Постанова 4803 № 190/1990/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4203/20 Справа № 190/1990/19 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича на ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року про відкриття провадження у справі за позовом керівника Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Жовтянської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом керівника Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Жовтянської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Ухвала суду мотивована тим, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, справа підсудна П`ятихатському районному суду Дніпропетровської області, підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, та залишення позовної заяви без руху, немає. В апеляційній скарзі, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Солдаткін О.С., посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи на розгляд за встановленою підсудністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , який згідно адміністративно-територіального поділу належить до Голосіївського району м.Києва. На час розгляду справи, відзивів не надходило. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є припинення (розірвання) договірних відносин з приводу користування відповідачем земельною ділянкою, що розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області. У пунктах 1,2 та 36 постанови №3 пленуму «Про деякі питання визначення юрисдикції та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55,124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI). Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного нерухомого майна, місце розгляду первісного позову тощо. Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України визначено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Згідно із ч.ч.1 та 2 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. З урахуванням наведеного, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41,42 постанови від 1 березня 2013 року 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» надав судам роз`яснення, де зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна, до якого, згідно ст.181 ЦК України, належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги про те, що справа підлягає розгляду за правилами ст.27 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки предметом позовних вимог є зобов`язання відповідача вчинити певні дії стосовно нерухомого майна, що розташоване на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, то відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України на зазначені вимоги розповсюджується виключна підсудність, отже позов пред"являється за місцем знаходження цього майна, що й було зроблено позивачем. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом правил територіальної підсудності, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді та повністю спростовуються викладеним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича - залишити без задоволення. Ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида