Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9099/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/9099/20 Категорія: 111020200 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 18.09.2020 р. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. при секретарі - Рощіній К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, В С Т А Н О В И Л А : 16 вересня 2020 року Головне управління (далі ГУ) ДПС в Одеській області звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі ФОП) ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно рішення ГУ ДПС в Одеській області від 16 вересня 2020 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на підставі наказу від 03 вересня 2020 року, направлень на перевірку виданих ГУ ДПС в Одеській області від 10 вересня 2020 року №2204, №2205 з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у частині обліку, виробництва, зберігання та транспонування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірними-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку посадовими особами позивачі було здійснено вихід за адресою господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 . Так, 15 вересня 2020 року касиру відділу магазину, що належить ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було пред`явлено направлення на проведення перевірки від 10 вересня 2020 року №2204, №2205 та наказ №4055 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 . Проте, касиром відділу магазину, що належить ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що було складено "Акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки" від 15 вересня 2020 року за №650/15-32-05-07. Касиром відділу магазину, що належить ФОП ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 було відмовлено від отримання копії наказу та від підпису у направленнях на перевірку від 10 вересня 2020 року №2204, №2205, про що було складено "Акт про відмову від отримання копії наказу та від підпису у направленнях на перевірку" від 15 вересня 2020 року за №651/15-32-05-07. А також, складено "Акт про відмову від підпису в акті не допуску до фактичної перевірки" від 15 вересня 2020 року №652/15-32-05-07. Представник позивача зазначав, що на підставі викладеного 16 вересня 2020 року об 11 годині 30 хвилин заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , яке направлено платнику податків. Відповідачем у встановлений строк, до суду відзиву не надано. Справу розглянуто за правилами встановленими ст. 282 КАС України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року адміністративний позов ГУ ДПС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 , в якій позивач просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно рішення ГУ ДПС в Одеській області від 16 вересня 2020 року - задоволено. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що перебуває за адресою: АДРЕСА_2 ). В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 15 вересня 2020 року у другій половині дня на роботі не був, так як занедужав і у нього піднялася температура. Серед працівників, які уклали з ним трудовий договір значаться лише касир ОСОБА_3 та охоронець ОСОБА_4 та зазначені особи 15 вересня 2020 року на роботі не були. Він, ФОП ОСОБА_1 , також не є власником магазину за адресою АДРЕСА_2 , лише орендує у власника магазину територію площею 20,1 кв.м., де реалізую тютюнові та лікеро-горілчані напої, і розрахунковий касовий апарат, що належить йому, знаходиться у цьому відділі. Отже, 15 вересня 2020 року посадові особи ГУ ДПС в Одеській області до нього з питання ознайомлення з копією наказу, направлень на перевірку та допуску до перевірки не зверталися, так само як не зверталися до працівників, що працюють у нього, оскільки ОСОБА_2 , який в доповідних записках посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області, в адміністративному позові та рішенні суду зазначений, як касир магазину ФОП ОСОБА_1 , ніколи не був і не є касиром магазину ФОП ОСОБА_1 , про що він зазначив у своєму поясненні перевіряючим посадовим особам ГУ ДПС в Одеській області. Матеріалами справи не підтверджено та у своєму рішенні суд не обґрунтував і не довів, посиланням на докази, що ОСОБА_2 пов`язаний якимось чином з ФОП ОСОБА_1 , а посилається на докази, що навпаки це спростовують. Відзиву ГУ ДПС в Одеській області на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: Начальником ГУ ДПС в Одеській області виданий наказ №4055 від 03 вересня 2020 року "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )" в період з 10 вересня 2020 року, тривалістю 10 діб. З метою здійснення фактичної перевірки, 15 вересня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області на підставі наказу №4055 від 03 вересня 2020 року та направлень на проведення перевірки від 10 вересня 2020 року №№2204, 2205 здійснено вихід за адресою АДРЕСА_2 , проте касиром магазину ОСОБА_2 в допуску до перевірки було відмовлено, про що складений відповідний акт. На підставі акту про не допуск до проведення перевірки та звернення начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області Білоус М. про застосування адміністративного арешту майна платника податків, 16 вересня 2020 року об 11:30 год. заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області Бондаренко А. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , що перебуває за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано до суду доказів, які б спростовували обставини викладені позивачем в даному адміністративному позові. Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 81, 94 ПК України. Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Частиною 4 ст. 79 КАС України встановлено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 79 КАС України). ФОП ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи,а також про строки надання відзиву на позов у відповідності до вимог ст. 268 КАС України телефонограмою. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було повідомлено суд першої інстанції щодо неможливості подання відзиву разом із відповідними доказами у зв`язку з знаходження останнього на лікарняному. Відповідно ч.4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, дослідивши наданий ФОП ОСОБА_1 листок непрацездатності серії АДН №342782, судовою колегією встановлено, що останній перебував на лікуванні амбулаторно, тобто в домашніх умовах, а не на стаціонарному лікуванню, що, на думку судової колегії, не перешкоджало йому надати суду першої інстанції відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом. Крім того, судова колегія зазначає, що наданий листок непрацездатності серії АДН №342782 не відповідає вимогам п.3.13. Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року №532/274/136-ос/1406, згідно якого У графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН. Судова колегія вважає неприйнятним довід апелянта про те, що посадові особи ГУ ДПС в Одеській області вручили копії наказу та направлень на перевірку неналежній особі (яка не перебуває з ним у трудових відносинах), з огляду на наступне. Відповідно п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. Відповідно до п.81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Враховуючи вищезазначені норми ПК України, судова колегія зазначає, що в даних спірних правовідносинах при здійсненні фактичної перевірки касир ОСОБА_2 є особою, яка фактично проводить розрахункові операції, а отже є посадовою особою платника податку в розумінні вимог ПК України. Факт того, що саме ОСОБА_2 провів розрахункову операцію з продажу цигарок з відділу ФОП ОСОБА_5 , підтверджується його поясненнями, наданими податковому органу 15 вересня 2020 року в день здійснення фактичної перевірки. Відповідно до п.п.94.2.3. п.94.2 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Згідно з п.94.3 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п.94.5 цієї статті. Відповідно до п.94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Згідно з п.94.5 ст. 94 ПК України умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Відповідно до п.94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у п.94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Згідно з п.п.94.10, 94.13 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні. Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону. При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом. Враховуюче те, що наказ про проведення фактичної перевірки є чинним, позивачем у встановленому порядку не оскаржувався, не визнавався протиправним, не був скасований, а також те, що факт не допуску до перевірки підтверджено позивачем належним чином, а саме складеними актом про відмову від отримання копії наказу та від підпису у направленнях на перевірку від 15 вересня 2020 року №651/15-32-05-07, актом про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 15 вересня 2020 року №650/15-32-05-07, актом про відмову від підпису в акті не допуску до фактичної перевірки від 15 вересня 2020 року №652/15-32-05-07, судова колегія вважає, що наявні правові підставі для застосування адміністративного арешту майна відповідно до п.п.94.2.3. п.94.2 ст. 94 ПК України. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області. Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 272, 283, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.