Постанова 4856 № 240/8389/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8389/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 30 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру призначеної ОСОБА_1 з 28.02.2010 пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ з 90% мого грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016. Також, позивач просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% нового, підвищеного грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016, з урахуванням проведених виплат. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 зупинено провадження в адміністративній справі № 240/8389/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а (номер провадження №К/9901/20882/18). Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Також, апелянт вказує, що підставою зупинення провадження по №240/8389/20 стало передання Верховним судом на розгляд Великої Палати Верховного Суду України справи №510/1286/16-а. Однак, рішення Великої Палати Верховного Суду України по справі №510/1286/16-а не вплине на розгляд даної адміністративної справи, оскільки, як вважає позивач, предметом спору в спірних правовідносинах є перерахунок пенсії особі, як державному службовцю на виконання вимог ст.37 ЗУ "Про державну службу". Крім того, позивач вказав, що оскільки суд першої інстанції відкрив провадження у справі, значить вирішив питання строків передбачених ст.122 КАС України. Також, позивач послався на ту обставину, що суд першої інстанції враховує одне судове рішення Верховного Суду, однак не звертає уваги на інше, а саме судове рішення в справі №240/5401/18. Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до п.11 ч.1 ст.294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що предмети спірних правовідносин у справах №240/8389/20 та № 510/1286/16-а, в частині застосування строків звернення до суду, зокрема, щодо подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, є подібними. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 236 КАС України визначені підстави для зупинення провадження у справі, як обов`язкові, так і факультативні. Відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За змістом вказаної статті суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи. Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Крім того, на думку колегії суддів, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі. Так, судом першої інстанції зазначено, що у судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду по справі №510/1286/16-а визначено виняткові правові проблеми, головним чином, які полягають у необхідності формування правових позицій, а саме:

1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?

2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?

3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?

4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ); статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» (далі - № 2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком? Касаційний суд також зазначив про відсутність з цього питання однозначної практики Верховного Суду України та Верховного Суду. Ухвалою Великої Палати Верховного суду України 26.06.2019 справу прийнято до розгляду. Ухвала мотивована, зокрема, тим, що аргументи, викладені в касаційній скарзі, аналіз судових рішень у цій справі та у справах з подібними правовідносинами, а також мотиви, наведені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, дають підстави для висновку про обґрунтованість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Отже, справа № 510/1286/16-а передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, як вбачається зі змісту зазначеної вище ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019, у судовій практиці вирішення питання пенсійного забезпечення громадян України призвело до виявлення іншого не менш складного завдання - визначення строку звернення осіб, яким неправильно нарахували або вчасно не перерахували пенсію, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм не сплаченої суми пенсії за весь час несплати. В свою чергу, згідно з п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. КАС України не містить визначення «подібні правовідносини». Тлумачення цього словосполучення міститься у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №802/3999/15-а, від 03.07.2019 по справі №826/27404/15. Відповідно до вказаних рішень Верховного Суду подібність правовідносин, зокрема, означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Позивач у даній справі оскаржує протиправні, на його думку, дії відповідача щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії, у визначеному Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" розмірі. Разом з цим, предметом спору у справі №510/1286/16-а є протиправність дій УПФ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних і ювілейних свят та зобов`язання УПФ здійснити перерахунок пенсії державного службовця на виконання ст.37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням цих складових, а предметом розгляду, питання щодо подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України, в тому числі можливість застосування за аналогією положення ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Наведене свідчить про те, що обставини, встановлені у справі, яка розглядається, частково є подібними до обставин, встановлених у справі №510/1286/16-а, до набрання законної сили судовим рішенням у якій, було зупинено провадження. А саме в частині статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права необхідності зупинення провадження у справі, а тому підстави для її скасування відсутні. Згідно з п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції та спростовані встановленими обставинами. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.