Рішення КАС ВС № 9901/143/19

РІШЕННЯ Іменем України 29 жовтня 2020 року Київ справа №9901/143/19 адміністративне провадження №П/9901/143/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі -Суд): головуючого судді - Бевзенка В.М., суддів: Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г., Шишова О.О., Яковенка М.М. за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.В. представника позивача - Козій Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження як суд першої інстанції адміністративну справу № 9901/143/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язати вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), третя особа - Громадська рада доброчесності (далі - ГРД), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 лютого 2019 року №214-вс-19, яке було прийнято колегією у складі головуючий Мішин Микола Іванович , члени Василенко Андрій Володимирович та Гладій Степан Васильович , в частині "Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС"; - визнати протиправним та скасувати повністю рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 лютого 2019 року №255/вс-19; - зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19, яке було прийнято колегією у складі головуючий Мішин Микола Іванович , члени Василенко Андрій Володимирович та Гладій Степан Васильович , прийняти рішення про оголошення перерви щодо ОСОБА_1 та визначення рейтингу ОСОБА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що рішенням відповідача від 15 лютого 2019 року №214/вс-19 її визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду. Водночас під час проведення співбесіди 11 лютого 2019 року Комісією в складі колегії прийнято протокольне рішення про залишення без розгляду висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики як такого, що поданий без дотримання вимог Регламенту. Отже, на думку позивача, за відсутності висновку Громадської ради доброчесності рішення Комісії від 15 лютого 2019 року №214/вс-19 набрало чинності з моменту його ухвалення і у Комісії у складі колегії не було підстав виносити на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки ухваленого нею рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту. За таких обставин позивач вважає, що відповідач повинен був оголосити перерву у засіданні Комісії у складі колегії та визначити її місце у рейтингу серед інших кандидатів. Враховуючи наведене, вважає рішення відповідача від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19 в частині визначення ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду - законним, а в частині "Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС" - протиправним, оскільки прийнято з порушенням вимог Регламенту ВККС. Окрім того зазначає про те, що рішення ВККС від 22 лютого 2019 року №255/вс-19 не містить посилань на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких відповідач дійшов відповідних висновків. Вважає, що зазначене рішення відповідача порушує право позивача як кандидата на справедливий розгляд її справи та ефективний юридичний захист її прав. Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до Суду відзив на позову заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Комісія вказує, що обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач вибірково застосовує правові норми та помилково вважає, що Комісія зобов`язана була на підставі рішення від 15.02.2019 року № 214/вс-19 прийняти рішення про оголошення перерви та визначення рейтингу ОСОБА_1 , а не направляти її на пленарний склад Комісії. Відповідач зазначив, що у відповідності до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії від 15 лютого 2019 року № 214-вс-19 та пояснення кандидата, встановила, що Комісією було надано помилкову оцінку дослідженим матеріалам та ухвалено передчасне рішення. За результатами голосування 22.02.2019 року рішення Комісії від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19, ухвалене у складі колегії, не було підтримано (більше ніж 11 голосами членів Комісії). Окрім того зазначає, що повноваження Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді є дискреційними повноваженнями та виключною її компетенцією, як уповноваженого органу, постійно діючого у системі правосуддя України. Відповідач зазначає, що спірне рішення від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19 є вмотивованим та містить підстави його прийняття. У відповіді на відзив представник позивача наголошує на тому, що відповідно до положень статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосудця України; порядок роботи ВККС України визначається цим Законом. Як орган судової влади ВККС функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів (преамбула до названого Закону). Таким чином вважає, недоцільним, протиправним, незаконним та необгрунтованим посилання у відзиві на дискреційність повноважень. Також зазначає, що колегія ВККС під час прийняття 15 лютого 2019 року рішення про те, що ОСОБА_1 підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду, мала оголосити перерву для визначення рейтингу та не направляти ОСОБА_1 для співбесіди на пленарне засідання ВККС. Таким чином вважає, що згідно із чинним законодавством та Регламентом ВККС рішення від 15.02.2019 року в частині «Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту» є протиправним. Також звертає увагу на те, що відповідач не пояснив на підставі чого було прийнято рішення від 22.02.2019 № 255/вс-19 та не спростував положень позовної заяви про протиправність рішення від 22.02.2019 року № 255/вс-19 . У судовому засіданні Судом поставлено на обговорення питання про можливість розгляду справи без участі представника ВККС. Представник позивач вирішення зазначеного питання залишив на розсуд суду. З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду в подібній категорії справ (зокрема у справі №9901/378/19), колегія суддів Верховного Суду ухвалила розгляд справи здійснювати без участі представника ВККС України. При ухваленні такого рішення Суд виходив з того, що процес формування нового складу ВККС може розтягнутися до невідомого проміжку часу і такий стан може негативно вплинути на здійснення адміністративного судочинства в межах розумного строку. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН Судом установлено, що Указом Президента України від 30 жовтня 1999 року № 1417/99 10 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Московського районного суду міста Харкова. Постановою Верховної Ради України від 23 вересня 2004 року № 2039-IV «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Московського районного суду міста Харкова безстроково. Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2006 року № 3432-ІV «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Харківського окружного адміністративного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 2009 року № 1282-VІ «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Київського апеляційного адміністративного суду. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5012-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Вищого господарського суду України. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 08 листопада 2018 року № 3380/0/15-18 «Про переведення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду міста Києва» ОСОБА_1 було переведено на посаду судді господарського суду міста Києва. Рішенням Комісії від 2 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема, 13 вакантних посад суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. ОСОБА_1 звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 38 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років, і рішенням Комісії від 24 жовтня 2018 року була допущена до участі у цьому конкурсі. Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття 13 вакантних посад суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 171 кандидата, зокрема ОСОБА_1 . У першому етапі кваліфікаційного оцінювання за загальним результатом іспиту ОСОБА_1 отримала 155,5 балів та згідно з рішенням Комісії від 29 грудня 2018 року № 33 0/зп-18 була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Відповідно до графіка проведення співбесіди за результатами дослідження досьє під час кваліфікаційного оцінювання кандидата ОСОБА_1 було призначено до розгляду на 11 лютого 2019 року. Громадською радою доброчесності на електронну адресу Комісії 2 лютого 2019 року (вихідний день) надіслано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений ГРД 01.02.2019, а зареєстрований у Комісії 04.02.2019, тобто за 7 днів до визначеної для кандидата на посаду судді дати співбесіди. Оскільки, зазначений висновок подано без дотримання вимог підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, а саме подано менше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно кандидата ОСОБА_1 , під час засідання Комісії 11 лютого 2019 року ухвалено протокольне рішення про залишення висновку без розгляду та оголошено перерву до 15 лютого 2019 року для з`ясування майнового стану кандидата. Комісією у складі колегії 15 лютого 2019 року проведено співбесіду із ОСОБА_1 , обговорено дані щодо її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності. Стосовно інформації, зазначеної у суддівському досьє та досьє кандидата, ОСОБА_1 надала усні та письмові пояснення, копії підтверджувальних документів. Комісія в складі колегії, дослідивши суддівське досьє та досьє кандидата, пояснення ОСОБА_1 та додані до них документи, не встановила підстав для оцінювання кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності у 0 балів та ухвалила рішення від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19, згідно із яким ОСОБА_1 визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді в складі Верховною Суду. У вказаному рішенні зазначено, що воно набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу VI Регламенту. 22 лютого 2019 року ВККС у пленарному складі прийнято рішення № 255/вс-19, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду та припинення її участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року. Позивач, вважаючи, що рішення ВККС від 15 лютого 2019 року №214/вс-19 в частині абзацу 3 резолютивної частини (щодо визначення порядку набрання ним чинності) та рішення ВККС від 22 лютого 2019 року №255/вс-19 є протиправними та підлягають скасуванню звернувся до суду з даним позовом. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Конституція України Частина 2 статті 19: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 6: Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) Пунктом 4 розділ ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон №1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону. Статтею 79 Закону №1402-VIII визначено підстави проведення ВККС конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду. Порядок призначення на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою визначено статтею 81 зазначеного Закону. Стаття 83 Закону №1402-VIII Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: 1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; 2) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. За змістом пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" та частин першої і другої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання проводиться колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності, професійної етики, доброчесності. Частина 2 статті 85 Закону №1402-VIII Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складення іспиту; дослідження досьє та проведення співбесіди. Частина 1- 8 статті 87 Закону №1402-VIII Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Громадська рада доброчесності складається з двадцяти членів. Членами Громадської ради доброчесності можуть бути представники правозахисних громадських об`єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності. Не можуть бути членами Громадської ради доброчесності: 1) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними; 2) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку; 3) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією; 4) особи, які протягом останніх п`яти років працювали (проходили службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції; 5) особи, які протягом останніх п`яти років перебували на державній службі; 6) особи, які є суддями або суддями у відставці. Громадська рада доброчесності здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради. Колегія Громадської ради доброчесності діє від імені Ради. Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді. Для здійснення повноважень, зазначених у цій статті, членам Громадської ради доброчесності надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів. Член Громадської ради доброчесності зобов`язаний відмовитися від участі у розгляді питання про надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у таких випадках: 1) якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею чи кандидатом на посаду судді; 2) якщо він причетний до справ, які розглядав чи розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості. Стаття 88 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Частина 1-4 статті 92 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом. Вища кваліфікаційна комісія суддів України більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом. Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Пункт 4.10 "Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності". 4.10.1. Інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії Радою не пізніше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда). Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів. Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 робочих днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди. Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту. У разі недотримання ГРД строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення. Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається. 4.10.2. Суддя (кандидат на посаду судді) має бути ознайомлений Радою з інформацією, що може свідчити про невідповідність його критеріям професійної етики та доброчесності (далі - інформація негативного характеру) або висновком, та має право надати ГРД відповідні пояснення. 4.10.3. Інформація або висновок має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), щодо якого надається інформація; 2) назву посади, на яку претендує або яку займає суддя (кандидат на посаду судді), та процедури, в межах якої надано інформацію або висновок; 3) дату затвердження; 4) обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують (у разі надання висновку); 5) позитивну або негативну інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді) з посиланням на джерела, які її підтверджують (у разі надання інформації); 6) інформацію щодо пояснень судді (кандидата на посаду судді), відмови від їх надання, мотиви та підстави їх врахування або відхилення, відомості щодо можливості судді (кандидата на посаду судді) ознайомитися з інформацією або висновком (у разі надання висновку або інформації негативного характеру); 7) узагальнювальний висновок; 8) додатки, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Інформація, зазначена в пунктах 4 - 5 абзацу першого цього підпункту, має бути персоніфікованою та містити інформацію про особу, яка надала таку інформацію (джерело походження інформації). У разі недотримання зазначених вимог така інформація вважається анонімною і не підлягає розгляду. Інформація або висновок мають бути підписані усіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії інформації або висновку. До інформації або висновку додається витяг з протоколу із зазначенням результатів голосування щодо їх надання Комісії. У разі недотримання ГРД зазначених вимог Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про залишення без розгляду такої інформації або висновку. 4.10.4. Комісія під час розгляду інформації або висновку надає оцінку лише тим обставинам, які стосуються відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності. 4.10.5. Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. 4.10.6. Повноваження представника ГРД підтверджуються письмовим рішенням Ради, ухваленим на її зборах, яке подається відповідальному працівнику секретаріату Комісії до початку розгляду відповідного питання на засіданні Комісії. 4.10.7. Уповноважений представник ГРД під час співбесіди має право: 1) оголосити попередньо надану Комісії інформацію або висновок щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надавати пояснення стосовно наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) з дозволу головуючого ставити запитання судді (кандидату на посаду судді) в межах наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 4) надавати відповіді на поставлені запитання. 4.10.8. За результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ. Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення. 4.10.9. На засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, висновок та пояснення судді (кандидата на посаду судді), обставини, документи та матеріали, які були предметом розгляду під час співбесіди. Питання розглядається шляхом заслуховування члена Комісії - доповідача, який інформує присутніх на засіданні членів Комісії про ухвалене Комісією у складі колегії рішення, зокрема про зміст висновку та пояснення судді (кандидата на посаду судді). 4.10.10. За результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ, Комісія ухвалює одне з таких рішень: про підтримку рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. 4.10.11. У разі ухвалення Комісією у пленарному складі рішення про підтримку рішення Комісії, ухваленого у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ, обставини, викладені у висновку, не підлягають повторному розгляду під час наступних процедур кваліфікаційного оцінювання відповідного судді (кандидата на посаду судді). ВИСНОВКИ СУДУ Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 лютого 2019 року №214/вс-19, яке було прийнято колегією у складі головуючий Мішин Микола Іванович , члени Василенко Андрій Володимирович та Гладій Степан Васильович , в частині "Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС". За змістом пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" та частин першої і другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності, професійної етики, доброчесності. Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складення іспиту; дослідження досьє та проведення співбесіди. З метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка, серед іншого: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) (частина перша, пункти 1-4 частини шостої статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності, врегульовано пунктом 4.10 розділу IV Регламенту. Зокрема, у підпункті 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту (визначено строк надання Громадською радою доброчесності висновку до Комісії (не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди із суддею) та передбачено наслідки його недотримання: вирішення питання щодо розгляду матеріалів Комісією у складі колегії під час проведення засідання з ухваленням протокольного рішення або залишення без розгляду висновку, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди. Отже, у визначених Регламентом випадках висновок ГРД не підлягає розгляду, тобто не має правового значення при наданні Комісією у складі колегії оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.02.2019 року Комісією у складі колегії за результатами вивчення висновку ГРД, встановлено його невідповідність вимогам підпункту 4.10.1 пункту 4.10. Розділу IV Регламенту, а саме вказаний висновок подано ГРД менше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно кандидата ОСОБА_1 . У зв?язку із викладеним 11.02.2019 року Комісією у складі колегії, відповідно до підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Регламенту прийнято протокольне рішення про залишення висновку ГРД без розгляду. В подальшому рішенням ВККС у складі колегії від 15 лютого 2019 року №214-вс-19 визначила, що позивача визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді в складі Верховною Суду. При цьому рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8. пункту 4.10. розділу IV Регламенту ВККС. Відповідно до частини першої статті 88 Закону України Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. Процедурні питання, пов?язані з реалізацією наведених положень Закону, а також порядок набрання чинності рішеннями Комісії закріплені в підпункті 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту. Так, у силу підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється Комісією у складі колегії за результатами співбесіди. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону. Суд зазначає, що положення частини 1 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у випадку наявності висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності незалежно від дотримання ГРД строків подачі висновку до ВККС. При цьому, згідно Регламенту ВККС порушення строків надання висновку ГРД є підставою для залишення його без розгляду, проте такий висновок підлягає врахуванню при визначенні процедури прийняття рішення відповідачем на підставі статті 88 Закону № 1402-VIII, оскільки вказане положення Закону визначає порядок прийняття рішення ВККС за наявності висновку, прийнятого ГРД, а не лише висновку, що розглянуто ВККС при проведенні кваліфікаційного оцінювання. Доводи позивача щодо відсутності правових підстав для застосування відповідачем положення підпункту 4.10.8 пункту 4.10. Регламенту ВККС з тих мотивів, що висновок ГРД через порушення строків його направлення до ВККС вважається не поданим Суд вважає необґрунтованими з огляду на положення абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, що визначає єдиний порядок ухвалення рішень ВККС у випадку прийняття та наявності висновку ГРД. Таким чином, аналіз наведених положень частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, проте за наявності негативного висновку Громадської ради доброчесності, незалежно від того, чи був він предметом розгляду на засіданні Комісії у складі колегії, необхідно, щоб це рішення було підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії у пленарному складі. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі 9901/489/19 та у справі № 9901/381/19 . З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми законодавства, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 лютого 2019 року №214-вс-19, в частині "Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19. Звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, зокрема викликано тим, що ВККС у пленарному складі ухвалила рішення, яким визнала її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду. Зазначеному рішенню передувало рішення колегії Комісії від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19 про визнання ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду та про те, що позитивне для позивачки рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту. За правилами абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII наявність такого висновку (чи інформації про невідповідність критеріям професійної етики і доброчесності) має наслідком те, що рішення про підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя, зокрема у Верховному Суді, має бути підтримане не менше ніж одинадцятьма голосами членів ВККС. Інакше кандидат на посаду судді визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя (за двома вказаними критеріями) і припиняє участь у конкурсі. Статтями 79, 83, 85 Закону № 1402-VIII, визначено, що конкурс на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання, яке складається з двох етапів: складення іспиту та дослідження досьє та проведення співбесіди. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Зі змісту положень пунктів 1-9 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16) вбачається, що на етапі іспиту суддю можна оцінити лише на відповідність критерію професійної компетентності і тільки за двома показниками вказаного критерію: "рівень знань у сфері права" і "рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" (максимальна кількість балів за які становить відповідно 90 і 120 балів; пункт 5 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16). Решта показників професійної компетентності ("ефективність здійснення правосуддя", "діяльність щодо підвищення фахового рівня", які оцінюються максимально у 80 і 10 балів відповідно; пункти 1.3, 1.4 Положення № 143/зп-16), як і решта критеріїв кваліфікаційного оцінювання (особиста компетентність, соціальна компетентність, професійна етика, доброчесність) оцінюються на підставі дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди (тобто під час другого етапу кваліфікаційного оцінювання). Спірне рішення ВККС від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19 є наслідком другого етапу кваліфікаційного оцінювання в рамках конкурсу до Верховного Суду, оголошеного згідно із рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року, отже має ґрунтуватися, насамперед, на критеріях кваліфікаційного оцінювання та їхніх показниках, які оцінюються на цьому етапі. Такими критеріями є доброчесність та професійна етика та частково професійна компетентність (як складова компетентності), оцінювання за якими ґрунтується виключно на дослідженні інформації, яка міститься у досьє судді та/або кандидата на посаду судді, та співбесіді. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВККС від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19 є немотивоване, оскільки не містить жодних мотивів та підстав, з приводу помилковості висновків Комісії, викладених у рішення від 11 лютого 2019 року № 214/вс-19. Відповідно до Закону № 1402-VIII, ГРД сприяє ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді двом зазначеним критеріям має наслідком те, що розгляд питання про підтвердження таким кандидатом здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді може відбуватися двома шляхами: 1) ВККС (у колегіальному складі) за наслідками дослідження досьє (до якого долучається, зокрема, висновок ГРД, якщо такий є) і проведення співбесіди дійде висновку, що кандидат на посаду судді не підтвердив здатності здійснювати правосуддя. Тому участь такого кандидата у конкурсі на заміщення вакантних посад судді припиняється і ухвалення рішення щодо непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у такому випадку не вимагає проведення засідання ВККС у пленарному складі; 2) ВККС (у колегіальному складі) за наслідками дослідження досьє і проведення співбесіди визнає кандидата на посаду судді таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя; у такому випадку це рішення Комісії, прийняте у колегіальному складі, виноситься на розгляд Комісії у пленарному складі і воно набере чинності за умови, що його підтримають не менше, ніж одинадцятьма голосами ВККС (пункт 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту). У процедурі кваліфікаційного оцінювання обов`язок (повноваження) встановити відповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям компетентності, професійної етики і доброчесності, відтак підтвердити його здатність здійснювати правосуддя покладено на ВККС. Участь ГРД в цій процедурі впливає на її перебіг, проте вона все одно є допоміжною і та інформація/висновок, яку надає ГРД стосовно судді/кандидата на посаду судді щодо відповідності критеріям доброчесності і професійної етики не є беззастережною для ВККС і за жодних умов не може замінити (підмінити чи певним чином доповнити) рішення Комісії за наслідками розгляду цього питання. З оскаржуваного рішення від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19 вбачається, що у ньому лише стисло перелічено, що зробила Комісія в пленарному складі, а саме: заслухала доповідача, дослідила рішення Комісії від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19, пояснення кандидата. Проте на думку Суду, наведення переліку джерел чи форм інформації, без викладу та аналізу її змісту не може вважатися належною мотивацією прийнятого відповідачем рішення. Суд зазначає, що оцінювати здатність кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у Верховному Суді, є дискреційними повноваженнями ВККС. Проте обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, зокрема судовому. Процес та результат кваліфікаційного оцінювання повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема кандидату на посаду судді, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний суддівський корпус, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо відповідності судді займаній посаді чи підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є необхідною для цього умовою. Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень ВККС) залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має давати розуміння чим керувалася Комісія, коли оцінювала кандидата на посаду судді на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема які обставини було взято до уваги, а які ні і чому, чи доводи/пояснення кандидата на посаду судді було взято до уваги чи ні та мотиви їхнього відхилення (якщо такі є), у чому полягає помилковість висновків Комісії у колегіальному складі. Зазначене і мало б бути мотивами Рішення, яких у ньому не заначено. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). На переконання Суду, сама лише констатація того, що Комісія у колегіальному складі надала помилкову оцінку дослідженим матеріалам суддівського досьє та досьє кандидата ОСОБА_1 та поясненням кандидата, не дає змоги зрозуміти/встановити дійсних підстав/мотивів, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення. Суд вважає, що зазначені посилання не можуть слугувати достатньою підставою для того, щоб визнати суддю чи кандидата на посаду судді таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя, оскільки відповідач відповідно до вимог пункту четвертого частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII зобов`язаний навести підстави/мотиви, з яких він виходив під час ухвалення рішення. Враховуючи вищевикладене Суд дійшов висновку, що відсутність у рішенні Комісії від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19 мотивів його ухвалення, посилань на конкретні обставини та підстави, які лягли в основу цього рішення, відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, є достатньою підставою для його скасування. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 лютого 2019 року № 214/вс-19, прийняти рішення про оголошення перерви щодо ОСОБА_1 та визначення її рейтингу, то на переконання колегії суддів вона не підлягає задоволенню, з огляду на те, що зазначені дії віднесено до компетенції ВККС, втручатися у яку суд не вправі. Оскільки, зобов`язуючи Комісію до ухвалення певного рішення щодо конкретного кандидата суд у такий спосіб перейме дискреційні повноваження цього органу і виконуватиме не властиві суду функції, що є недопустимим. За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати за подання цього позову у виді судового збору відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (при зверненні із даним позовом до суду позивачем було заявлено три позовні вимоги, за кожну із яких позивач сплатила судовий збір на загальну суму 2305,20 грн (квитанція № ПН8000339 від 14 березня 2019 року). На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, - ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 лютого 2019 року № 255/вс-19 про визнання кандидата ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду та припинення участі кандидата ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (03109, м.Київ, вул. Генерала Шаповалова, буд.9; ідентифікаційний код 37316378) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2020 року. Головуючий В.М. Бевзенко Судді Н.А. Данилевич Т.Г. Стрелець О.О. Шишов М.М. Яковенко