Постанова 4856 № 560/1630/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1630/20 Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 30 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України та до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії, в якому просив: - визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України від 11.09.2019 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 ; - зобов`язати МВС України призначити ОСОБА_1 грошову допомогу по інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності без врахування сум виплачених раніше; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; - зобов`язати Головне управління МВС у Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, направлену листом від 11.09.2019 №15/2-3543, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності без врахування сум виплачених раніше (згідно платіжного доручення №1503 від 16.11.2015). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач та відповідач - Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подали апеляційні скарги. Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України. Переглянувши судове рішення, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов наступного висновку. З матеріалів справи встановлено, що випискою з Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0570026 затверджено встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності з 11.09.2015 по 01.10.2018. Причина інвалідності: Захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в ОВС (а.с. 70). Згідно з Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0004564, ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 50%. Дата огляду 11.09.2015 (а.с. 71). Відповідно до Висновку від 29.10.2015 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно позивачу на підставі приписів Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 206700,00 гривень. В графі "Відмітка про виплату" зазначено платіжне доручення №1503 від 16.11.2015 (а.с. 72). У відповідності до виписки з Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1092477 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 12.03.2018 по 01.04.2021. Причина інвалідності: Захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 67). Згідно з Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0024441, ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 60%. Дата огляду 22.12.2017 (а.с. 66). 23.08.2018 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з одержанням ІІ групи інвалідності (а.с. 65). Управління МВС України в Хмельницькій області сформувало висновок про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 145700,00 грн. відповідно до Закону №565-ХІІ, з врахування раніше виплаченої суми в розмірі 206700,00 грн., та направило цей висновок разом з поданими позивачем документами до МВС України для прийняття рішення. Листом від 06.09.2018 №15/2-3302 МВС України повернуло вказані документи ліквідаційній комісії УМВС України в Хмельницькій області без прийняття рішення. При цьому, посилаючись на пункт 4 Порядку №850, МВС України вказало на відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років. Не погодившись з висновком ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області та бездіяльністю МВС України щодо призначення одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року по справі №560/282/19 (далі - рішення по справі №560/282/19), яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок Управління МВС України в Хмельницькій області про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 27.08.2018. Зобов`язано Управління МВС України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності відповідно до підпункту 2, пункту 3 Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Визнано протиправними дії МВС України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання вказаного рішення суду та на підставі заяви позивача з доданими до неї документами, Управлінням Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області сформовано висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 14.08.2019 та направлено його до Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 63). Як вбачається із листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 11.09.2020 № 15/2-3543, надісланого на адресу ліквідаційної комісії УМВС України у Хмельницькій області, відповідачем відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із невідповідністю поданих документів вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21 жовтня 2015 року. Документи про призначення одноразової грошової допомоги повернуто ліквідаційній комісії УМВС України в Хмельницькій області. Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що буквальний аналіз пункту 4 Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Водночас, відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє. Судова колегія, надаючи оцінку даним правовідносинам, відзначає наступне. Статтею 23 Закону України "Про міліцію" визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Вказаний Порядок, визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, зокрема у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи. Відповідно до пункту 7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Крім того, до заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції (пункт 8 Порядку №850). В свою чергу, МВС в місячний строк, після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів, приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови, що передбачено пунктом 9 Порядку №850. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності приймається Міністерством внутрішніх справ України на підставі поданого керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач, в даному випадку - Ліквідаційною комісією Управління МВС України в Житомирській області висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про міліцію" № 565- XII від 20 грудня 1990 року (далі - Закон № 565- XII). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Міністерство внутрішніх справ України зобов`язано прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги або мотивовану відмову в призначенні такої виплати. В даному ж випадку, відповідач - Міністерство внутрішніх справ України, повернуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Отже, Міністерство внутрішніх справ України, в порушення вимог п.9 Порядку №850, за результатами розгляду матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням позивачу інвалідності другої групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, жодного рішення не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 23 червня 2020 року у справі №296/10884/16-а і суд не вбачає підстав для відступу від такої позиції. Серед іншого, у постанові від 19 лютого 2019 року в справі №802/498/18-а Верховний Суд також дійшов висновку про те, що повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції не передбачено, а тому повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить Порядку №850. Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що відсутність відповідного рішення в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу, тому відмова відповідача (Міністерства внутрішніх справ) викладена у листі є протиправною. Не приймаючи рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги, відповідач фактично вчиняє протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті мотивованого рішення (постанова від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а). Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Повертаючи матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивача без прийняття відповідного рішення, відповідач, фактично, перебрав на себе повноваження органу, як наглядової та контрольної інстанції, що чинним законодавством не передбачено. Крім того, колегія суддів зауважує, що пунктом 14 Порядку №850 визначено виключні підстави для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності. Зокрема, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Отже, в контексті наведеного, суд відмічає, що підстави, про які зазначає відповідач, що слугували поверненню документів без прийняття відповідного рішення, вказана норма не містить. Одночасно, судова колегія звертає увагу на те, що ніким не заперечується і не спростована та обставина, що інвалідність позивача виникла з причин, пов`язаних саме з виконанням ним службових обов`язків, що підтверджується усіма медичними документами. Рішення Житомирського обласного МСЕК недійсними не визнавались, причинно-наслідковий зв`язок інвалідності позивача з виконанням службових обов`язків не оспорюється. На думку апеляційного суду, формулювання причин повернення матеріалів позивача, наведене у листі Міністерства внутрішніх справ України від 11.09.2019 року, не відповідає вимогам щодо обґрунтованості, чіткості та зрозумілості актів суб`єктів влади. Крім того, причина повернення документів, яка була зазначена у листі відповідача, не відповідає підставам, передбаченим Порядком. Верховний Суд у аналогічних справах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що суб`єкт влади повинен чітко зазначати саме ту підставу відмови, яка передбачена п.14 Порядку №850 ( постанова від 13.02.2018 року у справі № 808/1866/16, від 28.03.2019 року у справі № 296/10138/16-а, від 12.09.2019 року у справі № 823/194/16 та інші). Слід звернути увагу на те, що п. 4 Порядку №850 не обмежує право інваліда отримати допомогу у разі встановлення йому вищої групи інвалідності, скільки визначає лише особливості виплати суми такої допомоги залежно від настання тої чи іншої події. Колегія суддів зазначає, що дослідженню у цій справі підлягає саме законність повернення документів листом, а не підстави за яких були повернуті документи. Як зазначено вище, відповідно до пункту 9 Порядку №850 Міністерство внутрішніх справ зобов`язано прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги, оскільки вказаною нормою не надано МВС повноважень повертати листом документи про призначення одноразової грошової допомоги без прийняття відповідного рішення з візою про відмову. Однак, Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, в порушення вимог пункту 9 Порядку №850, без прийняття відповідного рішення, листом від 11.09.2019 №15/2-3543 повернув документи щодо призначення одноразової грошової допомоги ліквідаційній комісії, яка повідомила про це позивача. В контексті викладеного, судова колегія констатує той факт, що Міністерство внутрішніх справ України не приймало окремого рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а відмовило шляхом проставляння відмітки (візи) "відмовлено" директором ДФОП МВС С.М.Шевіним на вже сформованому висновку УМВС України в Хмельницькій області, і тому вимога позивача про визнання протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у виплаті одноразової грошової допомоги, є передчасною. В даному випадку, фактично відмови про скасування якої прохає позивач, не існує, а має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за результатами розгляду питання стосовно призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. За таких обставин, дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи, вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України та носять характер протиправної бездіяльності щодо винесення відповідного рішення про призначення чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. До того ж, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України не приймав рішення ні про призначення, ні про відмову в призначенні грошової допомоги. Тож, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що на даному етапі належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому з 12 березня 2018 року інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ. Також, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції передчасно задоволено і вимогу про зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності без врахування сум виплачених раніше (згідно платіжного доручення №1503 від 16.11.2015). Судова колегія зауважує, що заява з доданими документами про призначення одноразової грошової допомоги у МВС України відсутня, оскільки повернута л/к УМВС України в Хмельницькій області, а тому відповідач не має змоги прийняти відповідне рішення. В даному випадку, лише після отримання Міністерством внутрішніх справ України документів, питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, може бути розглянуто. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. За таких обставин належним, способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міністерство оборони України обов`язку повторно розглянути заяву позивача із прийняттям відповідного рішення згідно вимог законодавства. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При цьому, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки. Тож доводи апеляційних скарг позивача та відповідача є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому з 12 березня 2018 року інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, з прийняттям відповідного рішення з урахуванням обставин, встановлених судами. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.