Постанова 4814 № 533/506/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 533/506/20 Номер провадження 22-ц/814/2155/20Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Одринської Т.В. суддів: Лобова О.А., Триголова В.М., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргоюпредставника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л. на заочне рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2020 року В С Т А Н О В И Л А : У травні 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування позову вказав, що 26 квітня 2016 року відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає договір про надання банківських послуг. В зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 28 квітня 2020 року відповідач має заборгованості у розмірі 33 660,49 грн., з яких: 19 620,59 грн. заборгованість за тілом кредита; 6 855,60 грн заборгованість за відсотками нарахована на простроченний кредит згідно ст. 625 ЦК України, 5 105,23 грн нарахована пеня; 500 грн штраф (фіксована частина); 1579,07 грн штраф (процентна складова), яку Банк просив стягнути в судовому порядку з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2020 року позов АТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість станом на 28 квітня 2020 року за тілом кредиту у розмірі 19 620,59 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1 222,09 грн. Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за Договором зобов`язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 119 620,59 грн. Відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне повернення коштів, суд першої інстаннції вважав підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки наданий Банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку не містять підпису відповідача. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за процентами згідно зі статтею 625 ЦК України, та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони погодили сплату пені та штрафів, які визначені в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем. Окрім того, факт погодження відповідачем з умовами договору підтверджується користуванням кредитними коштами та частковим погашенням заборгованості. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків згідно статті 625 ЦК України, суд першої інстанції не врахував, що сторони погодили відповідальність відповідача за прострочення сплати заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84,0% для картки «Універсальна голд», оскільки позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому відмова суду першої інстанції у стягненні з відповідача відсотків за ст.625 ЦК України є безпідставною. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення тіла кредиту не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно дост. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що 26 квітня 2016 року позивач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також що він ознайомився та погодився з Уповами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку шляхом самостійного роздрукування з сайту банку. До позову Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачем не підписані. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28 квітня 2020 року становить 33 660,49 грн., з яких: 19 620,59 грн. заборгованість за тілом кредита; 6 855,60 грн заборгованість за відсотками нарахована на простроченний кредит згідно ст. 625 ЦК України, 5 105,23 грн нарахована пеня; 500 грн штраф (фіксована частина); 1579,07 грн штраф (процентна складова), яку Банк просив стягнути в судовому порядку з відповідача на свою користь. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, а Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов кредитування, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Позивач посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачкою, визначені в Умовах та правилах наданнях банківських послуг в ПриватБанку, а також у витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна". При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляв АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У долученій заяві-анкеті позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, встановивши їх у розмірі 84% річних, а також пеню і штраф (фіксовану та процентну складову). АТ КБ "ПриватБанк", обґрунтовуючи право вимоги в частині нарахування процентів згідно зі ст. 625 ЦК України, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на його сайті, а також Довідку про умови кредитування. При цьому, вищезазначені довідки не підписані позичальником, доказів про їх ознайомлення ОСОБА_2 позивач не надав. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку від 26 квітня 2016 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо підстав нарахування, розміру та порядку сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України, а також щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Крім того, витяг з Тарифів містить умови щодо карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold", тому не можливо встановити, який саме тариф собі обрав і на який погодився відповідач, та якою карткою користувався. Позивачем надано довідки з інформацією про надані кредитні картки відповідачу, однак в них відсутні дані про те, якими саме ці кратки були і відповідно яким тарифом користувався позичальник. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Із матеріалів справи вбачається, що з 2016 року на ім`я ОСОБА_1 Банком неодноразово видавалися кредитні картки, строк дії останньої - до січня 2022 року.(а.с 15, 16) Банк звернувся до суду з позовом 29 квітня 2020 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягненнявідсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з дійсним позовом). Проте за змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України пред`явлені станом на 28 квітня 2020 року та нараховувалися Банком з 01 жовтня 2019 року. З огляду на викладене, підстав для стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України не має. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції стягненню не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу представника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л. залишити без задоволення. Заочне рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текс постанови складено 29.10. 2020 року Головуючий суддя Т.В. Одринська Судді О.А. Лобов Виготовлено з автоматизованої системи В.М. Триголов документообігу суду 29.10.2020 Помічник судді Жолонка О.М.