістю, узгодженою умовами даного пункту додаткових угод. Проценти за користування грошовими коштами, що складають невиконання позичальником основне зобов`язання за кредитом, нараховуються протягом 96 календарних днів з дня, наступного за днем підписання додаткової угоди. Проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування грошовими коштами, що складають невиконане позичальником основне зобов`язання за кредитом: пункт 1.3.1- у розмірі 2.0% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня, наступного за днем підписання додаткової угоди. У разі своєчасного та належного виконання зобов`язань за додатковою угодою (погашення основного зобов`язання та процентів, нарахованих за користування грошовими коштами на відповідну дату), договір достроково припиняється в день повного та належного виконання таких зобов`язань; пункт 1.3.2. у розмірі 2.5% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом ( далі стандартна процентна ставка) з дня, наступного за днем закінчення строку передбаченого п.1.3.1 додаткової угоди, якщо зобов`язання не виконанні позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дня, наступного за днем підписання додаткової угоди. У разі належного виконання зобов`язань за цим договором ( погашення основного зобов`язання та процентів, нарахованих за користування грошовими коштами на відповідну дату), договір достроково припиняється в день повного та належного виконання таких зобов`язань. На дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом за кредитним договором, пеню та штрафи у випадку їх наявності (п.2 додаткових угод). Пунктами 3 та 4 додаткових угод передбачено нарахування штрафів та пені. Інші умови кредитного договору, не змінюються укладанням додаткової угоди, залишаються чинними і сторони підтверджують обов`язковість їх виконання. Додаткова угода набирає чинності з дня підписання і діє до закінчення строку дії кредитного договору, обидва примірники додаткової угоди мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною кредитного договору(п.п.6,7,8 додаткових угод). Додаткові угоди №1,№2 та №3 містять детальний розпис сукупності вартості кредиту, що є додатком №1 відповідної додаткової угоди, де зазначено умови щодо: продовження строку кредиту - 01 січня 2020 року (додаток №1 до додаткової угоди №1), 17 січня 2020 року (додаток №1 до додаткової угоди №2), 04 лютого 2020 року (додаток №1 до додаткової угоди №3); строк користування кредитом 16 днів; погашення основної суми кредиту та процентів - 16 січня 2020 року (додаток до додаткової угоди №1),01 лютого 2020 року (додаток до додаткової угоди №2), 19 лютого 2020 року (додаток до додаткової угоди №3); реальна річна процентна ставка - по строку договору -882,08 % річних, по строку кредиту 730% річних ( у всіх додатках до додаткової угоди). сукупна вартість кредиту становить 332 % від суми позики або 13280 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом 232% від суми кредиту або 9280 грн. На виконання вимог додаткової угоди №1 позивачем 15 січня 2020 року сплачено 1280 грн., які перераховано на погашення відсотків за п.1.3.1 Додаткової угоди №1. На виконання додаткової угоди №2 позивачем 03 лютого 2020 року сплачено 1480 грн., з яких 1280 грн. перераховано на погашення відсотків за п.1.3.1 цієї додаткової угоди, а 200 грн. перераховано на погашення відсотків відповідно до п.1.3.2. За виконання додаткової угоди №3, позивачем 21 лютого 2020 року сплачено 1480 грн., з яких 1280 грн. перераховано на погашення відсотків за п.1.3.1, а 200 грн. на погашення відсотків за п.1.3.2 цієї угоди. Наявна в матеріалах справи копія додаткової угоди №4 не підписана ОСОБА_1 . Водночас, його власний підпис міститься під заявою про продовження строку користування кредитом від 21 лютого 2020 року. На виконання умов додаткової угоди №4, позивачем 06 березня 2020 року сплачено 1280 грн., які перераховано на погашення відсотків за цією додатковою угодою п.1.3.1. Сплата позивачем коштів у вказаних вище розмірах підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій (а.с.20,21). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України). У відповідності до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідно до споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним підстав порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог. Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначав, що умови договору щодо нарахування проценті відповідно до пункту 1.4 проценти - у розмірі 2,0% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом, тобто 730% річних, у розмірі 2.5% за кожен користування кредитом, тобто 912.5% річних, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань, є протиправними, оскільки перевищують розумну межу компенсації за невиконання позичальником своїх обов`язків, виникає дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту. Таким чином, договір позики ставить його в тяжке, несправедливе становище в договірних зобов`язаннях, умови кредиту суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача. Пославшись на викладене та положення ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, позивач просив визнати недійсним кредитний договір укладений між ним та відповідачем. Так, правилами кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом - у розмірі 2.0% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання кредиту. У разі своєчасного та належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором (погашення основного зобов`язання та процентів), нарахованих за користування кредитом на відповідну дату), кредитний договір достроково припиняється в день повного та належного виконання таких зобов`язань (п.1.4.1). Тобто, з дня отримання кредиту позичальник має перед товариством заборгованість, на яку нараховуються відсотки у розмірі 2% на день. За умовами кредитного договору та детального опису сукупності вартості кредиту, що були підписані сторони, підтверджується факт надання позичальник у кредиту строком на 16 днів. За 16 днів користування кредитом, із застосуванням передбаченої договором відсоткової ставки, сума процентів за 16 днів становить 1280 грн. Отже, розмір відсотків, які він має сплатити за договором за користування кредитними коштами за шістнадцять днів, та підлягають поверненню 27 грудня 2019 року, не перевищують 50% вартості кредиту, а тому колегія суддів не вважає підставою для визнання договору недійсним у зв`язку із встановлення кредитодавцем процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2% за кожен день використання кредиту. А відтак твердження позивача про те, що вказана умова договору є несправедливою в розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговують на увагу. За положеннями ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України) Умовами кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом у розмірі 2.5% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом (далі стандартна процентна ставка) з дня, наступного за днем закінчення строку передбаченого п.1.4.1 кредитного договору. Якщо зобов`язання не виконанні позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання кредиту. У разі належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором ( погашення основного зобов`язання та процентів, нарахованих за користування кредитом на відповідну дату), кредитний договір достроково припиняється в день повного та належного виконання зобов`язань. Сума процентів за 96 днів становить 9280 грн., або 912.5% річних. З урахуванням зазначеного ТОВ «Лайм Кеш» розміру пені, є суттєвий дисбаланс договірних відносин відносно прав та інтересів позичальника, що є порушенням ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів". Незалежно від того, що спірні умови договору відбулися за погодженням позивача, суд вважає, що встановлення фінансовою установою для позичальника непропорційно високої пені є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу послуг і може бути визнане незаконним. Подібне положення договору є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальникові, як споживачу послуг, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання ним зобов`язань за договором позики. Згідно ст.ст.11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора, щодо неухильного дотримання вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Суд звертає увагу на ту обставину, що незалежно від виконання фінансовою установою вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання усієї інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, остання відповідно до приписів ст. 18 цього ж Закону не повинен включати до кредитного договору несправедливих умов під страхом їх недійсності. Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Вимога про нарахування та сплату пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та частинах першій, другій ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Такого ж висновку дійшов Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/13. За таких обставин, суд приходить до висновку, що фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи недобросовісно та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукала у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, з якими позичальник як споживач, був позбавлений з вини кредитора реальної можливості ознайомитись та оцінити належно. Крім того, з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту. Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначений ТОВ «Лайм кеш» у спірному договорі позики розмір пені є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, отже п. 1.4.2 кредитного договору № ВС-00053713 від 12 грудня 2019 року є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. На підставі викладеного вище колегія суддів, частково погоджується з вимогами позову ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю підстав для визнання п.1.4.2 спірного кредитного договору недійсним відповідно до положень ст. ст. 203, 215 ЦК , п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Підстав для визнання кредитного договору недійсним в цілому, колегія суддів не вбачає. До таких же висновків дійшов Верховний суд у справі №131/1006/19 від 07 жовтня 2020 року. За встановлених судом обставин та враховуючи наведене, в силу п.3,4ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про його часткове задоволення. Доводи апеляційної скарги про недійсність кредитного договору, у зв`язку з введенням його відповідачем під час підписання в оману щодо обставин, як мають істотне значення, підписання договору під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, не заслуговують на увагу, оскільки з таких підстав позов позивачем не заявлявся. Посилання в апеляційній скарзі на те, що перед підписанням кредитного договору ним не було отримано інформацію про надання фінансових послуг відповідно до ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; договір від імені ТОВ «Лайм Кеш» підписано менеджером Львівського відділення №3 з надання кредитів, однак документів на підтвердження її повноважень йому надано не було; відсутність інформації щодо наявності прав для надання відповідної послуги - у відділенні ліцензії, сертифікату; не надання йому конкретної інформації органу, який здійснює державне регулювання діяльності особи, яка надає фінансові послуги; не надання йому балансу чи довідки про фінансове становище відповідача є безпідставними, оскільки не підтверджується належними доказами . Твердження позивача про те, що в оскаржуваному договорі не передбачено порядок внесення змін, відсутні умови щодо відповідальності не виконання зобов`язань кредитодавця, не зазначення у договорі строку, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, відсутність механізму захисту прав споживачів фінансових послуг, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач звернувшись до відповідача з заявою про надання кредиту та, підписавши договір, погодився із умовами, які були запропоновані йому, своїх заперечень щодо не зазначення вищенаведеного не висловлював. Стаття 5 Закону України « Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містять позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Відповідно до ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. Зважаючи на викладене та в силу ч.1 ст.141 ЦПК України з ТОВ «Лайм Кеш» на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2102 грн.(840 грн.80 коп. за суд першої інстанції, 1261 грн. 20 коп. (840.80 х1.5% за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кеш» про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити частково. Визнати пункт 1.4.2 розділу 1 кредитного договору ВС-00052713 від 12 грудня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕШ» та ОСОБА_1 - недійсним. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕШ» (ЄДРПОУ 41262114) в дохід держави 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року.