Постанова 4856 № 240/12530/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12530/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 12 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його виплату ОСОБА_1 з 1 січня 2019 року з розрахунку 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді Житомирського апеляційного суду в сумі 152143 грн 20 коп., визначеної на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 7 серпня 2019 року №03-23/123/2019, без обмеження максимальним розміром з врахуванням раніше виплачених коштів, до змін заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач вважає, що він має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, якій пройшов кваліфікаційне оцінювання. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді). ОСОБА_1 36 років 8 місяців 11 днів працював на посаді судді Апеляційного суду Житомирської області та з 8 грудня 2015 року вийшов у відставку згідно постанови Верховної Ради України №788-VIII від 12 листопада 2015 року і наказу голови Апеляційного суду Житомирської області від 7 грудня 2015 року №320-к. З 08 грудня 2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, яке призначене в розмірі 90 відсотків від заробітної плати (суддівської винагороди) при стажі роботи на посаді судді 36 років 8 місяців 11 днів. 7 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2019 року відповідно до довідки від 7 серпня 2019 року №03-23/123/2019, виданої Житомирським апеляційним судом, оригінал якої було долучено до заяви (а.с.14). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15 серпня 2019 року №23864/03.5 ОСОБА_1 було повідомлено, що підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2019 року немає, з посиланням на те, що: - право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу; - судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, розмір щомісячного довічного грошового утримання буде визначатися виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (а.с.15). Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суддя, який не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) не має права на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, і, відповідно, у разі виходу у відставку, не має права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом; такий суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI) після виходу у відставку має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі від 80 до 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. Тобто, враховуючи, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання визначалось, виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI, то він має право на перерахунок, згідно частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII, раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання лише у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, визначеної відповідно до положень Закону №2453-VI. Без проходження кваліфікаційного оцінювання, а також без дотримання інших обов`язкових умов, передбачених Законом №1402-VIII, навіть за наявності підстав для виходу у відставку, суддя не може отримувати довічне утримання у розмірі, визначеному в статті 142 цього Закону. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), який набрав чинності 30.09.2016, в редакції, що діяла станом на серпень 2019 року. Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. В Розділі XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII зазначено: "2. Визнати таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. ...

22. Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

23. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). ...

25. Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону." Таким чином, суддя, який не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) не має права на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, і, відповідно, у разі виходу у відставку, не має права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом; такий суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI) після виходу у відставку має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі від 80 до 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. Тобто, враховуючи, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання визначалось, виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI, то він має право на перерахунок, згідно частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII, раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання лише у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, визначеної відповідно до положень Закону №2453-VI. Стосовно посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, колегія суддів зазначає наступне. Так, 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України Рішенням № 2-р/2020 визнав неконституційними положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII. При цьому, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення зазначив, що положення Закону № 1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, позивач станом на серпень 2019 не мав права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із зміною складових суддівської винагороди судді, яка змінилась після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) за результатами кваліфікаційного оцінювання, а тому відмова відповідача в такому перерахунку зроблена у відповідності до вимог законодавства. Виключення пунктів 22, 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII на підставі Закону № 193-IX та визнання положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII такими, що не відповідають Конституції України згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, є обставинами, які впливають на інше застосування норм матеріального права, ніж у цій справі, після набрання чинності Законом № 193-IX та постановлення вказаного Рішення Конституційним Судом України. Між тим, колегія суддів зазначає, що на час звернення позивача до Головного управління ПФУ в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відмови відповідача у вказаному перерахунку (серпень 2019), а також подання позовної заяви по даній справі, положення пунктів 22, 23, 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII були чинними. Виключення пунктів 22, 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII на підставі Закону №193-IX та визнання положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII такими, що не відповідають Конституції України згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, є обставинами, які впливають на інше застосування норм матеріального права, ніж у цій справі, після набрання чинності Законом № 193-IX та постановлення вказаного Рішення Конституційним Судом України. Однак ці обставини не впливають на результат розгляду цієї справи по суті. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 802/1362/18-а. В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі №0640/3835/18 (Пз/9901/52/18) констатувала, що на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством були по-різному визначені вимоги для отримання суддівської винагороди суддями, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом № 1402-VIII, та суддями, які ще не пройшли кваліфікаційне оцінювання, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку та звернувся до територіального органу Пенсійного Фонду України за відповідним перерахунком до 01.01.2020-дати набрання чинності підпунктом 16 пункту 1 розділу I Закону № 193-IX, яким були виключені пункти 22, 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII. При цьому, Велика Палата у постанові від 04.11.2020 у справі №200/9195/19-а відхилила доводи про те, що диференціація у визначенні розміру суддівської винагороди залежно від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання має дискримінаційний характер та зазначила, що із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом № 1402-VIIІ для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв`язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією. Водночас Законом №1402-VIIІ у зв`язку із запровадженням підвищених вимог до суддів було підвищено рівень їх соціальних гарантій, зокрема збільшено розмір суддівської винагороди. При цьому необхідною умовою для отримання суддівської винагороди в підвищеному розмірі була необхідність проходження суддею кваліфікаційного оцінювання. Суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, незалежно від причин його непроходження, суддівська винагорода виплачувалася в порядку та розмірах, які діяли до набрання чинності Законом № 1402-VIIІ. Тобто право на отримання суддівської винагороди в розмірі, визначеному Законом № 1402-VIIІ, мають судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді. Отже, відмінності у визначенні розміру суддівської винагороди тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, і тих, які його не проходили, не можна вважати дискримінаційними, оскільки ці відмінності були обумовлені легітимною й істотною метою, відповідали конституційним положенням, були об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів"; пункти 48-49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України", заява № 10441/06). Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.