Постанова 4873 № 911/2863/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" листопада 2020 р. Справа№ 911/2863/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Агрикової О.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2019 у справі №911/2863/19 (суддя Чонгова С.І.) за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до фізичної особи-підприємця Навроцького Олександра Володимировича про стягнення 164640,01 грн та розірвання договору оренди майна, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2019 у справі №911/2863/19 позовну заяву повернуто заявнику, на підставі п.1 ч.5 ст.174 ГПК України. Ухвалу мотивовано відсутністю правових підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки прокурор не довів того, що цей випадок є виключним для представництва прокуратурою інтересів держави; прокурором не наведено обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності; сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, відсутність коштів для сплати судового збору, тощо, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та не є підставою для звернення із даним позовом до суду саме прокурором. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2019 у справі №911/2863/19 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального та матеріального права, зокрема, положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 4, 7 53, 86 ГПК України; апелянт наголошує, що у позовній заяві прокурор обґрунтував підстави звернення з позовом у цій справі, а саме зазначив, що визначений компетентний орган не здійснює захист інтересів держави, хоча має повноваження на звернення до суду (бездіяльність позивача з примусового стягнення заборгованості з орендної сплати, яка пов`язана з відсутністю в міському бюджеті коштів для сплати судового збору, що підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 06.05.2019 №51-03-2133, стала підставою для звернення прокурора до суду); доведення прокурором нездійснення позивачем захисту інтересів держави свідчить про помилковість висновку суду першої інстанцій щодо відсутності обґрунтування виключного випадку представництва прокуратурою інтересів держави. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2019 у справі №911/2863/19; постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Навроцького Олександра Володимировича про стягнення 164640,01 грн та розірвання договору оренди майна. В обґрунтування звернення з позовом в інтересах держави в особі регіонального відділення прокурор вказує, що позивач не належно виконує свої повноваження щодо державного майна, не в повній мірі вживає заходів щодо захисту державних інтересів, визначених Конституцією України та іншими законами, а тому звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільних потреб у відновленні законності та забезпечення визначених державою гарантій. Неналежне виконання відповідачем умов договору оренди державного майна щодо внесення орендної плати у строки і розмірах, обумовлених умовами договору, завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді ненадходження коштів (орендних платежів) до Державного бюджету України, що характеризує неефективне використання об`єктів державної власності, і, як наслідок, позбавляє позивача на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області направлено листа 06.05.2019 №51-03-2133 до Білоцерківської місцевої прокуратури з проханням здійснення заходів прокурорського реагування та звернення з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру". Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17). Суд апеляційної інстанції вважає посилковим висновок місцевого господарського суду про не доведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, судом апеляційної інстанції встановлено, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, з якого вбачається, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором, проте самостійно не здійснив захисту інтересів держави. Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитися з твердженням місцевого господарського суду про не доведення прокурором "нездійснення" позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки встановлені у справі та наведені прокурором обставини свідчать про тривалу бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави. Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.08.2020 у справі №914/1000/19. З наведених мотивів суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи прокурора в апеляційній скарзі та констатує, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Наведене вище свідчить про помилковість висновків місцевого господарського суду про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави та відповідно про наявність підстав для повернення позовної заяви першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області. Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, скасування ухвали Господарського суду Київської області від 19.11.2019 у справі №911/2863/19 з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 240, 255, 267 - 271, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури задовольнити. Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2019 у справі №911/2863/19 скасувати. Матеріали справи №911/2863/19 передати на розгляд суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир О.В. Агрикова