Ухвала КЦС ВС № 415/3762/19

Ухвала 29 жовтня 2020 року м. Київ справа № 415/3762/19 провадження № 61-14997ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 30 липня 2020 року. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі заявник просить поновити йому строк на касаційне оскарження та вказує на те, що у період з 27 липня 2020 року по 21 вересня 2020 року перебував за межами України, що підтверджується штампами про перетин кордону у закордонному паспорті. Разом з цим, із доданої до касаційної скарги копії закордонного паспорта вбачається, що 27 липня 2020 року ОСОБА_1 виїхав за межі України, однак відсутній штамп про повернення заявника в Україну. Враховуючи наведене, заявником не підтверджено належними доказами факт його перебування за межами України у період з 27 липня 2020 року по 21 вересня 2020 року. Також, у касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції отримав лише 22 вересня 2020 року. На підтвердження зазначеного надано копію конверта суду апеляційної інстанції, трек-номер відправлення 9340408033835. Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Із інформація, яка міститься на офіційному сайті Укрпошта, вбачається, що відправлення за трек-номером 9340408033835 прийняте 13 серпня 2020 року, а вручене - 25 серпня 2020 року. Таким чином останнім днем на подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення є 24 вересня 2020 року. Разом з цим, касаційна скарга подана 12 жовтня 2020 року, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, а тому касаційну скаргу відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України необхідно залишити без руху та надати заявникові строк для подання нової заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення. Крім того касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на постанову Верховного Суду, яка відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). Зокрема заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 607/3909/18. Разом з цим у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення Верховного Суду за зазначеним номером справи (№ 607/3909/18), що свідчить про те, що заявником не наведено передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного провадження. Враховуючи викладене, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені у частині другій статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників. Крім того, у касаційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що заявник є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, знаходиться у скрутному матеріальному становищі, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також матір похилого віку. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Оскільки ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження розміру його річного доходу за 2019 рік, то суд позбавлений можливості вирішити його клопотання про звільнення від сплати судового збору. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги або надати докази на підтвердження його майнового стану за останній рік до моменту подання касаційної скарги. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Враховуючи те, що заявником оскаржуються судові рішення у частині стягнення 81 903,00 грн, тому судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 638,06 грн (81 903,00 грн ? 1 % ? 200 %). Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 30 листопада 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо у зазначений строк заявник не наведе інших поважних причин пропуску строку касаційного оскарження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак