Постанова 4856 № 560/627/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/627/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 02 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк С" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 ківтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на її переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт зазначає, що надані позивачем документи до податкової накладної №3 від 08.10.2019 року є не достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної, а тому дії відповідача щодо відмови в реєстрації податкової накладеної є правомірними. Позивач своїм правом передбаченим ст.300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. 26 жовтня 2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Згідно з ч. 10 ст. 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). З матеріалів справи встановлено, що 26 жовтня 2020 року на електронну адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відкладення судового засідання, яке не підписане електронно-цифровим підписом у встановленому законом порядку. На підтвердження зазначеного, головним спеціалістом відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду Друзь Ю.О. складено відповідну довідку. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-IV. Згідно з ст. 4 вказаного Закону електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. За приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. Між тим, положеннями ч. 2 ст. 167 КАС України визначено, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду. Таким чином, оскільки заперечення не містить електронного цифрового підпису, тобто подане без додержання вимог ч. 1 ст. 167 КАС України, то останнє не може бути розглянуте судом та підлягає поверненню заявнику без розгляду. Сторони в судове засідання не з`явились, про час, день та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 27.10.2020 року було прийнято протокольну ухвалу. За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк С" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.05.2019 року. 01.10.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк С" та товариство з обмеженою відповідальністю "СМ Україна" уклали договір оренди нежитлового приміщення №03/01-10-2019. Відповідно до умов договору №03/01-10-2019 від 01.10.2019 року орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 60 кв.м. (шістдесят квадратних метри), розташованого за адресою: 79024, Львівська обл., м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір орендної плати за один календарний місяць становить 15780,00 грн з ПДВ. Відповідно до пункту 4.2. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не залежно від наслідків його господарської діяльності до 10 числа поточного місяця, за який вноситься орендна плата згідно договору, на підставі виставлених рахунків. На виконання умов договору №03/01-10-2019 від 01.10.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину нежитлового приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2019 року. Здійснення господарських операцій, з оренди частини нежитлового приміщення відповідно до договору №03/01-10-2019 від 01.10.2019 року, позивач оформив податковою накладною від 08.10.2019 року №3, яку надіслав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. ДПС України надіслала позивачу квитанцію від 30.10.2019 року про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, вказавши, що ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку", запропонувала надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 01.11.2019 року позивач надіслав відповідачу повідомлення щодо подачі документів на підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій у реєстрації ПН/РК №3 від 08.10.2019 року та скановані копії договору оренди нежитлового приміщення №01/01-10-2019 від 01.10.2019 року, акту прийому-передачі нежитлового приміщення (додаток до договору), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, платіжного доручення від 08.11.2019, даних 1ДФ за 2019 рік. У розділі "пояснення" повідомлення щодо подачі документів на підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій у реєстрації ПН/РК зазначив, що приміщення яке здається в оренду придбано на підставі договору №1842 від 01.07.2019, поставлено на облік за неосновним місцем здійснення діяльності (код органу 1307). Здане в оренду з 01.09.2019 року. Рішенням від 06.11.2019 року №1323605/43005693 відповідач відмовив позивачу у реєстрації податкової накладної №3 від 01.11.2019 року. Підставою для відмови слугувало ненадання позивачем акта наданих послуг, картки рахунку 361 з ТОВ "СМ Україна". Крім того, відповідно до розрахунку 1ДФ за 3 квартал в підприємства відсутні працівники за основним місцем роботи. Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246 (далі Порядок №1246). Згідно з пунктами 12, 13 та 14 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №117 (чинний на дату прийняття оскаржуваного рішення) (далі Порядок №117). Згідно з пунктами 5, 6 Порядку №117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності дій відповідача під час прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, колегія суддів зазначає наступне. Досліджуючи зміст квитанції від 30.10.2019 року про зупинення реєстрації податкової накладної №3 від 08.10.2019 року, судом встановлено, що відповідач запропонував позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накиданих. Колегією суддів встановлено, що на виконання вимог контролюючого органу, позивач надіслав пояснення та копії документів щодо виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №03/01-10-2019 від 01.10.2019. Відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Судова колегія зауважує, що підставою для прийняття рішення №1323605/43005693 від 06.11.2019 про відмову позивачу у реєстрації податкової накладної №3 від 08.10.2019 слугувало не надання пояснень до Повідомлення про подання пояснень та акта наданих послуг, картки рахунку 361 з ТОВ "СМ Україна". Водночас, як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у повідомленні №2 від 01.11.2019 позивач пояснив, що приміщення яке здається в оренду придбано на підставі договору №1842 від 01.07.2019, поставлено на облік за неосновним місцем здійснення діяльності (код органу 1307). Здане в оренду з 01.09.2019 року. На підтвердження додав скановані копії договору оренди нежитлового приміщення №01/01-10-2019 від 01.10.2019, акту прийому-передачі нежитлового приміщення (додаток до договору), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, платіжного доручення від 08.11.2019, даних 1ДФ за 2019 рік. Таким чином, пояснення з доданими документами в повній мірі підтверджують надані послуги зазначені в податковій накладній №3 від 08.10.2019 року. Натомість, контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних рішень безпідставно не були враховані обставини, наведені у поясненнях товариства. Водночас, аналіз наданих позивачем документів вказує на те, що надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних документів повністю відображають зміст господарських операцій позивача та є достатніми для прийняття відповідачем рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідач відмовивши у реєстрації податкової накладної у зв`язку з ненаданням копій документів, у квитанції від 30.10.2019 року не зазначав, яких саме пояснень та документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію цієї податкової накладної. Таким чином, на переконання колегії суддів, спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням принципу "належного урядування", без дотримання процедур, визначених законодавством. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення №1323605/43005693 від 06.11.2019 прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України. Відповідно до наказу Держаної податкової служби України від 28.08.2019 №36 повноваження щодо реалізації податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушенням під час застосування податкового законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань покладені на Держану податкову службу України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 08.10.2019. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Натомість, матеріалами справи не доведено, що відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.