Постанова 4855 № 640/12008/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12008/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененко О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року в справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до Головного управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - Комунальне підприємство, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві «Про застосування адміністративно-господарських санкцій» від 18.04.2019 №2 про застосування до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» штрафу у розмірі 3400,00 грн; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування встановлення та застосування державних регульованих цін від 30.05.2019 №6 шляхом вилучення у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» необґрунтованої виручки у сумі 49 861,55 грн та застосування до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» штрафу у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки в сумі 49 861,55 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки вони прийняті на підставі документів, оформлених із порушенням вимог закону, водночас адміністративно-господарські санкції застосовано до суб`єкта господарювання, до повноважень якого не віднесено формування і затвердження цін/тарифів на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, позивач зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у нього повноважень з формування тарифів, оскільки відповідно до статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» основним видом діяльності підприємства є комплексне обслуговування об`єктів. При цьому позивач не наділений повноваженнями щодо формування встановлення та затвердження цін (тарифів) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки такі повноваження законодавчо віднесені до відання органів місцевого самоврядування. Апелянт указує на те, що ним при здійсненні основної статутної діяльності - балансоутримування багатоквартирних будинків і надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - застосовувалися виключно ціни/тарифи, сформовані та затверджені в установленому порядку виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою доводи позивача про відсутність у відповідача законних підстав для проведення позапланової перевірки та порушення порядку її проведення. Додатково позивач наголошує на тому, що складені відповідачем за результатом проведення перевірки акти від 07.12.2018 №4874-10 та 21.03.2019 №1221-10/1012 не відповідають вимогам Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових перевірок) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Зазначені обставини на переконання позивача є безумовною підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки вони є такими, що прийняті на підставі актів, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Проте судом першої інстанції зазначене враховано не було, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню. Відповідачем у свою чергу подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що позивач допустив посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу і тим самим втратив право на оскарження процедурних порушень щодо її призначення та проведення. Також указує на те, що формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється виконавцями, тобто в цьому випадку Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», а тому саме позивач несе відповідальність за правильність розрахунку економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подачу їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Крім того, відповідач зазначає про хибність висновків позивача про невідповідність, складених за результатами проведення перевірки актів, вимогам нормативно-правових актів, оскільки такі висновки зроблені ним на підставі помилкового тлумачення норм чинного законодавства. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2018 з Держпродспоживслужби України на адресу відповідача надійшло доручення з копією листа Державної регуляторної служби України від 16.11.2018 №11129 з погодженням на проведення позапланової перевірки Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з питань дотримання вимог і порядку формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Підставою для проведення перевірки стало колективне звернення мешканців будинку по АДРЕСА_1 , що надійшло листом з Антимонопольного комітету України. Відповідачем було підготовлено Наказ про проведення позапланового заходу (перевірки) від 23.11.2018 за №4874 та Направлення на проведення заходу від 23.11.2018 №4486. Предметом здійснення заходу було дотримання порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з питань викладених у колективному зверненні гр. ОСОБА_1 та інших. Направлення на проведення перевірки від 23.11.2018 №4486 отримано представником позивача, про що свідчить відбиток штемпеля від 26.11.2018 №6253/3. За результатами проведення позапланового заходу було складено Акт від 07.12.2019 року №4874-10. Також Головним управлінням Держпродспоживслужби видано Припис від 07.12.2018 року № 26 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін. У Приписі від 07.12.2018 №26 зазначалося, що перевіркою встановлено: порушення вимог пункту 7 порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», чим порушено вимоги пункту 1, статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», також позивача зобов`язано в триденний термін з моменту виконання припису повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про вжиті заходи. У зв`язку із неповідомленням відповідача про виконання вимог Припису від 07.12.2018 № 26, ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві підготовлено Наказ про проведення позапланового заходу (перевірки) від 06.03.2019 №1221 та Направлення на проведення заходу від 06.03.2019 №1012. Предметом здійснення вказаного заходу зазначено необхідність проведення перевірки виконання Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» припису Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 07.12.2018 №26 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін. За результатами здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) складено Акт від 21.03.2019 №1221-10-1012, у якому зазначено про невиконання вимог Припису Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 07.12.2018 №26 щодо усунення порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів в частині нарахування споживачам плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», чим було порушено вимоги пункт 1 статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення». У зв`язку із ненаданням позивачем у зазначений термін відомостей про виконання вимог Припису від 07.12.2018 №26 відповідачем прийнято Рішення від 18.04.2019 №2 про застосування до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Також Рішенням від 30.05.2019 №6 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, позивача було притягнуто до відповідальності шляхом вилучення у підприємства необґрунтованої виручки у сумі 49 861,55 грн та застосування штрафу в розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки - 49 861,55 грн. Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного. Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Конституцією України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (далі - Закон №1875-IV), «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі - Закон № 5007-VI), «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.20017 №877-V (далі - Закон №877-V), Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення №667), Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 №869 (далі - Порядок №869). Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1875-IV житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до статті 14 Закону №1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. За змістом статті 2 Закону №5007-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами (стаття 16 Закону № 5007-VI). Згідно з частиною першою статті 17 Закону №5007-VI передбачено, що основними функціями уповноважених органів є: виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; запобігання порушенням у сфері ціноутворення. Відповідно до п. п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 18 Закону № 5007-VI уповноважені органи мають право, зокрема, проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: - достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; - вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Положення №667 одним з основних завдань Держпродспоживслужби є дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Згідно з пп. 11 п. 4 Положення № 667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: - здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); - надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Частиною першою статті 6 Закону №877-V установлено, що підставами здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Відповідно до частин першої-четвертої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Частиною шостою статті 7 Закону №877-V закріплено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. З аналізу зазначених положень убачається, що основними функціями Головного управління Держспоживслужби у м.Києві є виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення, запобігання порушенням у сфері ціноутворення. З метою здійснення контролю за дотриманням вимог щодо формування та застосування державних регульованих цін Головне управління Держспоживслужби у м.Києві має право проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки під час яких перевіряється достовірність зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін. У разі встановлення під час перевірки порушення встановлення та застосування державних регульованих цін органи державного нагляду (контролю) мають право вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, зокрема шляхом видачі відповідних приписів, а також приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що підставою для проведення позапланової перевірки Комунального підприємства стало колективне звернення мешканців будинку №32/38 по вул. Січових Стрільців у місті Києві про порушення їхніх прав та законних інтересів до Антимонопольного комітету України. Колегія суддів звертає увагу, що зазначені обставини, відповідно до положень статті 6 Закону № 877-V є достатньою підставою для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а тому доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про наявність підстав для проведення вказаної перевірки є необґрунтованими. Позивач в апеляційній скарзі також посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки фактам недотримання відповідачем порядку проведення перевірки і наявності ряду порушень під час її проведення, зокрема складання акту, видачі припису. Водночас колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що вказані обставини не є предметом розгляду цієї справи, оскільки позивачем окремо не оскаржувалися дії контролюючого органу на предмет наявності підстав для проведення перевірки, порядку її проведення, також видачі припису. Колегія суддів враховує, що допуск до проведення перевірки відбувся, а тому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства, оскільки недоліки акту перевірки в частині його складання не впливають на правомірність проведення самої перевірки, оскільки акт сам по собі не породжує жодних обов`язків для суб`єкта господарювання. Позивач не використав наданого йому права захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, тоді як саме на етапі допуску до перевірки позивач міг поставити питання про відсутність уніфікованої форми акту перевірки, необґрунтованість витребуваних документів чи призначення та проведення перевірки. Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13.02.2020 у справі №808/3059/17, від 30.01.2020 у справі №804/3193/17. Указуючи на помилковість висновків суду першої інстанції, позивач стверджує, що не наділений повноваженнями щодо формування встановлення та затвердження цін (тарифів) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а тому до нього не можуть застосовуватися заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін З приводу цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулює Закон №5007-VI. Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5007-VI: встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни (пункт 1); застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною (пункт 5); формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару (пункт 14). При цьому, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки в спірному періоді були визначені Закон №1875-IV. За змістом статті 1 Закону №1875-IV житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону №1875-IV державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей. Разом з тим статтею 12 Закону №1875-IV визначена класифікація житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів. Статтею 14 Закону №1875-IV встановлений розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів, згідно із яким до другої групи належать житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території. Згідно з частиною першою статті 31 Закону №1875-IV порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений статтею 31 Закону №1875-IV, згідно з частиною 2 якої, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Відповідно до частини третьої статті 31 Закону №1875-IV, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг визначені статтею 7 Закону №1875-IV, відповідно до пунктів 1-3 якої до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: 1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; 2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; 3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням. Відповідно до пункту 5 Порядку №869 калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи. Пунктом 7 Порядку №869 установлено, що витрати з прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способами) (Впт) визначаються за формулою: Впт= (Вр + Вм) : Пз, Вр = Оз + Вф + Н + М + І, Вм = ( Ппт х Нпрт ) х Вм1, де Вр - витрати з прибирання прибудинкової території без залучення спеціалізованих машин (механізмів) (ручним способом); Вм - витрати з прибирання прибудинкової території із залученням спеціалізованих машин (механізмів) (механізованим способом); Пз - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкореговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду); Оз - заробітна плата; Вф - сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; Н - накладні витрати; М - матеріальні витрати; І - обов`язкові платежі до бюджету; Ппт - площа прибудинкової території, яка прибирається механізованим способом; Нпрт - норматив (норма) прибирання одиниці площі прибудинкової території спеціалізованими машинами (механізмами). Згідно з пунктом 8 Порядку №869 витрати з прибирання сходових кліток (ручним та механізованим способами) (Вс) визначаються за формулою: Вс = (Вр + Вм) : Пзжн, Вр = Оз + Вф + Н + М + І, Вм = (Пск х Нпрс) х Вм1, де Вр - витрати з прибирання сходових кліток без залучення спеціалізованих машин (механізмів) (ручним способом); Вм - витрати з прибирання сходових кліток із залученням спеціалізованих машин (механізмів) (механізованим способом); Пзжн - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), які мають окремі виходи безпосередньо на сходові клітки, що влаштовані з урахуванням вимог державних будівельних норм та зазначені у технічних паспортах на нежитлові приміщення (якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкореговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду); Пск - площа сходових кліток, яка прибирається механізованим способом; Нпрс - норматив (норма) прибирання одиниці площі сходових кліток спеціалізованими машинами (механізмами); Вм1 - вартість машино-години роботи спеціалізованих машин (механізмів). Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №869 тарифи на послуги розраховуються окремо за кожним будинком. Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що Розділом 2 «Мета і предмет діяльності» Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» визначено, що надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг покладено на Комунальне підприємство «Керуючою компанією з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Також, відповідно до п. 2.2.40 Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», позивач здійснює діяльність щодо розрахунку тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкової території в установленому порядку. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що процес встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги можна умовно розподілити на такі етапи: -здійснення уповноваженими виконавцями розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг; -подання уповноваженими виконавцями відповідних розроблених розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг; -доведення до споживачів інформації; -встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). Отже, уповноважені органи (органи місцевого самоврядування) тільки встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, поданих їм виконавцями. Системний аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що формування тарифів і їх затвердження - це різні за своїм змістом поняття, при чому формування тарифів другої групи житлово-комунальних послуг здійснюється виключно відповідним підприємством, що надає послуги, а встановлення тарифів на такі послуги здійснюється органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та у спосіб, визначений законом. Відповідна правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №802/2021/16. Отже, формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема і щодо будинку №32/38 по вул. Січових Стрільців у місті Києві здійснено виконавцем, тобто позивачем. Орган місцевого самоврядування - Київська міська державна адміністрація, відповідно до її повноважень, лише встановила тарифи та структуру тарифів на послуги, що підтверджується Розпорядженням від 06.06.2017 №668. Таким чином, колегія суддів уважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що саме позивач, як виконавець, розробляє розрахунки щодо рівня цін/тарифів на послуги, тобто визначає рівень ціни і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування. Як убачається з матеріалів справи, багатоквартирний житловий будинок №32/38 по вул. Січових Стрільців у місті Києві обліковується за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», загальна площа прибудинкової території будинку разом із плямою забудови будинку складає 6295,65 м2. Розпорядженням від 06.06.2017 №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», для будинку №32/38 по вул. Січових Стрільців, з 01.07.2018 встановлено тариф послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 8,40 грн/м2. Водночас відповідачем за результатами проведеної перевірки встановлено, що до складової розрахунку тарифу на прибирання прибудинкової території та на прибирання та вивезення снігу, посипання частини, прибудинкової території, призначеної для проходу то проїзду, протиожеледними сумішами включено площу в розмірі 1120 м2 вуличного тротуару, який закріплено на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» у м, Києві на підставі Наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002р. № 23 (акт перевірки від 07.12.2018 року №4874-10). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що положеннями чинного законодавства, які регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не передбачено виконання таких робіт, як прибирання вулиць (доріг), асфальту вулиці (дороги), тротуарів вздовж вулиці, які є елементами дороги. Таким чином, позивач при розрахунку витрат на прибирання зобов`язаний був застосовувати площу лише тих ділянок, які віднесені до прибудинкової території відповідного будинку, площа яких розрахована відповідно до пункту 7 Порядку №869. Однак згідно з актом перевірки від 07.12.2018 №4874-10, відповідачем установлено, що до складової розрахунку тарифу на послуг прибирання прибудинкової території включено тротуари вздовж вулиці, які є елементами дороги. Зазначена територія згідно з наказом Головного управління комунальної власності від 21.02.2002 №23 утримується та обслуговується за рахунок місцевого бюджету, тобто є власністю територіальної громади м. Києва, а не мешканців житлових будинків №32/38 по вул. Січових Стрільців. Що стосується доводів апеляційної скарги про невідповідність актів складених відповідачем під час перевірки вимогам чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно пункту 15 статті 4 Закону №877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів. Згідно з частиною першою статті 5 Закону №877-V комплексні планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 5 цього Закону). Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), має передбачати, у тому числі, оцінку ступеня небезпеки, масштабу, виду та сфери діяльності, наявність порушень у попередній діяльності суб`єктів господарювання (крім новостворених). Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб`єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю). Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів, що затверджується наказом такого органу. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку. Так, постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752 втратила чинність у відповідності до постанови КМУ №342 від 10.05.2018, якою затверджені нові Методики, у тому числі Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Постанова №342). Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №342 від 10.05.2018 установлено, що положення затверджених цією постановою методик не застосовуються до 1 вересня 2018 року. Однак, позиція позивача, що наслідком затвердження нової Методики розроблення уніфікованих форм актів №342 є неправомірність застосування уніфікованої форми акту, розробленого на підставі методик затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752 є, на переконання колегії суддів, передчасною. За змістом пункту 1 Постанови №342 ця Методика встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). На підставі пункту 2 Постанови №342 уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження. Відповідно до пункту 4 Постанови №342 перегляд уніфікованої форми акта перевірки, зокрема переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), здійснюється у разі внесення змін до нормативно-правових актів, на підставі яких розроблений перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), або прийняття нових нормативно-правових актів у відповідній сфері державного нагляду (контролю). Отже, Постановою №342 лише затверджена методика, яка встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Водночас указана постанова визначає лише початок її застосування - після 01 вересня 2018 року, при цьому не встановлює будь-яких строків щодо розроблення нової уніфікованої форми акта перевірки з урахуванням затвердження нової методики. Більш того, враховуючи положення пункту 4 цієї Постанови перегляд уніфікованої форми акта перевірки здійснюється лише у разі внесення змін до нормативно-правових актів, на підставі яких розроблений перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), або прийняття нових нормативно-правових актів у відповідній сфері державного нагляду (контролю). З аналізу зазначеного вбачається, що застосування відповідачем уніфікованої форми акту, затвердженої до вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України №342 від 10.05.2018, при складанні акту перевірки позивача в межах спірних правовідносин є правомірним. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко