Постанова 4870 № 914/1979/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" жовтня 2020 р. Справа №914/1979/18 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Дубник О.П. суддів Зварич О.В. Хабіб М.І. за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент" (скорочена назва ТОВ "Ековей ВМ") б/н від 11.01.2020 (вх.№01-05/141/20 від 11.01.2020) на рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2019 (суддя Цікало А.І., повний текст складено 23.12.2019) у справі № 914/1979/18 за позовом: ПАФ "Острів", м.Львів до відповідача: ТОВ "Ековей ВМ" (попереднє найменування "АВЕ Львів"), м. Львів про стягнення 3 972 829,00 грн. за участю представників: від позивача: Шнир Я.Б. - адвокат (ордер серія ЛВ №178291 від 03.02.2020); від відповідача: не з`явився (належним чином повідомлений).

1. Розгляд справи. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2020, справу №914/1979/18 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Дубник О.П., суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020, в складі колегії: головуючого судді Дубник О.П., суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І., відкрито апеляційне провадження у справі №914/1979/18. Перед початком розгляду справи, відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось. Причини відкладення розгляду справи та оголошення перерви викладено в ухвалах суду. У судовому засіданні, після початку розгляду апеляційної скарги по суті, 17.06.2020 представник ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" (відповідача) адвокат Матвіїв С.І. подав заяву про відвід судді-члена колегії Хабіб М.І. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Хабіб М.І. 14.07.2020 на адресу суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Свідло Є.В. б/н від 07.07.2020 (вх.№01-04/4204/20 від 14.07.2020) про відвід членів колегії - суддів Хабіб М.І. та Зварич О.В. від розгляду даної справи. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 у задоволенні заяви представника відповідача про відвід членів колегії - суддів Хабіб М.І. та Зварич О.В. від розгляду даної справи відмовлено. Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України. 2.Вирішення процесуальних питань. Ухвалою суду від 27.03.2020 застосовано принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини та з врахуванням запровадження урядом держави Україна карантинних заходів по подоланню COVID-19. В судове засідання 28.10.2020 представник відповідача не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання б/н від 23.10.20202 (вх.№01-04/6204/20 від 26.10.2020) про відкладення розгляду справи, мотивуюче клопотання зайнятістю уповноваженого представника ТОВ "Ековей Вест Менеджмент" - адвоката Костур Р.В. в іншому судовому процесі у Галицькому районному суді м. Львова. Заслухавши заперечення представника позивача проти відкладення розгляду справи, оцінивши клопотання представника апелянта з поданими доказами, суд апеляційної інстанції прийшов до висновок про відхилення такого з огляду на наступне. Представнику відповідача відомо про розгляд справи 28.10.2020, оскільки про даний факт він зазначає у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що відповідач має кілька представників крім адвоката Костур Р.В., зокрема, адвокат Матвіїв С.І. (ордер серії ВС №1027215 від 17.06.2020) та адвокат Свідло Є.В. (ордер серія КВ №849493) які можуть здійснювати представництво відповідача, однак відповідач не надав суду доказів неможливості забезпечити участь інших представників у судовому засіданні. Слід також зазначити, що представником відповідача, адвокатом Костур Р.В., в судовому засіданні 04.03. та 13.05.2020 було надано пояснення по суті апеляційної скарги. Провадження у даній справі по розгляду апеляційної скарги відкрито 16.01.20. В своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011). Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»). Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог. 23.10.2018 Приватна Агрофірма "Острів" звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів" заборгованість за надані послуги захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) (за період серпень - вересень 2018) на підставі укладеного 24.10.2017 між сторонами договору №1/10/24-2017 (а.с. 7-21, т. 1). Позовні вимоги мотивує фатом надання послуг, що підтверджується підписаними та скріпленими двома сторонами Актами виконаних робіт з товарно-транспортними накладними. 15.01.2019 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог на 10 452грн, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3 972 829,00 грн. основного боргу (а.с.107, т. 5).

4. Історія розгляду справи. Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2019 позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задоволено та стягнуто з ТОВ "АВЕ Львів" на користь Приватної агрофірми "Острів" суму основного боргу в розмірі 3 972 829 грн. 00 коп. та суму судового збору в розмірі 59592 ( а.с.237-247, т. 5). Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 апеляційну скаргу ТОВ "АВЕ Львів" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2019 у даній справі без змін ( а.с. 16-22, т. 8). Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 12.08.2019 касаційну скаргу ТОВ "АВЕ Львів" задоволено, попередні судові акти скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області ( а.с.41-54, т. 10). Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначив про необхідність встановлення факту надання послуг позивачем та оплати таких послуг відповідачем за весь період дії Договору.

5. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2019 (головуючий суддя Цікало А.І.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» на користь Приватної агрофірми «Острів» 3972829 грн. 00 коп. заборгованості та 59592 грн. 44 коп. судового збору (а.с. 195-203, т. 11). Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок про підтвердження факту надання позивачем послуг із захоронення ТПВ, що доказується належними та допустимими доказами, зокрема, копіями актів наданих послуг, товарно-транспортних накладних за вказаний період, актами звіряння розрахунків, висновком звіту Аудиторської фірми "Вест Аудит" від 08.08.2019, який відповідає вимогам с. 98 ГПК України. Крім цього, суд першої інстанції зазначає, що позовні вимоги додатково підтверджує факт відшкодування Департаментом розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів на підставі договору від 20.07.2017 р. № 20, укладеного між Департаментом та ТзОВ "АВЕ Львів", реєстри поданих товарно-транспортних накладних по ТзОВ «АВЕ Львів», інформація про транзакції від Львівської обласної державної адміністрації на відшкодування витрат на вивіз твердих побутових відходів та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту. Суд першої інстанції не прийняв до уваги тверджень відповідача про те, що факт доставки позивачем твердих побутових відходів до місць захоронення спростовується витягами з системи GPS-моніторингу руху транспорту, оскільки укладеним між сторонами Договором не передбачено подання витягів з системи GPS-моніторингу руху транспорту. Також суд першої інстанції, не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що ним оплачено надані позивачем у серпні-вересні 2018 року послуги на суму 3 459 507,00 грн, що підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву від 30.09.2019 платіжними дорученнями за квітень-липень 2018 року, оскільки укладеним між сторонами Договором не передбачено попередню оплату за надані послуги, а отже відповідач не міг у квітні-липні оплачувати за послуги, надані у серпні-вересні. Після підписання актів здачі-приймання послуг, які є первинними документами, у відповідача виник обов`язок щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Здійснюючи у квітні-липні оплату за надані послуги, відповідач тим саме визнав, що такі послуги були надані позивачем у вказаний період. 6.Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи. 6.1. Відповідач ТОВ "Ековей Вест Менеджмент" оскаржило судове рішення. Апелянт, зокрема, вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме: неврахування вказівок Верховного Суду, що стали підставою направлення справи на новий розгляд. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно обмежився періодом з серпня по вересень 2018 року, що є лише частиною спірного періоду. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини справи, оскільки не врахував, що відповідач оплатив надані позивачем послуги у серпні - вересні 2018 року на суму 3 459 507,00 грн, та не врахував деталізації призначення платежу в платіжних дорученнях. Апелянт стверджує, що позивач не міг надавати відповідачеві послуги за договором у березні-травні 2018 року, а відповідач, як наслідок, не мав підстави для їх оплати. На думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми статей 74, 78, 238 ГПК України, не взявши до уваги доводи відповідача стосовно копій актів звіряння взаємних розрахунків, оскільки згадані копії актів звіряння взаємних розрахунків, зокрема за вересень 2018 року не містять підпису директора відповідача, то на думку відповідача, на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи. Як стверджує апелянт, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги, що посилання позивача на отримання відповідачем відшкодування фактичних витрат на вивезення відходів не може бути доказом надання позивачем послуг за договором у березні-травні 2018 року. Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги висновок експерта судово-економічної експертизи як начебто доказ надання позивачем послуг перевезення відходів, оскільки на вирішення експерта поставлено питання, що віднесені до компетенції суду. Щодо порушення норм процесуального права, то апелянт зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 05.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов`язаної справи №914/1680/18, проте текст такого судового рішення відрізняється від проголошеного в судовому засіданні, що на думку апелянта є підставою для скасування ухвали суду від 05.11.2019. Відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. 6.2. Позивач Приватне підприємство Приватна агрофірма "Острів" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивач повністю не погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що така не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Позивач зазначає, що відповідач не оплатив заборгованість позивачу за послуги із захоронення ТПВ, однак водночас за це отримав бюджетні гроші як відшкодування за вивезення і захоронення цих ТПВ, отримав ПДВ від цієї суми за накладними і позивача і перевізника. На думку позивача, посилання апелянта, що судом першої інстанції неправомірно взято до уваги висновок експерта, не заслуговують на увагу, оскільки для встановлення і дослідження питання обсягу послуг за Договором і їх оплати позивач залучив експерта з метою перевірки і встановлення обсягу послуг та стану розрахунків за весь період дії Договору, в тому числі з березня по травень 2018 року. Позивач вважає помилковими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно визначив спірний період, що є предметом судового розгляду, обмежився при прийнятті оскаржуваного рішення лише серпнем-вереснем 2018 року, тим самим не врахував висновок Верховного Суду в постанові від 12.08.2019, оскільки при розгляді справи та прийнятті судового рішення судом враховано весь період строку договору: з жовтня 2017 року по вересень 2018 року. Крім того, позивач вважає, що не заслуговують на увагу посилання апелянта не те, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини справи, оскільки відповідач оплатив надані позивачем у серпні-вересні 2018 року послуги на суму 3 459 507,00 грн, а позивач не міг надати відповідачу послуги за договором у березні-травні 2018 року, не взяв до уваги доводи відповідача стосовно копій актів звіряння взаємних розрахунків, а також не врахував висновку Верховного Суду стосовно деталізації призначення платежу в платіжних дорученнях, оскільки стан взаєморозрахунків і розмір заборгованості підтверджується висновком експерта, в якому проаналізовано первинні бухгалтерські документи, розміри оплат та об`єм наданих послуг. Позивач вважає, що відповідач за наявної реальної і фактичної можливості оплатити надані послуги, систематично і безпідставно не виконує свої зобов`язання по оплаті, однак при цьому з бюджету від Львівської обласної державної адміністрації постійно отримує відшкодування витрат на вивіз ТПВ. З огляду на вищенаведене, позивач просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

7. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції. 24.10.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів", (замовник) та Приватною агрофірмою "Острів" (виконавець) укладено договір про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів № 1/10/24-2017 (далі Договір) (т.1 а.с.16-21). За умовами Договору, виконавець (позивач) від свого імені та за рахунок замовника (відповідача) зобов`язаний організувати та виконати перевезення твердих побутових відходів (надалі - вантаж) автомобільним транспортом у приміському й міжміському сполученні (надалі - послуги). Відповідно до п. 9.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання їх сторонами. В разі, якщо жодна зі сторін не заявити про свій намір припинити дію даного договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, з 01 січня по 31 грудня, включно. Відповідно до п. 4.1. Договору, замовник оплачує фактично надані виконавцем послуги протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів усіх необхідних документів (актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків). Згідно із п. 4.5 Договору, акт наданих послуг підписується сторонами після фактично наданих виконавцем послуг. Оплата вартості перевезення здійснюється шляхом переказу грошових коштів замовником на поточний банківський рахунок виконавця (п. 4.2. Договору). Підтвердженням факту здійснення перевезення вантажу є оригінали товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу і Акт наданих послуг, підписаний уповноваженими особами (п. 4.3. Договору). Виконавець в Акті про виконання послуг зобов' язаний вказати дату кожного перевезення, реєстраційний номер автотранспорту, об`єм автотранспорту, вартість кожного перевезення та загальну вартість послуг з ПДВ (п. 4.4 Договору). Сторони також домовились, що обов`язковими умовами для оплати наданих за цим Договором послуг є: а) передача Виконавцем Замовнику відповідних документів, оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку, а саме: товаро-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання, податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору; б) відповідність цін, зазначених в Акті наданих послуг, податковій накладній з фак тичною вагою вантажу, зазначеною в товарно-транспортній накладній. За відсутності одного із зазначених документів, а також у разі їх неналежного оформлення або за наявності розбіжності у відомостях чи даних Замовник повинен повідомити Виконавця протягом 7 календарних днів із моменту подання документів, підтверджуючих факт надання послуг. У цьому випадку Виконавець зобов`язаний протягом 7 календарних днів із моменту отримання такого повідомлення від Замовника подати Замовнику відповідні виправлені або коригуючі документи (п. 4.6 Договору). На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги по захороненню твердих побутових відходів на загальну суму 17 969 811,00 грн. за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року. Відповідач оплатив послуги за Договором надані позивачем за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року на суму 13 996 982,00 грн. Предметом даного спору є заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, надані на підставі Договору від 24.10.2017 р. № 1/10/24-2017 за послуги захоронення ТПВ за період серпень - вересень 2018 року у розмірі 3 972 829,00 грн. Факт надання послуг на виконання умов договору № 1/10/24-2017 від 24.10.2017, за серпень-вересень 2018 року, підтверджується первинними документами: - актами наданих послуг (т.1 а.с.22-158) із вказівкою "Згідно договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року", а також те, що "Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має"; - товарно-транспортними накладними в період серпень - вересень 2018 року (т.4. а.с.68-250; т.5 а.с.1-34; т.5 а.с.117-154), які підтверджують факт перевезення ТПВ приватною Агрофірмою "Острів". Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказує, що ним оплачено надані позивачем послуги в повному обсязі та заборгованість за них відсутня. Відповідач вважає, що у березні-травні 2018 року позивач не надав відповідачу послуги із захоронення ТПВ, а тому відповідач не мав підстав для сплати коштів за цей період. На підтвердження оплати за надані позивачем послуги, відповідач посилається на платіжні доручення: від 21.02.2018 № 402, від 21.02.2018 № 403, від 22.02.2018 №№ 426, 432, від 23.02.2018 №№ 436,437,440, від 26.02.2018 № 445, від 28.02.2018 №№ 471, 475, від 01.03.2018 № 482, від 05.03.2018 №№ 499, 502, від 07.03.2018 № 511, від 12.03.2018 №№ 528, 529, від 14.03.2018 № 558, від 15.03.2018 т№ 559,577, від 16.03.2018 №№ 583, 603, від 21.03.2018 № 652, від 23.03.2018 № 696,697, від 27.03.2018 № 718, від 28.03.2018 №№ 744,752, від 29.03.2018 № 784, від 03.04.2018 № 828, від 26.04.2018 № 1071, не читається № від 27.04.2018 (а.с.87, т.2), від 05.05.2018 № 1138, від 07.05.2018 № 1152, від 08.05.2018 №№ 1164, 1168, від 10.05.2018 № 1178, від 11.05.2018 № 1186, від 14.05.2018 № 1199, від 15.05.2018 № 1219, від 16.05.2018 № 1234, від 21.05.2018 № 1286, від 22.05.2018 № 1299, від 22.05.2018 № 1300, від 22.05.2018 № 1301, від 25.05.2018 № 1347,від 23.07.2018 № 2031, від 26.07.2018 № 2070, від 27.07.2018 №№ 2080, 2097, від 30.07.2018 № 2110, від 31.07.2018 № 2122, від 02.08.2018 № 2131, 03.08.2018 №№ 2141, 2154, від 06.08.2018 № 2158, від 09.08.20108 № 2180, від 10.08.2018 №№ 2186, 2189, від 16.08.2018 № 2299, від 17.08.2018 №№ 2304, 2313,2314, від 22.08.2018 № 2315, від 23.08.2018 № 2377, від 28.08.2018 № 2414, від 29.08.2018 № 2427, від 30.08.2018 № 2440, від 31.08.2018 №№ 2443, 2459, від 03.09.2018 № 2463, від 04.09.2018 № 2475, від 05.09.2018 № 2479 (т.2 а.с.47-118). Позивачем 02.10.2019 надано висновок експерта судово-економічної експертизи № 36 від 01.10.2019 р. (т.11 а.с.58-80), відповідно до якого експерт дійшов наступних висновків: - висновок звіту Аудиторської фірми "Вест Аудит" від 08.08.2019 р. в частині вартості наданих Приватної Агрофірми "Острів" послуг для ТзОВ "АВЕ Львів" на виконання умов договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року на загальну суму 17 969 811,00 грн. документально підтверджується; - висновок звіту Аудиторської фірми "Вест Аудит" від 08.08.2019 р. в частині здійснення ТзОВ "АВЕ Львів" оплати вартості наданих Приватною агрофірмою "Острів"послуг на виконання умов договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року на загально суму 13 996 982,00 грн. документально підтверджується; - висновок звіту Аудиторської фірми "Вест Аудит" від 08.08.2019 р. в частині розміру дебіторської заборгованості ТзОВ "АВЕ Львів" перед Приватною агрофірмою "Острів" за надані згідно договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року послуги станом на 30.09.2018 р. в сумі 3 972 829,00 грн. документально підтверджується.

8. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Статтею 1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що предметом його регулювання є особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать ст. 174 ГК України. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Судами встановлено, що Приватна Агрофірма "Острів" (як виконавець) та ТОВ "АВЕ ЛЬВІВ" (як замовник) (перейменовано на ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент") 24.10.2017 уклали договір № 1/10/24-2017 про надання послуг з перевезення твердих побутових відходів (надалі - вантаж) автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполучені та організацію захоронення отриманих до перевезення відходів (а.с.16-21, т.1). Актами наданих послуг (а.с. 22-158, т. 1), підписаними обома сторонами та скріпленими печатками юридичних осіб підтверджено факт надання послуг із захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) за період зі серпня по вересень 2018 (за який позивач заявив позовні вимоги про оплату вартості наданих послуг із захоронення ТПВ). За інші періоди, які передували цим датам, матеріали справи таких Актів наданих послуг не містять. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В суді першої інстанції відповідач ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" клопотало перед судом про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у господарській справі № 914/1680/18 за позовом перевізника ТПВ Фермерського господарства "Агро Захід Буг" до відповідача ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент", у якій предметом спору є стягнення заборгованості за послуги перевезення ТПВ за період з 18.06.2018 про 30.09.2018, оскільки послуги захоронення ТПВ Приватна Агрофірма "Острів" (позивач у даній справі) без їх перевезення надати ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" не могла, та перевезення ТПВ до місць їх захоронення мало здійснювати Фермерське господарство "Агро Захід Буг" відповідно до договору про надання транспортних послуг № А-3/010318 від 15.03.2018. Відмова місцевим господарським судом в задоволенні такого клопотання є аргументом апелянта у даній справі як підстава скасування оскаржуваного рішення суду з мотивів неповного з`ясування обставин справи. Апелянт стверджує про те, що за період з березня по травень 2018 Фермерське господарство "Агро Захід Буг" не здійснювало перевезення ТПВ до місць захоронення: із 387 рейсів 365 рейсів не було здійснено відповідно до витягів із системи GPS-моніторингу руху транспорту, а відтак в апелянта ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" не було правових підстав оплачувати вартість послуг із захоронення ТПВ Приватній Агрофірмі "Острів", хоча у платіжних дорученнях про переказ коштів позивачу і значаться як підстава платежу відповідні Акти наданих послуг за березень-травень 2018. Відтак апелянт вважає, що виконав свої зобов`язання перед Приватною Агрофірмою "Острів" в повному обсязі, через що позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог. Наявним у даній справі товарно-транспортним накладним (а.с. 68-250, т. 4; а.с.1-34, т. 5; а.с. 14-410, т. 7) відповідно до яких ТОВ "АВЕ Львів" як вантажовідправник з пункту навантаження: м. Львів, вул. Північна відвантажив ТПВ, а вантажоодержувачі за період з 01.03.2018 по 30.05.2018 отримали цей вантаж у пунктах розвантаження, в яких перевізником значиться Фермерське господарство "Агро Захід Буг", підписаним відповідачем та перевізником, скріпленим печатками обох сторін, надавалась оцінка судами у справі № 914/1680/18 (а.с. 36-67, т. 12), постанова суду апеляційної інстанціїї від 19 червня 2019 набрала законної сили (постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 20.08.20 р. залишена в силі). У справі № 914/1680/18 встановлена обставина стосовно ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент", якому були надані транспортні послуги з перевезення ТПВ за період з 15.03.2018 по 31.05.2018 та за період з червня по вересень 2018. На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України суд апеляційної інстанції вважає вірним висновки місцевого господарського суду про безпідставність тверджень ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент", (апелянта у даній справі) про те, що йому не надавались Приватною Агрофірмою "Острів" (позивачем у даній справі) послуги із захоронення ТПВ. Також з огляду на викладене документально спростовані твердження апелянта про те, що кошти, сплачені за послуги із захоронення ТПВ відповідно до платіжних доручень за березень-травень 2018 є безпідставно сплаченими і що саме цими платіжними дорученнями підтверджується оплата послуг із захоронення ТПВ за період серпень-вересень 2018 з огляду на встановлені обставини справи, нижче наведені норми права та висновки суду. У справі № 914/1680/18 встановлена обставина надання транспортних послуг відповідачеві із перевезення ТПВ для захоронення їх, від так спростованими є доводи апелянта, що такі послугу із захоронення у спірний період йому позивач не надавав. Щодо оплати їх вартості, то суд апеляційної інстанції застосовує норми ст. 534 Цивільного кодексу України "Черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням", відповідно до якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Правила виконання грошового зобов`язання стосовно розподілу грошових коштів також виписані в пункті 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстрованої Міністерством юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976): "реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками". Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово досліджував питання щодо правил виконання грошового зобов`язання стосовно алгоритму розподілу коштів у випадку не конкретизації платежу у господарському зобов`язанні (постанови від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 15.10.2019 у справі № 909/1141/18, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18). Правова позиція Верховного Суду полягає в наступному: у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем коштів відповідно до умов договору з контрагентом. Якщо відповідні застереження в договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Договором № 1/10/24-2017 про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів від 24.10.2017 не визначено алгоритму розподілу коштів у випадку не конкретизації платежу у господарському зобов`язанні. У розділі 4 цього Договору пунктом 4.1 сторони домовились, що замовник (відповідач) оплачує фактично надані виконавцем (позивачем) послуги протягом 5 банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів документів (Акт виконаних робіт, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, рахунок). Тобто, такої форми розрахунку за надані послуги як передоплата договором не передбачено. Відповідно до умов п. 4.5 Договору, Акт наданих послуг підписується сторонами після фактичного надання Виконавцем послуг. На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги із захоронення ТПВ у серпні-вересні 2018 року на суму 3 972 829,00 грн., (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.01.2019, а.с. 107, т. 5), які оплачено не було. В платіжних дорученнях (а.с.47-74, 76-93, т.2): від 21.02.2018 № 402, від 21.02.2018 № 403, від 22.02.2018 №№ 426, 432, від 23.02.2018 №№ 436,437,440, від 26.02.2018 № 445, від 28.02.2018 №№ 471, 475, від 01.03.2018 № 482, від 05.03.2018 №№ 499, 502, від 07.03.2018 № 511, від 12.03.2018 №№ 528, 529, від 14.03.2018 № 558, від 15.03.2018 т№ 559,577, від 16.03.2018 №№ 583, 603, від 21.03.2018 № 652, від 23.03.2018 № 696,697, від 27.03.2018 № 718, від 28.03.2018 №№ 744,752, від 29.03.2018 № 784, від 26.04.2018 № 1071, не читається № від 27.04.2018 (а.с.87, т.2), від 05.05.2018 № 1138, від 07.05.2018 № 1152, від 08.05.2018 №№ 1164, 1168, від 10.05.2018 № 1178, від 11.05.2018 № 1186, від 14.05.2018 № 1199, від 15.05.2018 № 1219, від 16.05.2018 № 1234, від 21.05.2018 № 1286, від 22.05.2018 № 1299, від 22.05.2018 № 1300, від 22.05.2018 № 1301, від 25.05.2018 № 1347,від 23.07.2018 № 2031, від 26.07.2018 № 2070 в графі "призначення платежу" зазначено "оплата за організацію захоронення ТПВ зг.дог. №1/10/24-2017 від 24.10.17, зг. акт...". Тобто, у цих вище перелічених платіжних дорученнях чітко визначено періоди оплати, що дає підстави суду апеляційної інстанції зробити висновок про неможливість зарахування грошових коштів по цих платіжних дорученнях за інші періоди, наприклад, як зазначає, апелянт, за серпень-вересень 2018. В той же час в платіжних дорученнях (а.с.75,94-118, т.2): від 03.04.2018 № 828, від 27.07.2018 №№ 2080, 2097, від 30.07.2018 № 2110, від 31.07.2018 № 2122, від 02.08.2018 № 2131, 03.08.2018 №№ 2141, 2154, від 06.08.2018 № 2158, від 09.08.20108 № 2180, від 10.08.2018 №№ 2186, 2189, від 16.08.2018 № 2299, від 17.08.2018 №№ 2304, 2313,2314, від 22.08.2018 № 2315, від 23.08.2018 № 2377, від 28.08.2018 № 2414, від 29.08.2018 № 2427, від 30.08.2018 № 2440, від 31.08.2018 №№ 2443, 2459, від 03.09.2018 № 2463, від 04.09.2018 № 2475, від 05.09.2018 № 2479 в графі "призначення платежу" зазначено "оплата за організацію захоронення ТПВ зг.дог. №1/10/24-2017 від 24.10.17 у т.ч. ПДВ...", тобто відповідач (він же апелянт) не вказав відповідно до вимог ст.534 ЦК України та пункту 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстрованої Міністерством юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 чітко в графі "призначення платежу" періоду чи реквізитів акту виконаних робіт, а від так позивач вправі був зарахувати ці кошти в рахунок заборгованості в попередніх періодах. Відповідно до умов Договору №1/10/24-2017 від 24.10.17 оплата вартості послуг здійснюється шляхом переказу грошових коштів замовником на поточний банківський рахунок виконавця (п. 4.2). Факт надання послуг підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами наданих послуг, товарно-транспортними накладними за вказаний період. У кожному такому Акті наданих послуг ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" зазначило, що "Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має". Відповідно до пунктів 3.1.9 та 3.1.10 Договору №1/10/24-2017 від 24.10.17 складені податкові накладні за серпень - вересень 2018 року, подані в електронному вигляді, прийняті відповідачем, проведені по бухгалтерському обліку через відповідну програму - відповідні роздруківки податкових накладних з відміткою контрагента про отримання знаходяться у справі (а.с. 98-250, т. 3; а.с.1-67, т.4). Слід зазначити, що товаро-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто підтверджує факт надання саме транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). Щодо тверджень апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, то слід зазначити, що приписи Господарського процесуального кодексу передбачають чіткі та вичерпні підстави скасування судових рішень у разі порушення норм цього процесуального закону. Крім того, відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального закону може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Частиною 3 цієї ж норми визначено вичерпні випадки скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення у випадку порушення норм процесуального права, наведених у цій частині. Відмова місцевого суду в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не є підставою для скасування законного рішення суду. Поняття і види доказів визначені ст. 73 ГПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України). Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч.ч. 1, 2 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено. Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

9. Судові витрати. Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта. Керуючись ст.ст.129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вест Менеджмент» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2019 у цій справі без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Повний текст постанови складено 30.10.2020 Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий-суддя О.П. Дубник Судді О.В.Зварич М.І.Хабіб