Постанова 4856 № 802/1462/16-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 802/1462/16-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 30 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (постановлену у м. Вінниці 02.09.2020, повний текст якої виготовлено 07.09.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 в частині заявлених вимог про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 від 13.09.2016. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 відмовлено у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення його заяви та переглянути постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 за нововиявленими обставинами в частині відмови у скасуванні постанови державного виконавця ВП №44360795 від 13.09.2016 і скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у цій частині. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час судового розгляду справи №802/1596/16-а, встановлено нововиявлену обставину, а саме, що на час вирішення справи №802/1462/16-а та дослідження питання правомірності закриття виконавчого провадження на підставі постанови державного виконавця ВП №44360795 від 13.09.2016 у зв`язку із виконанням судового рішення, існував інший розмір ставки позички Центрального Європейського банку, який державним виконавцем не застосовувався. Вказану обставину позивач вважає нововиявленою, адже на момент розгляду справи вона існувала, але не була відома. Позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що неврахування при визначенні розміру належної до виплати позивачу пені розміру ставки позички Центрального Європейського банку, актуального на момент проведення розрахунку таких сум, не є нововиявленою обставиною, адже дана обставина є істотною та не була врахована судом при ухваленні постанови від 31.10.2016. Позивач наголошує на тому, що підставою для закриття виконавчого провадження на підставі постанови державного виконавця ВП №44360795 від 13.09.2016 та ухвалення постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016, якою визнано правомірною вказану постанову державного виконавця, слугував висновок відповідача та суду про повне виконання відповідачем рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці, у той час як необхідною умовою для такого висновку є виплата позивачу пені на розмір якої впливає розмір ставки позички Центрального Європейського банку, яка врахована відповідачем і судом у невірному розмірі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивач фактично просить змінити суть судового рішення та визначити іншу суму, яка підлягала стягненню на його користь, що не було предметом дослідження у справі та не було підставою звернення з позовом. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 26.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, у якому просив суд, зокрема, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №44360795. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що рішенням ЄСПЛ зобов`язано державу Україну в трьохмісячний строк виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, яким, серед іншого, встановлено обов`язок ДАК "Укрресурси" провести повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні. Дане рішення перебувало на виконанні у відповідача, проте спірною постановою від 13.09.2016 провадження закінчено з підстав повного фактичного виконання виконавчого документу та винесено відповідну постанову. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно закінчено виконавче провадження, оскільки боржником не у повному обсязі виконано рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці з огляду на наявність ухвали господарського суду м. Києва у справі №46/436-б від 28.07.2016, якою його визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 1 396 595,57 грн та на суму 3 296 742,60 грн, з яких ОСОБА_1 фактично сплачено лише 711 000 грн та 1 188 900 грн. Невиплачений борг по рішенню Замостянського районного суду м. Вінниці станом на 01.09.2016 за розрахунками позивача становив 1 441 074,23 грн, що, на його думку, підтверджувалось ухвалою господарського суду. Тобто, позивач посилався на невиконання у повному обсязі рішення ЄСПЛ в частині непроведення повних розрахунків саме по рішенню Замостянського районного суду. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у адміністративній справі №802/1462/16-а відмовлено у задоволенні вказаного адміністративного позову ОСОБА_1 . Вважаючи, що на момент ухвалення вказаної постанови існував інший розмір ставки позички Центрального Європейського банку ніж застосований державним виконавцем, що має істотне значення для вирішення справи та з`ясовано під час судового розгляду справи №802/1596/16-а, а отже не було відомо при ухваленні постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у адміністративній справі №802/1462/16-а, позивач звернувся до суду про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у адміністративній справі №802/1462/16-а. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в поданій заяві позивач фактично вказує на іншу підставу позову, яка встановлена в ході розгляду іншої справи та просить оцінити докази, які не оцінювалися судом та не лягли в основу прийнятого рішення оскільки не були тією обставиною, що слугувала для звернення до суду. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Відповідно до частини першої статті 362 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами. За змістом ст.361 КАС України перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Нововиявлені обставини це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені належними доказами. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового рішення відсутня. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. У пунктах рішеннях у справах "Устименко проти України", "Понамарьов проти України", "Христов проти України" ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи №802/1462/16-а судом не досліджувалось питання правильності визначення пені та правильності проведення розрахунку її розміру, адже це не було підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом у цій справі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у справі №802/1462/16-а лише ставив під сумнів повне виконання рішення Замостянського районного суду в частині проведених з ним розрахунків ДАК «Укрресурси», а не правильність виплати пені, що не є тотожним. Відтак, існування на момент проведення розрахунку іншого розміру ставки позички Центрального Європейського банку, ніж та, яка врахована відповідачем і судом, не може слугувати підставою для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у адміністративній справі №802/1462/16-а. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 в частині заявлених вимог про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 від 13.09.2016, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.